Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/7574/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Поповій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове
до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року № 0005071540 та № 0005061540
за участю представників:
від позивача: Красильникової С.О. - за дов. від 14.02.2012р.
від відповідача: Наумової О.В. - за дов. від 21.05.2012р.
Державним підприємством «Селидіввугілля» заявлено позов до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року № 0005071540 та № 0005061540.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що штраф застосований за нормами Податкового кодексу України за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань з датою виникнення боргу протягом 2006-2008 року, яке фактично було погашено позивачем протягом 2008-2010 років та в першому півріччі 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями, однак сплачені кошти неправомірно було перерозподілено податковим органом на сплату податкових зобов'язань інших податкових періодів. Крім цього, позивач посилається на порушення відповідачем пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, та посилається на порушення позивачем граничних термінів сплати земельного податку. Крім цього, відповідач посилається на нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі у автоматизованій інформаційній системі.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253.
19 липня 2011 року відповідачем була здійснена камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, за наслідками якої складений акт перевірки № 352/15-014-5.
На підставі даного акту перевірки відповідачем 27 липня 2011 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0005071540/12782/10/15-013, яким застосований штраф у розмірі 50% в сумі 23349 грн. 87 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку на 1065 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 46699 грн. 74 коп.
Правовою підставою застосування штрафу відповідачем у даному спірному податковому повідомленні-рішенні визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), який був чинним до 1 січня 2011 року, та статті 57 Податкового кодексу України.
19 липня 2011 року відповідачем також була здійснена камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, за наслідками якої складений акт перевірки № 351/15-014-5.
На підставі даного акту перевірки відповідачем 27 липня 2011 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0005061540/12780/10/15-013, яким застосований штраф у розмірі 20% в сумі 3639 грн. 83 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку на 1064 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 18199 грн. 18 коп.
Правовою підставою застосування штрафу відповідачем у даному спірному податковому повідомленні-рішенні визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 126 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що саме податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2011 року № 0005061540/12780/10/15-013 та № 0005071540/12782/10/15-013 є предметом спору у даній адміністративній справі та позивачем помилково визначена у позовних вимогах тільки перша частина номеру податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається з актів перевірки, відповідач зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з земельного податку за податковими розрахунками земельного податку на 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік.
Судом встановлено, що об'єктом застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стала сплата позивачем поточних податкових зобов'язань 2008-2010 років, першого півріччя 2011 року, платіжними дорученнями від 11 серпня 2008 року № 5126, від 26 серпня 2008 року № 5567, від 29 серпня 2008 року № 5892, від 30 вересня 2008 року № 6718, від 30 жовтня 2008 року № 475, від 22 січня 2009 року № 1889, від 24 лютого 2009 року № 2859, від 19 березня 2009 року № 3738, від 13 травня 2009 року № 5253, від 8 липня 2009 року № 6882, від 21 серпня 2009 року № 7489, від 10 вересня 2009 року № 8181, від 19 жовтня 2009 року № 9899, від 30 листопада 2009 року № 10715, від 29 грудня 2009 року № 12070, від 29 січня 2010 року № 646, від 24 лютого 2010 року № 1555, від 8 квітня 2010 року № 2826, від 31 травня 2010 року № 13011, від 30 липня 2010 року № 122, від 21 серпня 2010 року № 122, від 21 серпня 2010 року № 15072, від 31 серпня 2010 року № 15237, від 17 вересня 2010 року № 16000, від 29 жовтня 2010 року № 17303, від 8 листопада 2010 року № 17618, від 22 грудня 2010 року № 19463, від 25 червня 2011 року № 2397, від 28 січня 2011 року № 30, від 28 лютого 2011 року № 75, від 21 квітня 2011 року № 658, від 25 березня 2011 року № 2335, від 23 травня 2011 року № 1384.
Згідно з Прикінцевими положеннями Податковий кодекс України набирає чинності з 1 січня 2011 року, отже його норми регулюють правовідносини, що виникли з 1 січня 2011 року.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Проаналізувавши норми статті 126 Податкового кодексу України, суд зазначає, що штраф застосовується до платника податків у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, що є відсутнім у даній справі, оскільки спір стосується податкових зобов'язань 2008-2010 року.
Однак, сплачені позивачем кошти у 2008-2010 роках були спрямовані податковим органом на погашення узгоджених податкових зобов'язань інших податкових періодів в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), який був чинним до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.
Враховуючи, що дата виникнення узгоджених податкових зобов'язань, відбулася під час дії Закону № 2181, суд дійшов висновку щодо застосування в межах спірних правовідносин норм Закону № 2181.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідач не мав права скерувати кошти, сплачені позивачем протягом 2008-2010 років на погашення податкових зобов'язань 2006-2008 років, в рахунок сплати податкових зобов'язань та податкового боргу інших податкових періодів. Суд не приймає посилання представника відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
Суд не приймає посилання відповідача на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Такий обов'язок у податкового органу виник після набрання чинності Податковим кодексом України. Як вже зазначалося, на момент подання розрахунків та оплати самостійно визначеного податкового зобов'язання діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким не передбачено обов'язку чи права податкового органу щодо зміни призначення платежу та погашення боргу згідно черговості його виникнення.
Стосовно сплати поточних платежів позивачем в першому півріччі 2011 року, суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Приписами статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Починаючи з 1 січня 2011 року, повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 1 січня 2011 року, а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.
Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта. Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, а в новому законодавчому акті як сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.
З огляду на приписи норм Закону № 2181, факт сплати податкових зобов'язань, зарахування яких відбувалося податковим органом у порядку календарної черговості виникнення боргу (тобто, без урахування призначення платежу) не кваліфікувались як правопорушення податкового законодавства, тому в цьому випадку юридична відповідальність не застосовується.
Крім цього, як встановлено судом зі спірного податкового повідомлення-рішення № 0005071540/12782/10/15-013, відповідачем штраф застосований у розмірі 50%, однак такий розмір штрафу не передбачений статтею 126 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач. Як встановлено судом, штрафні санкції в обох спірних податкових повідомленнях-рішеннях застосовані у розмірі 50% та 20% відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, який втратив чинність з 1 січня 2011 року, в тому числі й на дату прийняття спірних рішень від 27 липня 2011 року.
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі у автоматизованій інформаційній системі, оскільки такі дії відповідача не відповідають вищенаведеним нормам законодавства з оподаткування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосований штраф, та правомірність застосування до спірних правовідносин як норм Закону № 2181, так і норм Податкового кодексу України, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.
Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, та враховуючи зазначення у позовних вимог позивачем тільки часткового номеру спірних рішень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року № 0005061540/12780/10/15-013 та № 0005071540/12782/10/15-013 недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року № 0005071540 та № 0005061540 задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2011 року № 0005061540/12780/10/15-013, яким застосований штраф у розмірі 3639 грн. 83 коп. та № 0005071540/12782/10/15-013, яким застосований штраф у розмірі 23349 грн. 87 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 24 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.