"10" травня 2012 р. м. Київ К/9991/6911/11
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Джанкоя" про стягнення заборгованості,-
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого2010 року, якою позовні вимоги Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Джанкоя" про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права позивач ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволенні.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідач є юридичною особою, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АР Крим 07.09.2004 року, перебуває на обліку як платник податків в Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість.
Сума заборгованості, про стягнення якої просить позивач, складається з несплачених у встановлений строк суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначеного платником податку у податковій декларації за жовтень 2009 року (100480,00 грн., рядок 27 декларації), з урахуванням часткового погашення заборгованості становила 58480 гривень.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно із пп. «а»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Матеріалами справи підтверджується, що у встановлені законом строки самостійно визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість сплачена не була, з урахуванням часткового погашення, розмір заборгованості становить 58480,00 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції не дослідив ту обставину, що підприємством у встановлені законом строки самостійно визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення зазначеної заборгованості. Судові висновки суду апеляційної інстанції протирічать один одному. З висновків суду не зрозуміло чому податковий орган, при наявності податкового боргу, не може звернутися до суду з позовом про стягнення зазначеного податкового боргу. Встановлення зазначених фактів має вирішальне значення для правильного вирішення справи.
Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення, яке не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Оскільки, відповідно до ч.2, 3 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С.Е. Острович
(підписи)О.І. Степашко
М.О. Федоров