12 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1565/2012
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чалої А.С.,
при секретарі Хатковому А.В.,
за участю: представника позивача -Тарановської Ю.А. за довіреністю, відповідача -ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області, в якій просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 4 010 грн. 30 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач згідно п.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску, та всупереч вимог ст. 9 вказаного Закону не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 4010,30 грн. за період січень-грудень 2011 року, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Представник відповідача зазначив, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування сплачують єдиний податок на підставі Указу Президента України, від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», з якого 42 % складає внесок до Пенсійного фонду України. У відповідності до норм Указу № 727 відповідач є платником єдиного податку на дохід та у його складі платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який включається до спрощеної системи оподаткування. Представник відповідач наголосила, що сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється у добровільному порядку,оскільки вони не входять до складу податків та зборів, що складають систему оподаткування доходу та на них не поширюється податкове законодавство.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Особливості справляння єдиного внеску платниками єдиного податку закріплені підрозділом 8 перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.
Частиною 2 підрозділу 8 перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI, чинний з 01.01.2011р. (далі -Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктами 1, 4 частини 2 ст. 6 Закону № 2464-VI зобов'язано платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Частиною 1 статті 8 Закону № 2464-VI передбачено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як передбачено пунктом 11 ст. 8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Тобто платник єдиного внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні, повинен сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України, нарахований за відповідний базовий звітний період з кожного місяця не менше ніж: з 1 січня 2011 по 31 березня у сумі 326,53 грн., (941 грн. х 34,7%), з 1 квітня 2011 по 30 вересня у сумі 333,12 грн., (960 грн. х 34,7%), з 1 жовтня 2011 по 30 листопада у сумі 341,80 грн., (985 грн. х 34,7%), та з 1 грудня 2011 у сумі 348,39 грн. (1004 грн. х 34,7%).
Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Судом встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску, та всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону № 2464-VI не проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України у зв'язку з чим станом на дату подання позову за ним обліковується заборгованість по єдиному внеску в сумі 4010,30 грн. яка виникла за період січень-грудень 2011 року.
Вказана заборгованість підтверджується розрахунком суми боргу та карткою особового рахунку відповідача (а.с.4, 6).
Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з пунктом 6 частиною 1 статті 1 Закону № 2464-VI, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.
Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом.
З приводу заперечень відповідача, суд зазначає, що відповідач є платником єдиного внеску, а тому згідно частин 1, 2 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзац 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (19700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 6, ідентифікаційний код 21366610) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4 010 (чотири тисячі десять) грн. 30 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.С. Чала
Виготовлення повного тексту постанови 14.06.2012 року.