Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/3268/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13-00 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чекменьова Г.А.
при секретарі Токмаковій Є.А.
за участю:
представника позивача Зінченко І.Є.,
представника відповідача Клімової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька про стягнення витрат, які підлягають відшкодуванню за листопад 2011 р., у сумі 103 576,09 грн.,
Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м. Донецька про стягнення витрат, які підлягають відшкодуванню за листопад 2011 р., у сумі 103 576,09 грн.
Підставою позову позивач зазначив норми спільної постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. У зв'язку з ухиленням відповідача від відшкодування витрат на виплату пенсій за листопад 2011 р. позивач просив стягнути з нього суму 103 576,09 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення (а.с.8-11), зазначила, що відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» таке відшкодування не передбачено. Вказала, що не підлягають відшкодуванню пенсії по втраті годувальника у зв'язку з тим, що на час смерті годувальника особи, які отримують пенсію, не були непрацездатними, отже, відсутні підстави відшкодувати відповідачу вказані пенсії. У зв'язку з наведеним просила у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачем був направлений на адресу відповідача акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за листопад 2011 року (а.с.3). З вказаного акту випливає, що відповідач не прийняв до заліку частково суму виплачених пенсій у розмірі 3184,02 грн., частково суму витрат з доставки пенсій 281,23 грн., а також повністю суму щомісячної державної адресної допомоги 110 111, 65 грн. Вказані суми позивачем зазначені в якості предмету заявленого адміністративного позову.
Незважаючи на пропозицію суду позивачеві в порядку ст. 114 КАС України надати додаткові докази, жодних інших доказів в обґрунтування заявленого позову, в тому числі списку пенсіонерів, підстав призначення пенсій та інших відомостей з боку позивача суду не надано. Водночас, судом встановлено, що розмір сплачених сум та понесених позивачем витрат сторонами не оспорюється, а спір виник лише стосовно правових підстав відшкодування понесених позивачем витрат.
Тому суд зауважує, що згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених по справі обставин, стосовно позовних вимог про стягнення суми сплаченої державної адресної допомоги суд зазначає наступне.
Виплата державної адресної допомоги, відшкодування сум якої, в тому числі, складає розбіжності у розрахунках сторін, передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265. Пунктом 1 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У п.2 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265, безпосередньо не пов'язані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.
Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105), обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, відповідно до підпунктів «г», «д» п.1 ст. 21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати виплачені позивачем суми державної адресної допомоги.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованою в МЮ України 16.05.2003 р. за № 376/7697.
Вказаний Порядок відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105 (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Пунктом 4 Порядку відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку.
Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Таким чином, виплата державної адресної допомоги не пов'язана з наявністю страхового випадку в розумінні Закону № 1105, а відшкодування державної адресної допомоги не передбачено спеціальним нормативним актом, що регулює спірні відносини Порядком відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4.
При розгляді справи сторонами також зазначено, що спір між ними з аналогічних підстав за попередній період розглядався Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 2а/0570/22985/2011, через що просили зупинити провадження до набрання чинності судовим рішенням по вказаній справі.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, при розгляді справи № 2а/0570/22985/2011 між тими ж сторонами з аналогічних підстав за період з січня по вересень 2011 р. Донецьким окружним адміністративним судом у постанові від 13.03.2012 р. встановлено, що також не підлягають відшкодуванню відповідачем пенсії, призначені у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання наступним особам:
- ОСОБА_4 (основний розмір пенсії 150 грн., 31 рік на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_5 (основний розмір пенсії 150 грн., 51 рік на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_6 (основний розмір пенсії 141,33 грн., 38 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_7 (основний розмір пенсії 11,06 грн., 24 роки на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_8 (основний розмір пенсії 143,14 грн., 41 рік на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_3 (основний розмір пенсії 150 грн., 34 роки на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_9 (основний розмір пенсії 150 грн., 39 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_10 (основний розмір пенсії 126,88 грн., 41 рік на момент втрати годувальника);
- ОСОБА_11 (основний розмір пенсії 11,06 грн., 46 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_12 (основний розмір пенсії 150 грн., 41 рік на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_13 (основний розмір пенсії 150 грн., 31 рік на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_14 (основний розмір пенсії 150 грн., 34 роки на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_15 (основний розмір пенсії 150 грн., 50 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_16 (основний розмір пенсії 150 грн., 40 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_17 (основний розмір пенсії 150 грн., 40 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_18 (основний розмір пенсії 6,63 грн., 48 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_19 (основний розмір пенсії 150 грн., 39 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_20 (основний розмір пенсії 150 грн., 33 роки на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_21 (основний розмір пенсії 11,60 грн., 38 роки на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_22 (основний розмір пенсії 22,11 грн., 52 роки на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_23 (основний розмір пенсії 150,00 грн., 46 років на момент втрати годувальника),
- ОСОБА_24 (основний розмір пенсії 556,45 грн., 46 років на момент втрати годувальника).
При цьому суд у справі № 2а/0570/22985/2011 дійшов висновку, що відповідно до ст. 33 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, зокрема, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють. З урахуванням наведених положень законодавства, позивач не має права на відшкодування відповідачем суми пенсії, сплаченої особі у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки на момент смерті вищенаведені особи, яким сплачено пенсію, були працездатними, тобто не досягли 55 років, на утриманні померлих не перебували. Під час судового засідання позивачем не доведено протилежного та не надано інших доказів, що підтверджують той факт, що вказані особи перебували на утриманні померлого.
Крім вказаних осіб, по цій адміністративній справі відповідачем зазначена гр. ОСОБА_25, якій на момент втрати годувальника було 45 років. Позивачем вказані відомості не спростовані. Отже, підстав для відшкодування суми пенсії, сплаченої цій особі, також немає згідно вищенаведеним висновкам.
Стосовно відшкодування пенсії по ОСОБА_26 (755,93 грн.) та ОСОБА_27 (750,00 грн.) судом у справі № 2а/0570/22985/2011 встановлено, що вказані громадяни отримують пенсії по інвалідності від трудового каліцтва та професійного захворювання внаслідок нещасного випадку на виробництві, який настав за межами України. У судовому засіданні представник суб'єкта владних повноважень УПФУ зазначив, що у нього відсутні документи, які підтверджують факт отримання трудового каліцтва та професійного захворювання внаслідок нещасного випадку на виробництві, який настав за межами України, а саме: відсутні акти розслідування нещасного випадку за формою Н-1 щодо ОСОБА_26 та ОСОБА_27 У зв'язку з недоведеністю та відсутністю доказів суд у справі дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем зазначених пенсій.
Щодо заявленої вимоги щодо відшкодування сум витрат з виплати та доставки основного розміру пенсій суд у справі № 2а/0570/22985/2011 зазначив, що вона теж не підлягає відшкодуванню у зв'язку з тим, що судом не встановлено обов'язку відшкодування Фондом спірних пенсій, тому й відповідно не відшкодовується і ця сума.
Відповідно до частини третьої статті 129 Конституції України змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості належать до основних засад судочинства. Змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі (вимог та заперечень).
За приписами ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
У зв'язку з відсутністю обов'язку відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги та пенсій вищезазначеним особам, у відповідача відсутній і обов'язок відшкодування витрат на доставку таких платежів. Крім того, з боку позивача не надано жодного доказу на підтвердження розміру таких витрат, та підстав їх відшкодування відповідачем.
Тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведена обґрунтованість заявлених по справі позовних вимог, які задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька про стягнення витрат, які підлягають відшкодуванню за листопад 2011 р., у сумі 103 576,09 грн. - відмовити.
Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 18 липня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Чекменьов Г.А.