Категорія №11.5
Іменем України
23 липня 2012 року Справа № 2а/1270/5291/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Петросян К.Є.,
при секретарі: Ковіній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування постанови,-
09 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування постанови №33024132 від 31.05.2012, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.
31.05.2012 Відділом Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Міністерства Юстиції Управління винесено постанову №33024132 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вимоги про сплату боргу №Ф-25 від 05.04.2012 Управління пенсійного фонду у м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" визначений повний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до ст.106 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла до 01.01.2011 було встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Разом з тим, з 01.01.2011 ст.106 зазначеного Закону в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратила чинність і тому, позивач вважає, що відкриття виконавчого провадження після 01.01.2011 за вимогою, є перевищенням повноважень державним виконавцем.
Державний виконавець у постанові вказує підставою для вчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження ст.ст. 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження", хоча зазначені статті не містять жодного пункту, яким можна було б керуватися, відкриваючи виконавче провадження за вимогою про сплату боргу УПФУ.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП №33024132 від 31.05.2012 про відкриття виконавчого провадження.
У судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До початку розгляду справи надіслала до суду заяву від 20.07.2012 про розгляд адміністративної справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначив наступне.
31.05.2012 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь УПФУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 1744,80 грн., на підставі вимоги №Ф-25 від 05.04.2012 та надано термін для добровільного виконання протягом 7 днів з моменту винесення постанови.
Відповідно до п.5 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вимога органів Пенсійного фонду України є виконавчим документом.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-25 від 05.04.2012 Відділом Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2012 ВП №33024132 (а.с. 10, 37).
Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до цього закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абз.5 п.7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Відповідно до ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Станом на час прийняття УПФУ вимоги про сплату боргу та ВДВС спірної постанови зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 9 липня 2003 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-УІ (набув законної сили 1 січня 2011 року), були виключені частини з першої по дев'яту, які передбачали порядок прийняття та виконання вимог Пенсійного фонду про сплату боргу зі страхових внесків. Так, абзацом 2 частини 3 вказаної статті передбачалося, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, а за абзацом 8 цієї ж частини у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Згідно пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, з 1 січня 2011 року статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язок з виконання вимог Пенсійного фонду не покладено на органи державної виконавчої служби, а з урахуванням пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимоги про сплату боргу за період з 1 липня 2010 року по 31 жовтня 2010 року є підставами для звернення органів Пенсійного фонду до суду з позовами про стягнення несплаченої суми боргу та відповідно подальшого відкриття органами державної виконавчої служби виконавчих проваджень на підставі виключно рішень суду згідно статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням викладеного, суд вважає постанову №33024132 від 31.05.2012 такою, прийнята в порушення вимог чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування постанови, задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції ВП №33024132 від 31.05.2012 про відкриття виконавчого провадження.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32,20 грн.(тридцять дві грн. 20 коп).
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяК.Є. Петросян