23 травня 2012 року /16:45/ Справа № 2а-0870/4335/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Сідомон А.І., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Гончаренка А.І., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.05.2011 р. № 0000311702,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.05.2011 р. № 0000311702.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2009 по грудень 2010 позивач своєчасно подавав податкові декларації з ПДВ до органу ДПІ. Податкові накладні, включені до податкового кредиту в межах давності, відповідно до ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зазначено, що всі податкові накладні минулих періодів відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних того звітного періоду, в якому фактично було реалізовано продукція, оскільки, спочатку товар, який придбавався, та по якому видавалися податкові накладні, не передбачалося позивачем використовувати в своїй господарській діяльності. Вважає безпідставним визначення відповідачем за результатами перевірки порушень п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4., 7.2.6. п. 7.2., пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачем надані письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що позивачем в порушення пп. 7.2.6. п. 7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані в інших ніж звітний періодах. Зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Отже, отримання податкової накладної, поряд із оплатою в ціні товару податку на додану вартість є окремим та самостійним юридичним фактом з яким пов'язується право платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, факт отримання позивачем у 2007-2008 товару та податкових накладних було підставою для відображення суми податку на додану вартість в повному обсязі у складі податкового кредиту у відповідні періоди. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Таким чином, при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом, в період з 01.03.2011 року по 22.03.2011 року Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 29.03.2011 р. № 92/17-2/НОМЕР_2.
Актом перевірки встановлено порушення СПД ОСОБА_1.:
-п.п.7.4.1 та п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, "а"п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", у результаті чого завищено податковий кредит у грудні на загальну суму 86562,00 грн.;
-п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, у результаті чого занижено податку на загальну суму 675772,00 грн., а саме: - травень 2009 на загальну суму 44989,00 грн.; - липень 2009 на загальну суму 154827,00 грн.; - серпень 2009 на загальну суму 29805,00 грн.; - жовтень 2009 на загальну суму 80572,00 грн.; - лютий 2010 на загальну суму 1334,00 грн.; - квітень 2010 на загальну суму 147465,00 грн.; - липень 2010 на загальну суму 60203,00 грн.; - серпень 2010 на загальну суму 106841,00 грн.; - вересень 2010 на загальну суму 49736,00 грн.
Вказані порушення виявлено з тих підстав, що Позивачем за період з 01.04.2009 по 31.12.2010р. задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 8426501грн. проте перевіркою встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту у вказаний період податкові накладні, виписані в інший, ніж звітний податковий період. ФОП ОСОБА_1 в ході перевірки дав пояснення, в яких зазначив, що податкові накладні були ним отримані вчасно, зазначені в них товарно-матеріальні цінності спочатку не планувалося ним використовувати в своїй господарській діяльності, однак у зв'язку з об'єктивними обставинами, товар, придбаний у 2007-2008 роках було реалізовано у період з травня 2009 року по грудень 2010 року, суми по податковим накладним, у зв'язку з цим включено до складу податкового кредиту того періоду в якому було реалізовано товар. Підставою для формування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"є податкова накладна та перераховані у даному підпункті Закону документи, які є підставою для формування податкового кредиту без отримання податкової накладної. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податкових кредит з використанням зазначених сум податку. Таким чином перевіряючими зроблено висновок, що позивачем неправомірно внесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 762334,00грн.
Судом встановлено, що між сторонами немає спору відносно реальності здійснення самих господарських операцій по податковим накладним, включеним до складу податкового кредиту з запізненням, крім того, це питання перевіркою не досліджувалось.
Позивачем подані заперечення №4 від 28.04.2011 на акт перевірки.
Листом ДПІ від 10.05.2011 ФОП ОСОБА_1 відмовлено у перегляді висновків, викладених в акті перевірки.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення від 13.05.2011 №0000311702, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на додану вартість у сумі 614869,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 153717,25 грн.
Суд вважає висновки, які викладені в Акті перевірки від 29.03.2011 р. № 92/17-2/НОМЕР_2 необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 №0000311702 таким, що винесено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби з порушенням діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню, в зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункти 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2).
При цьому відповідно до пп. 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).
В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було покладено висновок податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_1. включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані в інших, ніж звітний період податкові періоди.
Реальність господарської операції перевіркою під сумнів не ставиться.
Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податковий кредит покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону №168/97-ВР.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Враховуючи вищенаведені правові норми суд приходить до висновку, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.
Законом встановлено тільки дві підстави для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість, це: - відсутність податкової накладної; - не використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.
Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 у 2007р. та 2008р. придбав товарно-матеріальні цінності на які були оформлені всі належні документи, а саме видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, всі отримані документи були оформлені належним чином і отримані у належний строк. Товарно-матеріальні цінності, які отримав ПП ОСОБА_1 планувалося використовувати на потреби Приватного підприємця, які не призначалися для їх використання в господарській діяльності; згідно пункту 7.4.4. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» «Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з такий придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту». Згідно цієї статті закону ПП ОСОБА_1 не включив до суми податкового кредиту зазначені податкові накладні.
У травні - грудні 2009р. та лютому - грудні 2010р. ПП ОСОБА_1. було вирішено змінити цільове призначення товару, який був ним придбаний у 2007р., 2008р.та призначався не для господарської діяльності його підприємницької діяльності, та реалізовано його у період з травня 2009р. по грудень 2010р., однак вже як такий, що використовується в господарській діяльності Приватного підприємця та дає право на формування податкового кредиту.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що в даній ситуації необхідно керуватися п. 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в якій, зокрема, сказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо витрати підприємця пов'язані з придбанням (товарів, робіт, послуг, основних засобів), які планується використовувати в оподатковуваних граціях в рамках господарської діяльності підприємця, ПДВ відображається в податковому кредиті по правилу першої події.
При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону.
У зв'язку з тим, що суми податку по податковим накладним 2007-2008 року, позивачем включено до складу податкового кредиту в межах строку, передбаченого ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", вони можуть бути використані для формування податкового кредиту.
Суд вважає безпідставним посилання податкового органу на порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині не подання скарги на постачальника, оскільки, з пояснень представника позивача, які підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, судом встановлено, що контрагентами податкові накладні виписувалися та були одержані позивачем без порушення встановлених законом строків, судом наголошується, що в даному випадку мова йде про дату включення позивачем сум ПДВ по таким податковим накладним в склад податкового кредиту. В даному випадку подання скарги на контрагента суд вважає безпідставним.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач всупереч цим нормам не надав ніяких доказів на підтвердження свого висновку, який суд вважає лише його припущенням, що спростовується матеріалами справи та нормами діючого законодавства.
Тому прийняте відповідачем повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби необґрунтовано визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 768586,25 грн., в тому числі основний платіж - 614869,00 грн., штрафна санкція - 153717,25 грн., а тому, заявлена Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.05.2011 р. № 0000311702, обґрунтована і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.05.2011 року № 0000311702, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О.Нестеренко