Іменем України
20 липня 2012 року Справа № 2а/1270/3588/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Широкої К.Ю.
при секретарі судового засідання: Бондар Ю.М.,
за участю
представника позивача: Мерзлякова В.П.(довіреність від 30.12.2012 №10-162),
представників відповідача: Шепіль В.В. (довіреність від 25.04.2012 №1-17/4091)
Ладик В.С. (довіреність від 25.04.2012 №1-17/4090),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002355/1 від 22.12.11, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00167 від 22.12.11,-
07 травня 2012 року публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» (далі -ПАТ «Алчевський коксохімічний завод») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002355/1 від 22.12.11, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00167 від 22.12.11.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та компанією «Топпром Трайдінг ЛТД»(Кипр) 01 жовтня 2010 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №61-545, в межах якого позивачем на митну територію України в листопаді 2011 року на умовах DAF UA станція Тополі (Інкотермс 2000) було ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «Г».
Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку №9 від 01.10.11 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №70202002/2011/007042) за ціною договору, а саме 147,92 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №1766 від 20.12.2006.
Відповідач карткою відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України №702020002/1/00167 від 22 грудня 2011 року відмовив ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702000006/2011/002355/1 від 22.12.2011) згідно МКУ від 11.07.02 №92 -ІV (ст. 265, ст. 273) та Постанови КМУ від 20.12.06 р. №1766».
Того ж дня відповідачем було прийнято рішення №702000006/2011/002355/1 до ВМД №702020002/2011/007042, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо, у зв'язку з «відмовою декларанта від надання документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договорів та рахунків з третіми особами, інформації щодо оплати витрат на транспортування, що не дає можливості здійснити перевірку включення до митної вартості всіх витрат передбачених ст.267 Митного кодексу України, та, враховуючи інформацію про рівні митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформацію з періодичних видань «Метал. Експерт. Ринки вугілля», яка значно перевищує заявлену декларантом митну вартість, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі».
А також відповідачем зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультації з декларантом згідно з вимогами ст. 266 МКУ митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 273 за 6 (резервним) методом із розрахунку 162,50 дол. США /тн».
Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, такими, що не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару та ч. 2 ст. 19 Конституції України, та просить визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002355/1 від 22.12.2011, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00167 від 22.12.11.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову. Свої заперечення на адміністративний позов представники відповідача обґрунтували тим, що за результатами порівняння заявленої позивачем митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, було встановлено, що митна вартість товару заявлена позивачем нижча від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ввезених на територію України, з огляду на що, позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які він надати відмовився, з огляду на що з метою запобігання заниження митної вартості товару було здійснено її коригування із застосуванням статті 269 Податкового кодексу України, що відображено в рішенні №702000006/2011/002355/1 від 22.12.2011.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Тобто, відповідач у справі суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб'єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Суд вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, Луганська митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією «Топпром Трайдінг ЛТД»(Кипр) 01 жовтня 2010 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №61-545, в межах якого позивачем на митну територію України в листопаді 2011 року на умовах DAF UA станція Тополі (Інкотермс 2000) було ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «Г».
Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку №9 від 01.10.11 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №70202002/2011/007042) за ціною договору, а саме 147,92 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 та пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №1766 від 20.12.2006.
Відповідач карткою відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України №702020002/1/00167 від 22 грудня 2011 року відмовив ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702000006/2011/002355/1 від 22.12.2011) згідно МКУ від 11.07.02 №92 -ІV (ст. 265, ст. 273) та Постанови КМУ від 20.12.06 №1766».
У зв'язку з чим, відповідачем було прийнято рішення №702000006/2011/002355/1 до ВМД №702020002/2011/007042, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо, у зв'язку з «відмовою декларанта від надання документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договорів та рахунків з третіми особами, інформації щодо оплати витрат на транспортування, що не дає можливості здійснити перевірку включення до митної вартості всіх витрат передбачених ст.267 Митного кодексу України та враховуючи інформацію про рівні митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформацію з періодичних видань «Метал. Експерт. Ринки вугілля», яка значно перевищує заявлену декларантом митну вартість, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі».
А також відповідачем зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультації з декларантом згідно з вимогами ст. 266 МКУ митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 273 за 6 (резервним) методом із розрахунку 162,50 дол. США /тн».
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Матеріалами справи підтверджено, що на дотримання порядку контролю та порядку роботи посадовою особою Луганської митниці при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості за ВМД від 15.12.2011 р. №702020002/2011/007042 проведені заходи, за яким встановлено наступне.
Товар «Вугільний концентрат марки «Г»виробник -ЗАТ ЦОФ «Щедрухінська»(Російська Федерація) ввезений ПАТ «Алчевськкокс»на митну територію України у жовтні 2011 року за непрямим зовнішньоекономічним контрактом з компанією «Топпром Трайдінг ЛТД»(Кіпр) на умовах поставки DAF -станція Тополі за ціною 147,92 доларів США за тону; згідно залізничних накладних оплату транспортування по території Російської Федерації здійснює ТОВ «Міжнародна транспортна корпорація»(графа 4 залізничних накладних), при цьому, додатково вказано, що вагони не належать перевізникові (графа 11), тобто є орендованими, що означає необхідність сплати при транспортуванні окрім залізничного тарифу, ще і оренди вагонів та не відомо, чи включені зазначені витрати у вартість товару; згідно митної декларації країни експорту (Російська Федерація) зазначене вугілля відвантажене фірмою ЗАТ «Топпром»(Росія), продається з Російської Федерації компанією ТОВ «Діксі»(Росія) до країни Кіпр за ціною 2446 руб. РФ за тону, що дорівнює приблизно 80 дол. США за тону на умовах поставки FCA -Полосухіне; згідно положень Інкотермс -2000 умови поставки FCA передбачають, що обов'язки по транспортуванню товару покладені на покупця, тобто, російські відправник ( ЗАТ «Топпром») та продавець (ТОВ «Діксі») не забезпечують здійснення транспортування товару та не несуть витрат, пов'язаних з його транспортуванням, та, як наслідок, не включають такі витрати до ціни товару.
В свою чергу, ПАТ «Алчевськкокс»імпортує зазначене вугілля на умовах поставки DAF -ст. Тополі, що теж не передбачає несення витрат на транспортування до митного кордону України. Тобто, відповідачем встановлено, що ні відправником, ні одержувачем вугілля витрати на транспортування до митного кордону не сплачують.
У зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок, що відповідальним за транспортування оскаржуваного товару є кіпрська фірма «Топпром Трейдінг ЛТД», яка і повинна нести всі витрати на транспортування вантажу, але документальне підтвердження такого припущення, яким можуть бути контракти між російським продавцем ТОВ «Діксі»та фірмою «Топпром Трейдінг ЛТД», а також договори на транспортування вантажу, декларантам до митного оформлення не надані, що не дає можливості здійснити документальне обчислення митної вартості товару відповідно до положень статей 264 та 267 Митного кодексу України, а саме перевірити, чи включені до ціни угоди витрати на доставку до митного кордону України з урахуванням сплати за оренду вагонів.
Також відповідачем при проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що ідентичні товари по митній системі найближчим часом не оформлювались.
Подібні товари, а саме вугільні концентрати російського виробництва марки «Г»різних виробників, відмінних від виробника оцінюваного товару та аналогічні за своїми якісними показниками до оцінюваного товару ввозиться на митну територію України найближчим часом за ціною контракту 163,5 -177 дол. США за кг, що значно перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості 147,92 дол. США за тону.
За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товарів за наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари (щотижневе видання «Метал -Курьер»від 07.11.2011 року №45 (1062), встановлено, що ціни на російські вугільні концентрати при експорті в Україну на умовах доставки DAF -кордон України складають 230-285 дол. США за тону, що також значно вище заявленого декларантом рівня ціни 147,92 дол. США за тону.
3 урахуванням зазначеного, а саме у зв'язку з неможливістю прорахувати, включення до митної вартості всіх необхідних складових, передбачених статтею 267 Митного кодексу України та наявністю у митного органу інформації про piвні цін на подібні товари, які значно перевищують заявлений декларантом рівень митної вартості, у посадової особи, яка здійснювала контроль правильного визначення митної вартості товapiв виникла обґрунтована необхідність підтвердження заявленої декларантом митної вартості.
Тому, керуючись положеннями абзацу 2 статті 265 Митного кодексу України та п. 11 Порядку декларування у декларанта було запрошено додаткові документи для з'ясування достовірності ціни товару та можливості перевірки включення до митної вартості вcix складових, передбачених статтею 267 Митного кодексу України, зокрема витрат на транспортування до митного кордону України,а саме:
- договори з третіми особами, що пов'язані з договором на поставку оцінюваного товару,
- рахунки про здійснення платежів третім особам,
- документи щодо сплати транспортних витрат по російській залізниці та щодо включения цих витрат до ціни товару,
- висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно правових актів.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.
Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При митному оформленні товару -вугильного концентрату марки «Г»у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно до наявності у митного органу інформації про рівні ціни на подібні товари, які значно перевищують заявлений декларантом рівень митної вартості. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Позивачем на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів надано:
- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи», де зазначений рівень цін на вугільний концентрат «Г»на умовах поставки DAF - міста України 135-190 дол. США за тону. Джерелами для визначення зазначеного рівня вказані видання «Метал. Експерт. Уголь»та аналітичне дослідження «Информация по рынку коксующегося угля и кокса»;
- перідичні видання «Метал-Експерт. Рынки угля»№ 40(11) за листопад 2011 року, «Метал-Експерт. Уголь»№47(123), 49(125), згідно яких ціни на вугільні концентрати при експорті з Російської Федерації до України у листопаді 2011 року складають 230-270 дол. США за тону.
- витяг з інформаційно-довідкового видання «Качественные характеристики угольной продукции России» (видання ЗАТ «Росінформуголь»)
Додатково запрошених митним органом документів щодо сплати транспортних витрат, договорів та рахунків з 3-ми особами декларантом до митного органу не надано.
Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів .
Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.
Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, Луганською митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МКУ.
Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і картку відмови в митному оформлені, Луганська митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.
Оскільки Луганською митницею правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у зв'язку з чим немає підстав для визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002355/1 від 22.12.11, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00167 від 22.12.11.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 липня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002355/1 від 22.12.11, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00167 від 22.12.11 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 24 липня 2012 року.
Суддя К.Ю. Широка