вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
31 травня 2012 р. Справа №2а-1891/12/0170/16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О. Ю.,за участю секретаря Сидельової М. В, представників сторін:
від позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.02.12р.,паспорт НОМЕР_4
позивач- ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_3
від відповідача -Колесник Ю.О., довіреність №15/9/10-50 від 29.02.12, посвідчення №00600;
представник третьої особи -Подружко В.М., довіреність № 0211-07/444 від 01.05.11р., паспорт НОМЕР_5
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005161701 від 21.07.2011 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у м.Ялта АР Крим на підставі акту перевірки від 14.06.2011 року № НОМЕР_2 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005161701 від 21.07.2011року, відповідно до якого позивач має сплатити до бюджету за платежем орендну плату з фізичних осіб -139080,90 гривень, з яких 111128,90 гривень -основного платежу, 27952,00 гривень -штрафні санкції.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивачем 31.05.12 року надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить визнати протиправним частково та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ м.Ялта від 21.07.11р № 0005161701, відносно ФОП ОСОБА_1 в частині донарахування орендної плати за землю та скасування штрафних санкцій у сумі 101574,25грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.12р допущена заміна первісного відповідача по справі -Державну податкову інспекцію у м.Ялта АР Крим, правонаступником - Державною податковою інспекцією у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.12 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Ялтинську міську раду.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві. По суті заявлених позовних вимог пояснив, що між сторонами договору оренди земельної ділянки не укладено додаткової угоди, щодо зміни розміру орендної плати, відповідно у відповідача не має підстав для донарахування податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та нарахування штрафних санкцій.
Представник Ялтинської міської ради АР Крим, тобто третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судовому засіданні просив розглянути позов згідно діючого законодавства України.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 23.01.2001 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 6).
Судом встановлено, що 01.12.2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Ялтинською міською радою АР Крим укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2395га, в тому числі по угіддям: 0,2395га- «відкриті землі без рослинного покриву або з незначним покровом», в т.ч. «кам'янисті місця» (а.с. 17-24).
Відповідно до акту прийому - передачі земельної ділянки (а.с. 30), вказана земельна ділянка передана у натурі на підставі рішення 23 сесії 4 скликання Ялтинської міської ради АР Крим № 128 від 27.10.2004 року (а.с. 29).
Судом встановлено, що 29.01.2009 року до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік (а.с. 63-64), відповідно до якої нарахована орендна плата за рік у сумі 41033,92 гривень по 3419,49 гривень на місяць, що відповідає умовам договору.
Судом встановлено, що 08.04.2009 року Ялтинською міською радою АР Крим прийнято Рішення № 55 "Про затвердження коригування нормативної грошової оцінки земель м.Ялта" (а.с.70), відповідно до якого доручено повідомити орендарів земельних ділянок про необхідність внесення змін до договорів оренди землі, відповідно до діючого законодавства та умовами договорів оренди, шляхом укладення додаткових угод, доручити публікацію даного Рішення в газеті "Крымская газета".
Суд встановив, що 14.06.2011 року посадовою особою ДПІ у м.Ялта АР Крим проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання повноти нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки. За результатами перевірки складений акт №314/17-1/НОМЕР_1 від 14.06.2011року.(а.с.9)
Відповідно до цього Акту встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог ст.14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII в частині ненадання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2010рік та не нарахування (необчислення самостійно) сум орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності в травні-грудні 2009року у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель та у 2010році. Згідно зі ст.2, ст.5 ч.1 ст.7, ст.13, ст.14, ст. 23, ст.27 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII за наслідками перевірки визначено заниження податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009рік у сумі 26143,25грн.
На підставі акту перевірки №314/17-1/НОМЕР_1 від 14.06.2011року, 21.07.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005161701, відповідно до якого позивач має сплатити до бюджету за платежем орендну плату з фізичних осіб -139081,20 гривень, з яких 111128,90 гривень -основного платежу, 27952,30 гривень -штрафні санкції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомленя-рішення, суд зазначає наступне:
Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі -Закон 2181), Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 №2535-ХП (надалі -Закон про плату за землю). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв'язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.
Відповідно до Земельного кодексу України (далі -ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 N161-ХIV (далі -Закон 161) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1). Згідно за статтею 13 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 2 Закону «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель.
Відповідно до статті 21 Закону 161 Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Згідно зі ст. 14 Закону про плату за землю нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Відповідно до статті 13 Закону про плату за землю підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно до частини 3 статті 21 Закону 161 передбачає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Як вже було встановлено, проведення індексації орендної плати, що підлягає щомісячної сплаті, визначена у договорах оренди.
Відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006р,, укладеного між Ялтинською міською радою та ФОП ОСОБА_1,а саме: до п. 4.3.2, 4.3.4, розмір орендної плати може переглядатися в випадках зміни грошової оцінки земель м.Ялта; зміни застосованого коєфіціенту до ставок земельного податку для розрахунку орендної плати за користування земельними ділянками на території м.Ялта.
Пунктом 9.1.2 вказаного Договору (а.с.20) орендодавець вправі вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі підвищення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку, та по іншим мотивам, визначеним у пункті 4.3 договору.
Таким чином, договором оренди не передбачено автоматичного обов'язкового зміну розміру орендної плати в разі настання певних вимог, а лише право орендодавця вимагати внесення змін до договору, у тому чилі, щодо підвищення розміру орендної плати.
Відповідно до статті 30 Закону 161 зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п.12.1 Договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі по взаємній угоді сторін.(а.с.22)
Згідно п.12.6 Договору оренди будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються в письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін.(а.с.23).
Таким чином, суд робить висновок, що у разі необхідності застосування збільшеного розміру скорегованої нормативної грошової оцінки земель до встановленому у договорі розміру орендної плати, сторони повинні укласти додаткову угоду. Саме додаткова угода, що укладена сторонами, є підставою для застосування під час розрахунку орендної плати податковим органом розміру орендної плати за земельні ділянки державної, комунальної власності.
Відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується, що додаткова угода такого змісту була укладена сторонами.
Суд зазначає, що третьой особою не доведено направлення позивача пропозицій щодо внесення змін до договору оренди, оскільки з наданих представником Ялтинської міської ради документів - листа від 05.04.2011р. вих.. № 021-31/1726 (а.с.84) та переліку розсилки листів (а.с. 85) це не підтверджується: зазначений лист не мистить адресату, а в переліку відсутня дата, адреса, реквізити направленої кореспонденції та доказі відправлення (штамп відділення поштового зв'язку). Будь яких інших доказів направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору оренди третьої особою не надано, а позивач факт отримання подібних пропозицій заперечує.
Крім того, ані з боку відповідача, ані з боку третьої особи до суду не надано доказів публікації Рішення Ялтинської міської ради № 55 "Про затвердження коригування нормативної грошової оцінки земель м.Ялта" у «Кримськой газеті» або іншому ЗМІ.
Судом встановлено, що під час проведення нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю відповідач користувався документами, що були надані Ялтинською міською радою АР Крим, а саме Рішенням № 55 25-й сесії 5-го скликання від 08.04.2009 р "Про затвердження коригування нормативної грошової оцінки земель м.Ялта", яким була встановлена з 01.05.2009р. комерційна ставка 1-го квадратного метру землі в земельно-оціночному районі № 140 виробничої зоні у м. Ялті в розмірі 646,35 грн. замість раніш існуючої 227,17 грн. (а.с.15). яка, на думку суду, і підлягала застосування у розрахунках орендної плати позивача у 2009-2010 роках
На підставі зазначеного рішення відповідачем розмір орендної плати збільшений з урахуванням підвищення нормативної грошової оцінки земель, встановленої зазначеним рішенням.
Таким чином, згідно з розрахунком позивача в уточненні до позову від 31.05.2012р., з яким суд погоджується, він повинен був сплатити 2395 кв.м. х 227,17 х 1.22 х 1% х 4,5 = 29869,56 грн. орендної плати за землю за 2010 рік, та штрафну санкцію (25%) - 7467,39 грн. а також штрафну санкцію за неподання звітності за 2010 рік у сумі 170,00 грн. - усього у сумі 37506,95 грн., в тому числі 29869,56 грн. орендної плати за землю та 7637,39 грн. штрафних санкцій. Зазначені суми позивачем визнаються та не оскаржуються.
В іншої частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Ялта АР Крим № 0005161701 від 21.07.2011 року, відповідно до якого позивач має сплатити до бюджету за платежем орендну плату з фізичних осіб -139080,90 гривень, з яких 111128,90 гривень основного платежу, 27952,00 гривень - штрафні санкції, в частині донарахування ФОП ОСОБА_1 орендної плати за землю у сумі 81529,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20314,91 грн., на загальну суму 101574,25 грн. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, керуючись ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне присудити здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог, а саме, судовий збір у розмірі 1016,00 гривень з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 31.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 05.06.2012р.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Уточнений позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим № 0005161701 від 21.07.2011 року. в частині донарахування Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 орендної плати за землю у сумі 81529,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20314,91 грн., на загальну суму 101574,25 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1016,00грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.