10 липня 2012 року 13:55 Справа № 0870/2395/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А., представників:
позивача: Стешенка В.Є.,
відповідача: Таранова А.С.,
третьої особи 1: ОСОБА_3,
представників:
третьої особи 1: ОСОБА_4,
третьої особи 2: ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора Якимівського району Запорізької області
до Комунального підприємства "Якимівське бюро технічної інвентарізації"
треті особи 1.ОСОБА_3
2. ОСОБА_7
про визнання рішення незаконним та скасування рішення
15 березня 2012 року Прокурор Якимівського району Запорізької області (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Якимівське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач) в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення реєстратора КП «Якимівське БТІ» від 10.08.2011 про державну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проведеною прокуратору Якимівського району перевіркою встановлено, що 02.08.2011 до відповідача звернувся ОСОБА_7 з приводу реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 право власності на який було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.1998. 10.08.2011 реєстратором КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» Нестеренко А.Є. було прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на будинок, розташований по АДРЕСА_1 Запорізької області. Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_7 став договір іпотеки від 03.07.2007 №7248, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А. Цього ж числа відповідач провів реєстрацію права власності на зазначений будинок за ОСОБА_7, про що був зроблений запис у книзі 1 за №107 та виданий витяг про реєстрацію права власності №30928471 від 10.08.2011, реєстраційний №2753772.
При цьому підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_7 став лист приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова О.А., адресований ОСОБА_3, як іпотекодавцю, в якому було зазначено, що у випадку несплати ОСОБА_3 боргу в 30-денний термін з моменту отримання вищевказаного листа буде зроблений виконавчий напис та звернено стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору.
Позивач вважає, що оскільки іпотекодержатель ОСОБА_7 безпосередньо не звертався до іпотекодавця ОСОБА_3 із письмовою вимогою про усунення порушень умов кредитного договору, а лист приватного нотаріуса не є письмовою вимогою іпотекодержателя, то державна реєстрація права власності на вищезазначений житловий будинок за ОСОБА_7 проведена відповідачем неправомірно, в порушення вимог законодавства та умов договору іпотеки.
Крім того, позивач вважає, що право власності на житловий будинок не може бути підтвердженим іпотечним договором, який укладений до набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008.
У зв'язку з незаконністю дій реєстратора відповідача, 20.02.2012 позивачем було винесено протест на рішення від 10.08.2011 про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на вищезазначений житловий будинок. Зазначений протест було відхилено відповідачем, через що позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 19 березня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, розгляд справи призначено на 04 квітня 2012 року.
В судовому засіданні 04 квітня 2012 року протокольною ухвалою суду в якості третіх осіб залучені ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 або третя особа 1) та ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 або третя особа 2).
Розгляд справи відкладався до 18 квітня 2012 року, зупинявся до 21 травня 2012 року, відкладався до 30 травня 2012 року, зупинявся до 20 червня 2012 року, оголошувалась перерва до 22 червня 2012 року, провадження у справі зупинялось до 10.07.2012.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, крім того зазначивши, що 06.04.2011 ОСОБА_3 направляла на адресу ОСОБА_7 лист щодо проведення повного розрахунку за договором позики. Крім того 29.04.2011 ОСОБА_3 направляла на адресу приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Беднова О.А. лист щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_7 за договорами позики. Зазначені факти свідчать про добровільне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань, які витікають з договорів позики та договору іпотеки від 03.09.2007. Крім того, договором іпотеки був забезпечений лише перший договір позики від 03.09.2007 на суму 75105,00 грн. Крім того, відповідачем не була проведена інвентаризація вищезазначеного житлового будинку, як того вимагає п. 3.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (далі - Тимчасове положення), внаслідок чого, згідно із пп. 3.5.6 Тимчасового положення у реєстрації права власності за третьою особою 2 слід було відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що порядок та умови проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до договорів іпотеки, а також перелік документів, надання яких необхідне для проведення такої реєстрації, передбачено Тимчасовим положенням. 02.08.2011 реєстратором відповідача Нестеренко А.Є. було прийнято заяву ОСОБА_7 від 02.08.2011 №850, до якої додавались: оригінал та нотаріальна копія договору іпотеки від 03.09.2007 до договору позики від цього ж числа №7248, нотаріально посвідчених; витяг з Державного реєстру іпотек від 01.08.2011 №32384505; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.08.2011 №32384308; копія письмової вимоги про усунення порушень; копія повідомлення про вручення вимоги адресату; звіт про незалежну оцінку від 28.07.2011. Реєстратором відповідача в межах своїх повноважень було виконано всі дії передбачені п. 3.1 розділу ІІІ Тимчасового положення та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 Посилання позивача на те, що відповідач повинен був провести інвентаризацію зазначеного будинку, не відповідає вимогам п. 3.9 Тимчасового положення, оскільки вимоги цього пункту не розповсюджуються на випадки реєстрації права власності на нерухомість за договором іпотеки.
Третя особа 1 та її представник у судовому засіданні підтримали вимоги позивача з підстав викладених у позові та підтримали надане представником позивача в судовому засіданні обґрунтування позовних вимог, крім цього зазначивши, що в редакції Закону України «Про іпотеку», чинній на час укладання договору іпотеки між третіми особами, передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Крім того, зазначили, що оцінка спірного об'єкту нерухомості була проведена із порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки замовником цієї оцінки виступив ОСОБА_7, а не ОСОБА_3 Також, витяг з реєстру прав було отримано ОСОБА_7 неправомірно, оскільки він на той час не мав прав власника на спірне майно.
Третя особа 2 та її представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав наведених в запереченнях відповідача проти позову та наданих представником відповідача у судовому засіданні пояснень, крім іншого зазначивши, що п. 2.7 Тимчасового положення визначено перелік документів, які необхідні для оформлення права власності у разі переходу права власності за іпотечним договором. Проведення обов'язкової технічної інвентаризації цим пунктом не визначено. Пункт 3.6 Тимчасового положення визначає обов'язковість проведення інвентаризації у разі спливу 12 місяців з моменту виникнення права. Право на реєстрацію права власності виникло у третьої особи 2 у липні 2011 року, тобто після збору усіх необхідних документів. Стосовно невідповідності звіту про оцінку житлового будинку вимогам діючого законодавства зазначив, що у встановленому порядку звіт незаконним визнано не було та позивач не навів доказів того, що результати оцінки не відповідають дійсності. Також зазначив, що підставою для звернення до суду послужило невиконання відповідачем протесту прокурора. Оскільки в ході судового розгляду даної справи представником позивача було наведене додаткове обґрунтування позовних вимог, то вважає, що таке обґрунтування можливе лише після невиконання протесту, в якому ці підстави будуть зазначені. Крім того, зазначив, що договір позики було укладено 03.09.2007 зі строком виконання до 03.10.2007. Главою 50 ЦК України встановлений вичерпний перелік підстав, з якими Закон пов'язує припинення зобов'язань. До моменту звернення ОСОБА_7 до відповідача ОСОБА_3 зобов'язання по погашенню суми позики не виконала. Третя особа 2 вважає, що відповідно до вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перервався у зв'язку вчиненням третьою особою 1 дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому, згідно вимог наведеної статті Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У судовому засіданні 10.07.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
03.09.2007 між третьою особою 2 (позичкодавець) та третьою особою 2 (позичальник) був укладений договір позики, за умовами якого позичальнику були передані в позику грошові кошти у сумі 131805 грн. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бедновим О.А. за реєстровим №7246.
В забезпечення виконання зазначеного вище договору позики між третьою особою 1 та третьою особою 2 03.09.2007 був укладений договір іпотеки, за умовами якого третьою особою 1 було передано в іпотеку третій особі 2 нерухоме майно, належне на праві власності третій особі 1, а саме: житловий будинок з усією садибою, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 1100 кв.м, а також належна третій особі 1 земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 1174,88 кв.м, розташована за тією ж адресою, кадастровий №2320355400.01.002.0013. Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бедновим О.А. 03.09.2007 за реєстровим №7248. Відомості про укладання між третіми сторонами зазначеного договору іпотеки було включено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис №5593638 від 03.09.2007) та Державного реєстру іпотек (запис №5593625 від 03.09.2007).
Пунктом 5.5 договору іпотеки визначені способи задоволення вимог іпотекодержавтеля. Згідно із пп. 5.5.1 договору іпотеки у випадку невиконання іподекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим договором або договором позики, у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержавтеля задовольняються за рахунок предмета іпотеки. В такому випадку цей договір згідно ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.
В розділі 6 договору іпотеки визначений строк дії цього договору. Відповідно до п. 6.2 договору іпотеки, право іпотеки та, відповідно, цей договір припиняє чинність у разі: припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених законодавством. При цьому в п. 6.3 договору іпотеки визначено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Крім того, між третіми особами укладались договори позики від 20.12.2008 та 09.06.2009, які були посвідчені тим саме приватним нотаріусом.
21.07.2009 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бедновим О.А. в адресу третьої особи 1 був надісланий лист вихідний №68, за змістом якого третю особу 1 було повідомлено, що вона має заборгованість за договором позики від 03.09.2007 реєстраційний №7246 в розмірі, станом на 21.07.2009, 42100 доларів США, що за курсом НБУ на цю дату становить 322128,15 грн. В разі невиконання нею зобов'язання за зазначеним договором позики в тридцяти денний термін з моменту отримання цього листа буде вчинений виконавчий напис та звернене стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору, посвідченого цим нотаріусом 03.09.2007 реєстраційний №7248, а також на все належне третій особі рухоме та нерухоме майно із стягненням витрат по оформленню виконавчого напису в сумі 3221,00 грн.
22.07.2009 зазначений лист нотаріуса був отриманий третьою особою 1, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.
08.04.2011 третя особа 1 надіслала третій особі 2 лист від 06.04.2011, в якому зазначила, що на протязі 2007-2009 років між ними було укладено договори позики, згідно яких третя особа 1 отримала від третьої особи 2 позику на загальну суму еквівалентну 256276 грн., а саме: за договором позики від 03.09.2007 - 131805 грн., за договором позики від 20.12.2008 - 10000 доларів США, що еквівалентно 78800 грн., за договором позики від 09.06.2009 - 6000 доларів США, що еквівалентно 45671 грн. Також зазначила, що заборгованість за договором позики від 03.09.2007 становить 75105 грн., а загальна заборгованість за усіма трьома договорами позики - 199576 грн. Запропонувала прийняти від неї виконання зазначених договорів у вигляді сплати всієї суми боргу.
Цей лист третьої особи 1 був отриманий третьою особою 2 12.04.2011, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.
02.08.2011 третя особа 2 звернулась до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на цілу частину житлового будинку по АДРЕСА_1 Запорізької області та належить третій особі 1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.1998. До заяви було додано: договір іпотеки від 03.09.2007, виписка з реєстру іпотек, виписка з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, повідомлення нотаріуса, підтвердження направлення повідомлення, договір позики, звіт про незалежну оцінку.
10.08.2011 державним реєстратором відповідача Нестеренко А.Є. було прийнято рішення про проведення державної реєстрації на спірний об'єкт нерухомості за третьою особою 2, про що було внесено відповідний запис до державного реєстру прав №2753772.
20.02.2011 позивач звернувся до відповідача із протестом вихідний №100-648вих-12 на незаконні дії посадових осіб відповідача щодо реєстрації прав власності на зазначений об'єкт нерухомості, в якому посилаючись на те, що третя особа 2 не зверталась із письмовою вимогою до третьої особи 1 про усунення порушень, а також на те, що в даному випадку повинен був бути укладеним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким би передбачався перехід права власності на зазначений об'єкт нерухомості до третьої особи 2, просив розглянути питання про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1
Листом від 02.03.2011 вихідний №281 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до вимог п. 3.6 Тимчасового положення рішення реєстратора про державну реєстрацію прав власності та відмову в державній реєстрації може бути оскаржене відповідно до законодавства. Роз'яснене право звернення до адміністративного суду із відповідним позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи наведене сторонами та третіми особами обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд зазначає наступне.
Сторони та треті особи визнають факт існування станом на 10.08.2011 (до моменту реєстрації за третьою особою 2 права власності на житловий будинок) заборгованості третьої особи 1 за договором позики від 03.09.2007, в забезпечення якого був укладений договір іпотеки від цього ж числа.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що чинним на момент укладання договору іпотеки законодавством не передбачалась можливість переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, яке міститься в такому договорі.
Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон про іпотеку), в редакції яка була чинною на момент укладання між третіми особами договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Частиною 1 статті 37 Закону про іпотеку, в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки від 03.09.2007, було передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
При цьому суд зазначає, що за змістом вищезазначеної ч. 2 ст. 36 Закону про іпотеку, в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки від 03.09.2007, як і чинною редакцією цієї норми, передбачалось, що відповідне застереження в іпотечному договорі також вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Суд зазначає, що пп. 5.5.1 договору іпотеки від 03.09.2007 передбачене права третьої особи зареєструвати право власності на спірний житловий будинок за собою.
Відтак, посилання позивача на відсутність правової норми, яка б передбачала в момент укладання договору іпотеки перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, є необгрунтованим, оскільки така законодавча норма станом на 03.09.2007 існувала.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що третя особа 2 не зверталась до третьої особи 1 із письмовою вимогою про усунення порушень, при цьому посилаються на вимоги ст. 35 Закону про іпотеку та п. 5.1 договору іпотеки.
Частиною 1 статті 35 Закону про іпотеку, в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки від 03.09.2007 та на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, було передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Лист приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Беднова О.А. від 21.07.2009 вихідний №68, який був надісланий в адресу третьої особи 1 на вимогу третьої особи 2, та отриманий третьою особою 1 22.07.2009, містив всі наведені в ч. 1 ст. 35 Закону про іпотеку відомості.
Суд зазначає, що Закону про іпотеку не визначає форму в якій має бути викладена письмова вимога про усунення порушення, про яку йдеться в ч. 1 ст. 35 цього Закону, окрім як письмова форма.
Разом з тим, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII, визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Згідно із ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, крім іншого, зобов'язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів. За приписами ст. 9 Закону України «Про нотаріат» нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам.
При цьому ані Закон України «Про нотаріат», ані Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не визначає, що заява, про яку йдеться в п. 17 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» повинна бути вчинена у письмовій формі, так само ці нормативні акти не визначають, що текст заяви іпотекодержателя не може бути відображеним у відповідному листі нотаріуса.
Отже, враховуючи вимоги вищенаведених норм Закону України «Про нотаріат», третя особа 2 мала право звернутися до третьої особи 1 письмову вимогу про усунення порушень через нотаріуса. Відтак, посилання позивача та третьої особи 1 на те, що третя особа 2 не зверталась до третьої особи 1 із письмовою вимогою про усунення порушень, є безпідставним, оскільки таке звернення було здійснене третьою особою 2 через приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Беднова О.А.
Крім того, в обґрунтування вимог позивача третя особа 1 посилається на те, що оцінка предмета іпотеки, яка була надана 02.08.2011 третьою особою 2 відповідачу проведена незаконно, оскільки третя особа 1, як власник предмета іпотеки, не зверталась до оцінювача із відповідним зверненням.
З цього приводу суд зазначає, що за приписами ст. 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, на який посилається третя особа, спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Згідно із ч. 3 ст. 37 Закону про іпотеку, в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки від 03.09.2007, було передбачено, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Оскільки зазначений звіт не оскаржений в судовому порядку, відсутнє судове рішення, чи рішення іншого уповноваженого органу щодо визнання цього звіту неправомірним або визнання дій оцінювача неправомірними, то посилання третьої особи 1 на порушення порядку проведення оцінки є необґрунтованим.
Крім того, суд зазначає, що вирішення питання про правомірність проведення оцінки перебуває за межами компетенції відповідача, а предметом позову у цій справі є саме рішення відповідача.
Щодо посилання позивача та третьої особи 1 на те, що відповідачем були порушені вимоги п.п. 3.5 та 3.9 Тимчасового положення в частині не проведення інвентаризації предмета іпотеки, суд зазначає наступне.
За приписами п.п. 2.1, 2.2 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).
Згідно із п. 2.7 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.
Наявність накладеної заборони відчуження нерухомого майна при посвідченні договору іпотеки, за яким відбувається перехід права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для прийняття реєстратором БТІ рішення про відмову в державній реєстрації прав за іпотекодержателем.
Судом встановлено, що всі перелічені в п.п. 2.1, 2.2, 2.7 Тимчасового положення документи були надані відповідачу третьою особою 2.
Обсяг прав реєстратора під час встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, визначений п. 3.1 Тимчасового положення.
За приписами п. 3.4 Тимчасового положення за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.
У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.
При цьому п. 3.8 Тимчасового положення встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
Згідно із пп. 3.5.6 Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо, крім іншого, не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.
В спірному випадку первинна інвентаризація предмету іпотеки була проведена відповідачем, проте позивач посилається на п. 3.9 Тимчасового положення.
За приписами п. 3.9 державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.
З аналізу норми п. 3.9 Тимчасового положення суд не вбачає тих обставин, на які посилається позивач, а саме, що інвентаризація предмету іпотеки повинна бути проведена, оскільки з моменту державної реєстрації цього об'єкту за третьою особою 1 минуло значно більше 12 місяців.
Норма п. 3.9 Тимчасового положення припускає множинне трактування щодо того, з моменту виникнення якого саме права повинно спливти 12 місяців, для виникнення обов'язку щодо проведення інвентаризації об'єкту нерухомості. Так, цю норму можна розтлумачити як на користь позивача та третьої особи 1, так і на користь відповідача та третьої особи 2, оскільки це може бути як право власності яке вже зареєстроване, так і право на реєстрацію права власності за новим власником.
З врахуванням вимог п. 3.8 Тимчасового положення щодо заборони реєстратору БТІ тлумачити права заявника та неоднозначності норми п. 3.9 цього положення, суд доходить висновку, що відповідач не мав повноважень змушувати третю особу 2 проводити інвентаризацію предмета іпотеки.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
В даному випадку перебіг цього строку перервався з моменту надіслання третьою особою 1 третій особі 2 листа від 06.04.2011, в якому третя особа 1 визнала факт існування у неї заборгованості за договором позики від 03.09.2007.
За приписами ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відтак, суд доходить висновку, що саме з моменту надіслання третьою особою 1 третій особі 2 листа від 06.04.2011 у третьої особи виникло право на звернення до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Посилання третьої особи на ту обставину, що оскаржуваним рішенням відповідача було позбавлено права проживання в спірному житловому будинку її та членів її сім'ї, суд не приймає, оскільки це посилання не стосується заявлених позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 37 Закону про іпотеку право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.
Також суд зазначає, що ч. 2 ст. 37 Закону про іпотеку передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Суд звертає увагу, що в даному випадку прокурор є самостійним позивачем та не діє в інтересах будь-кого зі сторін договору іпотеки від 03.09.2007. При цьому як на підставу свого звернення до суду позивач посилається на те, що принесений ним протест на незаконні дії реєстратора від 20.02.2011 №100-648 вих-12 був відхилений відповідачем. Разом з тим, судом встановлено, що зазначений протест позивача був задоволений відповідачем, оскільки позивач в своєму протесті просив відповідача розглянути питання про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач фактично розглянув зазначене питання про що надав відповідну відповідь позивачу від 02.03.2012 №281.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а відтак про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Прокурора Якимівського району Запорізької області відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко