Категорія №6.3
Іменем України
17 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4661/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
ОСОБА_2 (довіреність від 01.09.2011 реєстр. № 1105)
від відповідача - не прибув
від третьої особи - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/4661/2012 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради», в якому позивач просить:
- визнати дії відповідача щодо відмови у скасуванні державної реєстрації права власності на будівлю торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 незаконними;
- зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 червня 2012 року він звернувся до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» щодо скасування реєстрації права власності на будівлю торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що скасована підстава реєстрації, а саме: скасоване рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року у справі № 2-3827/09. 08 червня 2012 року позивач отримав відповідь комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» за № 1291/1, якою йому було відмовлено у внесенні змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Позивач вважає, що відмова комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» є незаконною з огляду на наступне.
По-перше, зазначив позивач, відповідно до пункту 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Будівля торговельного павільйону, розташованого у АДРЕСА_1 не прийнята в експлуатацію у встановленому порядку, що встановлено також рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року. Саме тому, за твердженням позивача, реєстрація права власності на будівлю торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1, є незаконною.
По-друге, вказав позивач, рішенням апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2011 року, скасоване рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року, яким визнано право власності ОСОБА_3 на будівлю торговельного павільйону, розташованого у АДРЕСА_1. Відповідно до зазначених судових рішень, позивач був стороною у вказаних судових процесах. Позивач особливо підкреслив, що апеляційним судом Луганської області встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована вказана будівля, належить на праві оренди позивачу на підставі договору оренди від 05 грудня 2005 року та додаткової угоди до нього від 20 жовтня 2008 року, а згідно з частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України, лише на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Тому, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не був ані власником, ані користувачем земельної ділянки, на якій розташована зазначена будівля, то за ним не може бути визнане право власності на зазначену самочинно збудовану будівлю, а тим більше зареєстроване таке право власності у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради». У подальшому за позивачем було визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно (торгівельний павільйон) за адресою: АДРЕСА_1 рішенням Донецького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року. У зв'язку з чим, на підставі пункту 3.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. У разі необхідності із заявою про скасування запису в Реєстрі прав може звернутися попередній власник, якщо право не було зареєстровано новим власником. Виходячи з аналізу вказаних норм, право вимагати державної реєстрації чи скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, в тому числі при переході права власності, надано лише власнику (попередньому власнику) об'єкту нерухомості чи їх уповноваженим особам. Саме тому, що позивач був власником зазначеної будівлі на підставі рішення суду та є користувачем земельної ділянки, на якій розташовано зазначену будівлю, він вважає, що має право звернутись до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» про скасування державної реєстрації прав власності на будівлю торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1, а у зв'язку з тим, що скасована підстава реєстрації права власності на зазначену нерухомість за ОСОБА_3, а саме: рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року, відповідач повинен був скасувати державну реєстрацію прав власності на будівлю торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 за його заявою. З огляду на вищевикладене, позивач вважає за необхідне визнати дії комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» щодо відмови у скасуванні державної реєстрації незаконними та зобов'язати комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3
У судовому засіданні позивач та його представник адміністративний позов підтримали, просили його задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ухвалою від 02 липня 2012 року судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (арк. справи 18-19).
Відповідач та третя особа у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Відповідач причини неприбуття у судове засідання не повідомив. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 заявою від 09 липня 2012 року б/н просить слухання по справі перенести у зв'язку з тим, що він з 10 липня 2012 року по 22 липня 2012 року буде у відпустці за межами України (арк. справи 30). Також у заяві від 09 липня 2012 року б/н третя особа зазначила, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки право позивача не порушується внаслідок того, що у нього відсутнє право власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно (торговельний павільйон) загальною площею 42,6 кв. м., розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_1.
У відзиві на адміністративний позов від 16 липня 2012 року за № 2391/1, який переданий суду у судовому засіданні через позивача, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» зазначило, що 07 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» з проханням скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, - на будівлю торгівельного павільйону, розташовану у АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року по справі № 22ц-10918/2010 та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2011 року, за якими скасовано рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року по справі № 2-3894/09. Але до ухвалення нового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме будівлю торгівельного павільйону, розташовану у АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» не має законних підстав для внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Крім того, відповідач зазначив, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року по справі № 17/123пн/2011(8/112пн) апеляційну скаргу Краснолуцької міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 09 квітня 2012 року у справі № 17/123пн/2011 (8/112пн) задоволено в повному обсязі, а у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на вищезазначене нерухоме майно відмовлено. На підставі вищезазначеного, відповідач вважає дії комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» стосовно відмови ОСОБА_1 у скасуванні державної реєстрації права власності на нерухоме майно у АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 законними та просить адміністративний позов залишити без задоволення (арк. справи 33).
Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача та третьої особи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2010 року на підставі рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року у справі № 2-3824/09 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на будівлю торгівельного павільйону, розташовану у АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 січня 2010 року № 25086955 (арк. справи 7-9, 34).
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року у справі № 22ц-10918/2010, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2011 року, рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Краснолуцької міської ради, інспекції державного архітектурно-будівничого контролю в Луганській області в особі головного державного інспектора Овсяннікова Геннадія Володимировича, за участю третьої особи комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна відмовлено за необґрунтованістю (арк. справи 10-11, 12).
Зазначене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» із заявою про скасування державної реєстрації права власності на будівлю торговельного павільйону, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, за результатами розгляду якої комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради» рішенням, викладеним у листі від 08 червня 2012 року за № 1291/1, відмовило у внесенні змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з відсутністю законних підстав для внесення таких змін до ухвалення нового рішення про скасування державної реєстрації права власності на будівлю торговельного павільйону, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 (арк. справи 6).
За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку про правомірність рішення комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради», викладеного у листі від 08 червня 2012 року за № 1291/1, про відмову у скасуванні державної реєстрації права власності на будівлю торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 з огляду на нижчевикладене.
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.
Частинами 5 та 7 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») встановлено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.
Пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» із змінами, внесеними згідно із Законом України від 09 грудня 2011 року № 4152-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації», встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
З огляду на зазначене, аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що правове положення відповідача у сфері спірних правовідносин свідчить про реалізацію ним у даному випадку владних управлінських функцій, тобто - здійснення повноважень у сфері спірних правовідносин як суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у частині 1 та пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, в розумінні Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» бюро технічної інвентаризації не належить до органів місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») державний реєстратор прав на нерухоме майно приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.
Державна реєстрація прав проводиться у тому числі на підставі рішень судів, що набрали законної сили (пункт 5 частини 1 статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України»).
Статтею 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») регламентовано, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Статтею 16 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Застосовуючи аналогію закону до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що скасування державним реєстратором запису про державну реєстрацію прав можливо на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб, до якої подано документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач ані на час звернення до відповідача із заявою, ані на час судового розгляду не визнаний у судовому порядку власником самочинно збудованої будівлі торгівельного павільйону, розташованої у АДРЕСА_1, а тому суд прийшов до висновку, що йому не належить право вимоги по пред'явленому позову. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що рішенням апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року у справі № 22ц-10918/2010, що залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2011 року, скасовано рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року, яке було підставою для проведення державної реєстрації права власності на будівлю торговельного павільйону, розташованї за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, суд не приймає до уваги та зазначає, що у даному випадку питання щодо скасування державної реєстрації права власності на будівлю торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, у зв'язку зі скасуванням судового рішення, на підставі якого було проведено спірну державну реєстрацію права власності, необхідно вирішувати у цивільному судочинстві шляхом вирішення питання про поворот виконання скасованого судового рішення в порядку статті 380 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 липня 2012 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 липня 2012 року.
Суддя Т.І. Чернявська