Cправа № 2a-0770/1495/12
Ряд стат. звіту № 10.3.4
Код - 03
17 липня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Куля Т.Т. та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, представник - Біровчак А.С.;
відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліси Лопухова", представник - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліси Лопухова" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені, -
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліси Лопухова" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в сумі 7180,40 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив зодовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідачем було подано до позивача звіт форми № 10-ПІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, згідно до якого випливає, що відповідач не виконав вимогу ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875 (далі - Закон № 875), оскільки кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві становить - 1 особа, а на підприємстві протягом 2011 року не прцювало жодного інваліда. Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. У відповідності до ст. 20 Закону № 875 відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком вякому відбулося порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Однак, відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 7180,40 грн.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, заперечення на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч. 1 ст.19 Закону № 875 для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8-25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідачем було подано до позивача звіт форми № 10-ПІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік (а.с. 5). Згідно до даного звіту випливає, що відповідач не виконав вимогу ст. 19 Закону України № 875, оскільки відповідно до рядка 03 кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві становить - 1 особа, однак на підприємстві у відповідності до рядка 02 не прцювало жодного інваліда протягом 2011 року.
Підприємства, установи, організації повинні самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Згідно до ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
У відповідності до ст. 19 Закону № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Згідно Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 року №2961-IV робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження осіб у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.
Таким чином, згідно вимог чинного законодавства, на підприємство покладено обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Наказом Мінпраці України № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Відповідно до ст.20 Закону № 875 підприємства де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки, середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2011 році становила 14275,00 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості (1 інвалід), при середньообліковій кількості штатних працівників 8 осіб, відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету України половину середньої річної заробітної плати, а саме 7137,50 грн, відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій (а.с. 5).
Однак, відповідач цю суму до 15.04.2010 року, в строк встановлений законом, самостійно не сплатив. Таким чином, згідно ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
На день подачі позовної заяви до суду 17.05.2012 року строк прострочення платежу за 2011 рік становить 30 днів, а отже пеня, при обліковій ставці Національного банку України 7,50 % становить 42,90 грн. (а.с. 7).
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача становить 7180,40 грн., яку ним не було сплачено у добровільному порядку.
На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підглягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.
У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкти владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліси Лопухова" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліси Лопухова" (90522, вул. Сопонецька, буд. 9, с. Лопухово, Тячівський район, Закарпатська область) адміністративно-господарські санкції та пеню за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 7180,40 (сім тисяч сто вісімдесят гривень сорок копійок) грн.
3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Шешеня О.М.
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 липня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 липня 2012 року.