вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 травня 2012 р. 16:20 Справа №2а-14837/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Бордуленко М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_5, довіреність від 01.04.2011 року;
від відповідача 1 - Морозов О.О., довіреність від 03.01.2012 року;від відповідача 2 - Хатєєва Т.М., довіреність від 29.12.2011 року;розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК,
Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Криму
про скасування наказу та поновлення на посаді,
Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява ОСОБА_4 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК (далі - відповідач 1) про скасування наказу та поновлення на посаді.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.11.2010 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.07.2011 року було залучено Київський районний відділ СМУ ГУ МВС України в АРК до участі у справі як другого відповідача.
19 липня 2011 року у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про уточнення позовним вимог згідно з якими просив: скасувати Наказ № 469 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби з органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил України за п.64 "Ж" (за власним бажанням). Відновити ОСОБА_4 на посаді в органах внутрішніх справ України. Стягнути з Головного управління МВС України в АР Крим заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні 29.05.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові, надав пояснення по суті позову.
В судовому засіданні 29.05.2012 р. представники відповідачів1,2 проти позову заперечував в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, а статтею 7 даного Закону зазначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. При цьому згідно до ст. 20 Закону України "Про міліцію" працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Суд зазначає, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року 3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.
Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та функцій держави, оплачується з державних коштів.
Таким чином, суд зазначає, що служба позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Київського районного відділу Сімферопольського міського управління відноситься до публічної служби, отже спірні правовідносини сторін підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ перебував з серпня 1994 року до лютого 1998 року на різних посадах у розпорядженні Сімферопольського училища міліції МВС України. У зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін у навчальному закладі та скороченням посади помічника ректора по будівництва подав рапорт зі згодою на звільнення з органів внутрішніх справ, після чого був звільнений за п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом ОВД.
У січні 2000 року був знову прийнятий на службу в органи внутрішніх сррав на посаду головного інженера будівельно-монтажного управління Головного управління. З травня 2005 року до квітня 2007 року проходив службу у розпорядженні Ради професійної спілки атестованих працівників ОВС, після чого у квітні 2007 року був призначений на посаду інспектора відділу комплектування УРП Головного управління, а в липні 2007 року - на посаду дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Київського РВ СМУ. У серпні 2007 року був звільнений зі служби органів внутрішніх справ за . 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і навчальницьким складом ОВС, за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополі від 19.12.2007 року відмінений пункт наказу в частині звільнення ОСОБА_4 та останній був залишений у посаді дільничного інспектора міліції ВДІМ Київського РВ Сімферопольського МУ.
Наказом Головного управління МВС України в АР Крим від 02.10.2008 року № 267 о/с "По особовому складу" майора міліції ОСОБА_4, який знаходився у розпорядженні Головного управління, звільнено зі служби в органах внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.64 "Є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Наказом Головного управління від 30.04.2010 року № 201 о/с на підставі постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим був скасований наказ Головного управління від 02.10.2008 року № 267 о/с у частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ. Позивач цим же наказом був поновлений на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Київського РВ Сімферопольського МУ Головного управління.
15 липня 2010 року ОСОБА_4 звернувся з рапортом до керівництва Головного управління про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з тим, що: заявника двічі звільнили з органів внутрішніх справ під час перебування на лікарняному, через що йому довелося поновлюватися на службі через суд, при наявності вислуги років не надали чергове звання, після поновлення в посаді суд зобов'язав ГУМВС України в Криму сплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 02.10.2008 року до 01.10.2009 року у сумі 7 829,5, яке до сьогодні не сплачено, заявнику було відмовлено у наданні чергової відпустки за 2010 рік з виїздом до Чорногорії з метою посилання співпраці з Європейськими профспілковими організаціями поліцейських, не була надана відпустка для проходження обстеження і реабілітації після перенесеного захворювання, заявнику не надали у ГУМВС України в АР Крим посаду, відповідно посаді Голови профспілки, виплата грошового забезпечення проводиться на мінімальному рівні, не надається час для заняття профспілковою роботою відповідно до вимог Закону України «Про професійні спілки і гарантії діяльності», надане робоче місце знаходиться у підвальному приміщенні і не відповідає санітарним і пожежним нормам і правилам, заявника примушують робити підписку на щотижневик «С места происшествия» (100 примірників з районного відділу), примушують виконувати план з виконання приводів за ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (2 людини з опорного пункту), з моменту виходу на роботу заявнику не видали службове посвідчення і форму працівника міліції.
Відповідно до Висновку за результатами розгляду обставин, викладених у рапорті майора міліції ОСОБА_4, щодо звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням від 13.08.2010 року, обставини, викладені майором міліції ОСОБА_4 у рапорті про звільнення з органів внутрішніх справ, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
15 жовтня 2010 року Наказом № 469 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України за п. 64 «Ж» (за власним бажанням) майора міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Київського районного відділу Сімферопольського міського управління з 15жовтня 2010 року.
Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представника позивача, представників відповідачів, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Суд, оцінюючи правомірність дій відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 2 Закону України "Про міліцію" встановлено, що основними завданнями міліції є:
- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
- запобігання правопорушенням та їх припинення;
- охорона і забезпечення громадського порядку;
- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
- забезпечення безпеки дорожнього руху;
- захист власності від злочинних посягань;
- виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про міліцію" діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991р. (із змінами та доповненнями) (далі Положення № 114).
Відповідно до п.2 Положення № 114, особи які перебувають на службі в органах внутрішніх справ і мають спеціальне звання майора міліції, відносяться до старшого начальницького складу.
Відповідно до п. 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Пунктом 62 Положення № 114 встановлено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Підстави та порядок звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу визначається розділом 7 Положення № 114. Пунктом 64 Положення № 114 встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, п. ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до п. 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Із наведеного випливає, що позивач правомірно був звільнений з органів внутрішніх справ через три місяця після подачі рапорту оскільки в рапорті вказав, що просить звільнити з ОВС.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що його звільнення не погоджено з профспілковим комітетом суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року N 1045-XIV (із змінами та доповненнями) цей Закон визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок. За сферою дії Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в частині 2 статті 3 цього Закону передбачені особливості його застосування у Збройних Силах України (для військовослужбовців), органах внутрішніх справ, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, які встановлюються відповідними законами. Частина 2 статті 4 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України, цим Законом, крім випадків, передбачених частиною другою статті 3 цього Закону.
Отже, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачає обмеження у застосуванні цього закону для органів внутрішніх справ і застосовується до правовідносин, пов'язаних із реалізацією положень цього Закону лише в частині, що не суперечить спеціальному законодавству.
Як зазначалося вище, спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, права, обов'язки та відповідальність працівників міліції є Закони України "По міліцію", Положення №114.
У зазначених нормативно правових актах не передбачено обов'язок відповідача погоджувати або отримувати попередню згоду профспілкової організації звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, працівників міліції.
Що стосується посилання ОСОБА_4 на те, що його звільнили в порушенні ч. 3 ст. 55 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» № 2487 від 10.07.2010 року кандидат у депутати, кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови під час передвиборної агітації не може бути звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу (крім випадків ліквідації), командира військової частини (формування). Кандидат у депутати, кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови без його згоди не може бути переведений на іншу роботу, направлений у відрядження чи призваний на військову або альтернативну (невійськову) службу, навчальні (перевірні) та спеціальні збори військовозобов'язаних.
Як вбачається з наведеної норми, кандидат у депутати не може бути звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу (крім випадків ліквідації), командира військової частини (формування). Тобто ця норма не поширюється на звільнення за п. 64 «ж» (за власним бажанням).
Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачами доведена правомірність оскаржуваних дій, у зв'язку із чим позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Під час судового засідання, яке відбулось 29.05.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.06.2012 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кірєєв Д.В.