"17" травня 2012 р. м. Київ К-42411/10
Вищий адміністративний суд України у складі:
суддівОстровича С.Е.,
Степашка О.І.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Стиль», звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому, після зміни та уточнення позовних вимог, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003992302/0 від 26.11.2009 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1850000,0 грн., з яких: основний платіж 925000,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 925000,0 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0004002302/0 від 26.11.2009 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2312500 грн., з яких: основний платіж 1156250,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції1156250 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий стиль»у задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.10.2009 р. по 12.11.2009 р. інспекторами ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Стиль»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р.
За результатами перевірки складено акт № 7496/23-506/30234713 від 19.11.2009 р., згідно висновків якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Стиль»п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (заниження суми податку на прибуток за 9 місяців 2008 року, а саме - за 3 квартал 2008 року у сумі 1 156 250 гр.).; порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3. п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, а саме - заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в податковій декларації за вересень 2008 року на суму 925 000 гр.
На підставі акту перевірки №7496/23-506/30234713 від 19.11.2009 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0003992302/0 від 26.11.2009р., яким ТОВ «Новий Стиль»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1850000,0 грн., з яких: основний платіж - 925000,00 гр., штрафна (фінансова) санкція - 925000,0 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0004002302/0 від 26.11.2009р., яким ТОВ «Новий Стиль»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2312500,0 гр., з яких: основний платіж - 1156250,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1156250,0 грн.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, згідно приписів якої, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код, форма, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно пп. 11.3.1 п.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти; дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Новий Стиль», в порушення п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено валові доходи за 3 кв. 2008 року у сумі 4625000,0 гр., що призвело до нарахування податку на прибуток у розмірі 1156250,0 грн., та, в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в податковій декларації за вересень 2008 року на суму 925000,0 гр.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зерно та зерновий ринок в Україні»,
складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим
складом власнику зерна, як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення
наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого
документа.
Відповідно до ст.37,43 Закону України «Про зерно та зерновий ринок в Україні», при прийнятті зерна на зберігання обов'язково видається складська квитанція, істотні дані якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції складської квитанції про прийняття ПОСП «Бурлуцьке»на зберігання пшениці після розірвання договору № КП-16/11-1 від 16 листопада 2007 року між ним та ТОВ «Новий стиль», тобто на підтвердження факту виконання умов, викладених в п.3 угоди від 17 грудня 2007 року.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначені господарські операції були безтоварними, тобто мав місце простий документообіг.
Наявність доказів про фактичне не отримання товару, відсутність поважної, розумної, економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (недійсний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо нікчемності угоди (договору поставки), укладеної між ТОВ «АПК «Надія»та ТОВ «Новий Стиль»25.08.2008 р. № 25/06-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль»залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
(підписи)О.І. Степашко
М.О. Федоров
Суддя С.Е. Острович