20 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8052/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
за участю:
прокурора - Кияниці Д.Г.,
представника позивача - Смольського Ю.П.,
представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Чижикової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
12 жовтня 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ВАТ "Полтавський ГЗК") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001002302/191.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками перевіряючих, викладеними у акті перевірки від 14.09.2011 року №6663/23-309/00191282, та з прийнятим за його наслідками податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2011 року № 0001002302/191, оскільки придбання ТМЦ (робіт, послуг) підтверджується договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, будь-які умисні дії позивача, направлені на ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемних правочинів, відсутні. Контрагенти позивача на момент перевірки були зареєстровані платниками ПДВ та знаходились за місцем реєстрації. Позивачем не порушено вимог діючого податкового законодавства, сума бюджетного відшкодування відображена в декларації з ПДВ за червень 2011 року, визначена вірно та документально підтверджена, у зв'язку із чим відсутні будь-які підстави для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 104 345 693 грн.
20.06.2012 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001002302/191 в частині зменшення ВАТ "Полтавський ГЗК" бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 104 345 143 грн., у зв'язку із допущенням помилки у реєстрі отриманих податкових накладних та декларуванні бюджетного відшкодування за податковою накладною від 19.05.2011 року № 04 ТОВ «НВП «Термоелектрометрія-Імпекс».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Прокурор та представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог підпунктів 198.1, 198.2, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків; оформлення податкових накладних з порушенням вимог чинного законодавства в частині невірного зазначення місцезнаходження юридичної особи-продавця; невідповідність сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та його контрагентів за травень 2011 року; включення до податкового кредиту травня 2011 року сум ПДВ по податкових накладних, виписаних в минулих періодах; до бюджетного відшкодування червня 2011 року заявлено суму ПДВ, сплачену згідно платіжних доручень, що підтверджують факт оплати податкових накладних не травня 2011 року, а інших податкових періодів, від'ємне значення яких вже було використано, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року в сумі 104 345 693 грн.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 00191282) зареєстроване 05.01.1995 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ, зареєстроване в якості платника ПДВ.
У період з 22.08.2011 року по 05.09.2011 року (термін перевірки продовжувався з 06.09.2011 року по 12.09.2011 року) податковими інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 14.09.2011 року №6663/23-309/00191282, в якому зафіксовано порушення:
- частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на суму 104 345 693 грн.;
- частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року на суму 1 402 726 грн.
На підставі акту перевірки від 14.09.2011 року №6663/23-309/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001002302/191, яким ТОВ "Полтавський ГЗК" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 104 345 693 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 30.09.2011 року № 0001002302/191.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.
Пунктом 200.4 статті 200 цього ж Кодексу встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Як свідчать матеріали справи, сума бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року в розмірі 104 345 143 грн., що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, сформована за рахунок від'ємного значення з ПДВ в розмірі 104 345 143 грн., що декларувалось у травні 2011 року (податкова декларація з ПДВ № 9004149355 від 17.06.2011 року).
Так, сума бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року частково визначена за рахунок від'ємного значення з ПДВ травня 2011 року в розмірі 14 596 125 грн.
Із акту перевірки від 14.09.2011 року №6663/23-309/00191282 судом з'ясовано, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК", результати якої оформлено актом від 11.08.2011 року №5847/23-309/00191282, встановлено, крім іншого, порушення частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року на суму 14 596 125 грн.
На підставі акту перевірки від 11.08.2011 року №5847/23-309/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 року № 0000742302/161, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 14 596 126 грн.
Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року у справі № 2а-1670/7358/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 року, позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" до Кременчуцької ОДПІ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 26.08.2011 року №0000742302/161.
Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року у справі № 2а-1670/7358/11 набрала законної сили 18.04.2012 року, згідно з частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, у справі за позовом ВАТ "Полтавський ГЗК" до Кременчуцької ОДПІ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2011 року №0000742302/161 є судове рішення, яке набрало законної сили.
Даним рішенням надано правову оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за травень 2011 року на 14 596 126 грн. та визнано його протиправним.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на викладене, позивачем правомірно заявлено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року на суму 14 596 125 грн. та відповідно за її рахунок правомірно частково сформовано суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року.
Також в ході розгляду справи судом встановлено, що в травні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1 967 011 грн. 87 коп. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», по яких в ході перевірки податковим органом по ланцюгу постачання від постачальників ВАТ «Полтавський ГЗК» не встановлено фактичного руху товару до виробника або імпортера; 787 740 грн. 48 коп. - по взаємовідносинах із ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», по яких на момент виписки податкових накладних за травень 2011 року місцезнаходження підприємств не було встановлено; 21 302 грн. 36 коп. - за результатами взаємовідносин із ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком», по яких перевіркою встановлено невідповідність сум податкових зобов'язань та податкового кредиту ВАТ "Полтавський ГЗК" та його контрагентів за травень 2011 року.
Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту ВАТ «Полтавський ГЗК» за травень 2011 року, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне податковим органом не доводилось.
Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між постачальникам позивача: ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком», не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій. Кременчуцькою ОДПІ не надано жодного доказу, який би спростовував правильність документального оформлення операцій, за проведення яких ВАТ "Полтавський ГЗК" сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.
В акті перевірки відсутні посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача та його контрагентів. В ході судового розгляду представники відповідача також не повідомляли фактів, які б вказували на проведення господарських операцій ВАТ «Полтавський ГЗК» з метою незаконного заволодіння державним майном у вигляді безпідставного відшкодування ПДВ.
Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2011 року сум податку на додану вартість за операціями із ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком», здійснено ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі виписаних податкових накладних, що не заперечується сторонами.
Посилання відповідача у акті перевірки на те, що податкові накладні, виписані позивачу, заповнені всупереч вимогам статті 201 Податкового кодексу України, а саме: адреса продавця не відповідає дійсності, суд оцінює критично, оскільки наявність недоліків у податковій накладній не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення покупцем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки в силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.
У відповідності до пункту 201.8 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком», на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі.
До матеріалів справи ВАТ «Полтавський ГЗК» надане документальне підтвердження оплати за придбаний товар (роботи, послуги) у вигляді платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач, який фактично сплатив своїм контрагентам у попередньому податковому періоді суми ПДВ, за умови, що господарські операції мали реальний характер, за наявності у попередньому та наступному податковому періодах від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, мав право включити до складу бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 року сплачені суми ПДВ.
Тобто, з наведеного слідує, що всі господарські операції позивача з ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.
Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України суд наголошує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача із вказаним контрагентами нікчемними.
Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком» підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність договорів між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком» ґрунтуються на припущеннях та не підкріплені належними доказами, а факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.
Доводи відповідача про те, що позивачем неправомірно заявлено до відшкодування суми ПДВ, оскільки одним із постачальників ТОВ «Ферострой», ТОВ з ІІ «Юромаш», ТОВ «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», ТОВІ «Еллай», КП «Кредо», ТОВ «Комерційна фірма «Вітлюс», ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Спецслав», ТОВ «Інтех», ТОВ фірма «Іліта», ТОВ «СП «Юкойл», ПП «Оміс», ТОВ «Черкаський дерево просочувальний комбінат», ТОВ «Гофер», ПП «Альбатрос», ТОВ «Укрспецком» є їх контрагенти, які не задекларували податкові зобов'язання по взаємовідносинам та відсутні за місцезнаходженням є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Враховуючи приписи Податкового кодексу України, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.
Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.
Також, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата чи недекларування податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Обставини декларування чи сплати контрагентами ВАТ "Полтавський ГЗК" податку на додану вартість до бюджету не є, відповідно до вимог законодавства, підставою для зменшення суми від'ємного значення/бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумлінному платнику податків, а можуть зволікати негативні наслідки виключно для таких осіб - постачальників.
Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.
Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту/бюджетного відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/бюджетного відшкодування.
Крім цього, Кременчуцька ОДПІ ні в акті перевірки, ані у судовому процесі не вказала як саме ВАТ "Полтавський ГЗК" порушило норму пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Стосовно висновку акту перевірки від 14.09.2011 року №6663/23-309/00191282 про завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно від'ємного значення з ПДВ за травень 2011 року і бюджетного відшкодування за червень 2011 року в розмірі 19 224 366,29 грн., внаслідок включення у травні 2011 року до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних минулих періодів, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У пункті 201.10 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відмови з боку постачальників товарів, послуг надати позивачу податкові накладні, та не заперечується, що податкові накладні, які виписані позивачу його контрагентами, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Фактична сплата сум ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування, підтверджена платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.
Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою виписки податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.
Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
В ході розгляду справи судом встановлено, що зазначений строк позивачем не порушено. За таких обставин позивач має право на податковий кредит.
Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за травень 2011 року податкових накладних, отриманих позивачем в травні 2011 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах.
Оскільки, як зазначено вище, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено датою виникнення права у платника податку на податковий кредит - дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а не дату видачі накладної.
Також, у листі Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 викладено правову позицію, відповідно до якої у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
В свою чергу, Податковий кодекс України містить норму, яка встановлює, що платник податків повинен забезпечувати ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким і підтверджується отримання податкових накладних таким платником податків.
Так, пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.
Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з ПДВ в податковій декларації за травень 2011 року.
Суд зазначає, що надання до перевірки податкових накладних, зазначених у акті перевірки, відображення позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.
Судом досліджено реєстр отриманих податкових накладних позивача за травень 2011 року та встановлено дійсні дати їх отримання.
Таким чином, зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 19 224 366,29 грн. є протиправним.
Як зазначено в акті перевірки від 14.09.2011 року №6663/23-309/00191282 ВАТ «Полтавський ГЗК»надано платіжні доручення, які підтверджують факт оплати податкових накладних не травня 2011 року, в якому виникло від'ємне значення, що вплинуло на суму бюджетного відшкодування червня 2011 року на загальну суму 41 965 985 грн., а інших звітних періодів, від'ємне значення яких вже було використано в попередніх періодах.
Також відповідачем в акті перевірки зазначено, що підприємством надано для перевірки платіжні доручення, які підтверджують факт попередньої оплати за поставку товарів (послуг) контрагентам по яким фактичної поставки товарів (послуг) не відбулося на загальну суму 25 782 613 грн., у зв'язку із чим дані платіжні доручення не можуть брати участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року.
З даного приводу суд зазначає, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення за січень-травень 2011 року, що підтверджують факт сплати ВАТ «Полтавський ГЗК» на користь інших підприємств постачальникам товарно-матеріальних цінностей, надавачам послуг та виконавцям робіт. Загальна сума податку на додану вартість, яка сплачена у вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг та виконаних робіт складає 104 345 143 грн.
Згідно з положеннями статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Як свідчать матеріали справи, перевіряючими не спростовується сам факт сплати за перевіряємий період ВАТ «Полтавський ГЗК» отримувачам товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг 67 748 598 грн. податку на додану вартість.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що частина залишку від'ємного значення ПДВ, фактично сплаченого не в травні 2011 року, в якому виникло від'ємне значення, а інших звітних періодів, на загальну суму 41 965 985 грн. брала участь в розрахунках бюджетного відшкодування в попередніх податкових періодах.
Суд зазначає, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, за результатами якої висновки Кременчуцької ОДПІ, викладені у акті перевірки від 14.09.2011 року №6663/23-309/00191282, документально не підтвердилися.
З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 30.09.2011 року № 0001002302/191 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 104 345 143 грн.
Таким чином, позовні вимоги ВАТ «Полтавський ГЗК» є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 30.09.2011 року № 0001002302/191 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 104 345 143 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2012 року.
Суддя А.Б. Головко