13 червня 2012 року 16:21 Справа № 0870/3339/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників:
позивача: Сороколєта В.Л., Заболотнього О.А.,
відповідача: Тараненко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція № 1»
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області
про скасування постанови
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
11 квітня 2012 року Дочірнє підприємство «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція № 1» (далі за текстом - позивач, ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі за текстом - відповідач), в якому просить скасувати постанову від 30 березня 2012 року № 35 про накладення штрафу в розмірі 96570,00 грн. за проведення ремонтних робіт стрілочного переводу без ліцензії.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 15 травня 2012 року шляхом подання до суду належних доказів сплати судового збору.
19 квітня 2012 року позивач усунув вказані недоліки, подавши до суду необхідні документи.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 0870/3339/12, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06 червня 2012 року.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 13 червня 2012 року.
В судовому засіданні 13 червня 2012 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.
Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Камертон».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16 березня 2012 року на підставі вимоги прокуратури Запорізької області від 27 лютого 2012 року № 07/4-195 вих-12 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області в межах своїх повноважень була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Дочірнім підприємством «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1» на об'єкті стрілочних переводів Р65 М1/7 та № 3 Р65 підприємства ПАТ «Дніпроспецсталь», про що складено відповідний акт (далі за текстом - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1» у грудні 2011 року здійснило капітальний ремонт стрілочних переводів Р65 М1/7 та № 3 Р65 підприємства ПАТ «Дніпроспецсталь» відповідно до договору від 24 січня 2011 року № 11110255 та актів прийняття виконаних робіт за грудень 2011 року № 10 та № 11. На порушення пункту 2 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396, пункту 1.2 Ліцензійних умов, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06 жовтня 2010 року № 392, та статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» роботи з будівництва транспортних споруд виконувалися без відповідної ліцензії.
20 березня 2012 року відносно позивача складено протокол про порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також позивачу було видано припис від 20 березня 2012 року № 22 з вимогою не виконувати роботи при будівництві об'єктів архітектури, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та інженерного обладнання належать до ІV та V категорії складності, у тому числі роботи з будівництва транспортних споруд, що підлягають ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством України.
За результатами розгляду акту перевірки, протоколу та припису Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області прийнято постанову від 30 березня 2012 року № 35, якою визнано ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на позивача штраф у сумі 96570,00 грн.
Позивач не погоджується із спірною постановою та з урахуванням заяви про зміну підстави адміністративного позову від 21 травня 2012 року мотивує позовні вимоги наступним. Відповідно до рішення Держархбудінспекції від 25 січня 2011 року № 1-л Дочірньому підприємству «Запорізька шляхова машинна станція» Відкритого акціонерного товариства «Трест Укрремшляхчормет» (далі за текстом - ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет») було видано ліцензію від 28 січня 2011 року серії АГ № 573195. Термін дії ліцензії - з 25 січня 2011 року по 25 січня 2016 року. В подальшому ВАТ «Трест Укрремшляхчормет», яке було засновником ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет», на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2011 року передало усі корпоративні права на своє дочірнє підприємство іншій юридичній особі - ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1». У зв'язку із зміною засновника та назви дочірнього підприємства державним реєстратором 17 серпня 2011 року було зареєстровано статут ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1», єдиним засновником якого стало ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1». Позивач вказує, що він є тією ж самою юридичною особою, що й ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет», якому було видано ліцензію, і при здійсненні будівельних робіт діяв на підставі зазначеної ліцензії на законних підставах. Посилається на те, що зміна назви юридичної особи відповідно до законодавства не має своїм наслідком недійсність раніше виданої ліцензії. Свій висновок позивач підтверджує також тим, що Держархбудінспекція в Донецькій області переоформила позивачу попередню ліцензію, а не видала нову, що, на думку позивача, свідчить про дійсність попередньої ліцензії. Крім того, позивач вказує на відсутність у відповідача повноважень проводити перевірки наявності ліцензій, порушення порядку проведення перевірки та подвійне притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування спірної постанови, виходячи з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Пунктом 11 частини 1 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що будівельна діяльність підлягає ліцензуванню відповідно до спеціальних законів.
Відповідно до статті 17 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України. Органами ліцензування є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 січня 2009 року № 47, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 року за № 226/16242, затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (далі за текстом - Ліцензійні умови).
Відповідно до підпункту 6 пункту 1.2 Ліцензійних умов підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, будівництво транспортних споруд.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною архітектурно-будівельною інспекцією було видано ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» ліцензію від 28 січня 2011 року серії АГ № 573195 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, у тому числі будівництво транспортних споруд. Термін дії ліцензії - з 25 січня 2011 року по 25 січня 2016 року.
В подальшому назву підприємства було змінено на ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1», яке виконувало будівельні роботи на підставі вказаної ліцензії.
Висновки відповідача про порушення позивачем вимог ліцензійного законодавства ґрунтуються на тому, що ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет», на думку відповідача, було припинено шляхом перетворення у ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1», яке є новою юридичною особою. Оскільки позивачем не отримано нову ліцензію на виконання будівельних робіт, він не може здійснювати роботи за ліцензією свого попередника.
Суд не погоджується з позицією відповідача, враховуючи наступне.
Статтею 108 Цивільного кодексу України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Пунктами 1 та 2 статті 33 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Таким чином, внаслідок перетворення юридична особа припиняється з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення.
З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 28 квітня 2012 року про проведення реєстраційних дій відносно ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» (ідентифікаційний код 00192608) вбачається, що до єдиного реєстру не вносилося записів про припинення юридичної особи.
17 серпня 2011 року до реєстру внесено запис 13 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи та зазначено нове найменування юридичної особи як ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1» (ідентифікаційний код 00192608).
Як слідує з матеріалів справи, зміна найменування дочірнього підприємства відбулася внаслідок зміни його засновника.
Державний класифікатор організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політки від 28 травня 2004 року № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 року № 59 та скасування нормативних документів», відносить дочірнє підприємство до організаційно-правових форм господарювання.
Підпунктом 3.1.7 пункту 3.1 розділу 3 даного класифікатора визначено, що дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).
Відповідно до статуту ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» 16 червня 2006 року та зареєстрованого державним реєстратором 26 грудня 2006 року, єдиним засновником ДП «Запорізька шляхова машинна станція» було ВАТ «Трест Укрремшляхчормет».
17 серпня 2011 року за договором купівлі-продажу корпоративних прав ВАТ «Трест Укрремшляхчормет» продало свої корпоративні права на ДП «Запорізька шляхова машинна станція» іншій юридичній особі - ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1».
В цей же день до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було внесено запис 13 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи та зазначено нове найменування юридичної особи як ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1».
Інформація Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб свідчить лише про зміну найменування юридичної особи. Організаційно-правова форма позивача (дочірнє підприємство) та ідентифікаційний код не змінились.
Таким чином, суд вважає, що ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1» є тією ж самою юридичною особою, що й ДП «Запорізька шляхова машинна станція» ВАТ «Трест Укрремшляхчормет», оскільки ніяких дій щодо припинення та створення нової юридичної особи державним реєстратором не проводилося.
Пунктом 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396 «Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» передбачено, що у разі зміни найменування юридичної особи (якщо така зміна не пов'язана з реорганізацією) органом ліцензування здійснюється переоформлення виданої ліцензії. Для переоформлення ліцензії заявник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати виникнення підстав для її переоформлення подати органу ліцензування виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Наведеною постановою не встановлено правових наслідків нездійснення такого переоформлення, зокрема у вигляді втрати ліцензією чинності.
Відповідно до положень пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396 «Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» орган ліцензування може анулювати видану ліцензію та зупинити дію ліцензії.
Рішень про анулювання та зупинення дії ліцензії від 28 квітня 2011 року органом ліцензування не приймалося. У зв'язку зі зміною найменування підприємства Інспекцією Держархбудконтролю у Донецькій області було переоформлено ліцензію від 28 квітня 2011 року серії АГ № 573195 з видачею позивачу нового бланку ліцензії від 03 квітня 2012 року серії АД № 031240 на ім'я ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1».
На момент виконання робіт, зазначених в акті перевірки, термін дії ліцензії від 28 квітня 2011 року серії АГ № 573195 не скінчився.
Таким чином, будівельні роботи правомірно проводились позивачем на підставі ліцензії від 28 квітня 2011 року серії АГ № 573195. А отже склад правопорушення, передбачений пунктом 1 частини 4 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», відсутній.
Доводи позивача відносно відсутності у відповідача повноважень на проведення перевірки суд знаходить безпідставними, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих законодавством України.
Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 і визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Згідно з підпунктами 2 та 3 пункту 11 даного Порядку посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Однією із вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності належить отримання ліцензії для здійснення будівельних робіт.
Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» до порушень у сфері містобудівної діяльності віднесено, серед іншого, здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без отримання в установленому порядку ліцензії (пункт 1 частини 4 статті 2 ).
Таким чином, нормами законодавства відповідачу надані повноваження перевіряти наявність у суб'єктів господарювання ліцензії та застосовувати відповідні заходи впливу при виявленні порушень.
Порушення порядку проведення перевірки, які, на думку позивача, були допущені відповідачем, не усувають повноважень відповідача на здійснення такої перевірки.
Доводи позивача про те, що здійснення будівельної діяльності без ліцензії на двох об'єктах неможна кваліфікувати як два різних порушення суд визнав необґрунтованими, оскільки кожний факт здійснення такої діяльності є окремим правопорушенням. Даний висновок суду ґрунтується на визначенні поняття адміністративного правопорушення, наведеного у частині 1 статті 9 Кодексу про адміністративні правопорушення, згідно з яким адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом із цим, судом встановлено, що позивачем не було вчинено правопорушення, за яке застосовано штраф спірною постановою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За висновком суду, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «Запорізька шляхова машинна станція ТОВ «Запорізька шляхова машинна станція № 1» про визнання протиправною та скасування постанови від 30 березня 2012 року № 35 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція № 1» задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 30 березня 2012 року № 35.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька шляхова машинна станція № 1» судовий збір у розмірі 965,70 грн. (дев'ятсот шістдесят п'ять гривень сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Ю.П.Бойченко