Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/3299/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
за участю представників:
позивача: Костенко Н.І. - згідно довіреності;
відповідача: Рябцевої О.О. - згідно довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до відділу державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції про визнання недійсною та скасування постанови від 17.02.2012 року про арешт коштів,
15 березня 2012 року державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (надалі - позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на 06.03.2012 року його адресу надійшла постанова відділу державної виконавчої служби у м. Єнакієве від 17.02.2012 року про накладення арешту на кошти, які знаходяться на усіх розрахункових рахунках ДП «Орджонікідзевугілля» з метою виконання зведеного виконавчого провадження №11/3 по примусовому виконанню вимог та рішень управління пенсійного фонду України у м. Єнакієве а також стягненню моральної шкоди на загальну суму 21402744,96 грн.
Позивач вважає, що постанова відповідача прийнята всупереч діючого законодавства з наступних підстав:
Відповідно до вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005р. № 2711, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, пунктом 2 глави 11 Закону України «Про виконавче провадження»
передбачено, що на строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які
внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, та беруть участь у
процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи,
спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного
комплексу», щодо таких підприємств зупиняється дія статей 4 «Заходи примусового
виконання рішень» та 5 «Обов'язки і права державних виконавців» Закону України «Про виконавче провадження».Мінпаливенерго, відповідно до п.3.2.6 Закону №2711, протягом п'яти днів після надання розрахунковим центром переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення у процедурі погашення заборгованості видає наказ про затвердження такого переліку. Наказ Мінпаливенерго є підставою для внесення до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, визначених переліком. Підприємство паливно-енергетичного комплексу вважається таким що бере участь у процедурі погашення заборгованості з дня видання наказу Мінпаливенерго.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.05р. № 568 ДП «Орджонікідзевугілля» було внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону.
Згідно статей 3, 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу", на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Крім того, позивач зазначив, що Інструкцією про проведення виконавчих дій затвердженою наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5 передбачені додаток 26 та 26-1, якими затверджено типову форму постанови про арешт коштів боржника. Відповідно до вказаної інструкції в Постанові про арешт коштів боржника повинно бути вказано повну назву документу примусового виконання, назва органу чи посадової особи, що видала документ та резолютивну частину документу. У постанові ВДВС у м. Єнакієве від 17.02.2012 року вказані не всі виконавчі документи на підставі яких накладено арешт та з яких складається сума 21402744,96 грн., а також не вказана резолютивна частина виконавчого документа, що є порушенням вказаної Інструкції.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з чим не погоджувався представник відповідача.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до приписів ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
Згідно ст. 52 Закону № 606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Крім того, суд вважає доречним звернути увагу заявника на приписи Наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999, № 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій", де, зокрема, у п. 6.2. зазначено, що у разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності: у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно), готова продукція (товари).
Щодо посилань позивача в адміністративному позові на вимоги ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження даної категорії і, відповідно, неможливість накладення арешту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).
Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:
1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;
2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;
3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;
4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;
5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Таким чином, суд зазначає, що вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження та, відповідно, заборони заходів примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Крім того, суд зазначає, що приписи п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» визначають дві обов'язкові умови, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, суб'єктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», об'єктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості. Недоведеність віднесення заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» унеможливлює застосування приписів п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.
Стосовно доводів позивача про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженою наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5, суд вважає доречним зазначити таке.
Відповідно до п.1.7. вказаної Інструкції, зразки та технічні описи бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження (далі - бланки та бланки для копій) затверджуються Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" (зі змінами та доповненнями). З використанням бланків складаються такі документи виконавчого провадження: акт опису й арешту майна (додаток 21); постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26); акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29); квитанційна книжка (додаток 30); розпорядження (додаток 33).
Копії акта опису й арешту майна (додаток 21-1), постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додаток 26-1), акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29-1) складаються з використанням бланків для копій. Документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктами 1.7.2, 1.7.3 та складені без використання бланків або бланків для копій, вважаються недійсними.
Таким чином, оскільки винесення постанови про арешт коштів боржника не вимагає використання бланків документів виконавчого провадження або бланків для копій документів виконавчого провадження відповідно до п.п. 1.7.2, 1.7.3 п. 1.7 вказаної Інструкції, суд не бере до уваги доводи позивача в цій частині.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, у даному випадку відповідач діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Крім того, суд вважає доречним звернути увагу на приписи ч. 4 ст. 118 КАС України, де, зокрема, зазначено, що якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
У задоволенні позовних вимог державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до відділу державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції про визнання недійсною та скасування постанови від 17.02.2012 року про арешт коштів - відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 16 липня 2012 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений 20 липня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.