17 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/705/11
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання нечинним рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнень від 20.01.2012 р., 21.02.2012 р. (а.с. 66, 82-83), просить:
- визнати нечинним рішення Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України від 13.09.2010 р. № 4/314 про відмову у задоволенні звернення позивача від 19.07.2010 р.;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким зарахувати позивачу строк навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у загальний строк військової служби, у строк безперервної служби, та у вислугу років в Збройних силах України з 01.09.1993 р. по 15.06.1996 р., здійснивши проведення перерахунку вислуги років з урахуванням проходження військової служби в Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою;
- зобов'язати відповідача вчинити певні дії, шляхом внесення необхідних змін в усі персональні облікові документи (особову справу тощо);
- зобов'язати відповідача надати позивачу відповідні документи, завірені гербовою печаткою, які будуть мати юридичне підтвердження та значення для всіх необхідних органів та організацій, особливо пенсійного фонду.
Вимоги пункту 5 уточненої позовної заяви від 21.02.2012 р., зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, шляхом надання позивачу письмової відповіді, завіреної гербовою печаткою, яка буде мати юридичне підтвердження та значення для всіх необхідних органів та організацій, особливо пенсійного фонду, у якій повідомити про здійснення відповідних заходів щодо прийняття рішення по зарахуванню ОСОБА_1 періоду навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 01.09.1993 р. по 06.06.1995 р. в загальний строк військової служби, та у строк безперервної служби, проведення перерахунку вислуги років, з урахуванням проходження військової служби в Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; повідомити у зазначеній відповіді про внесення необхідних змін в усі відповідні персональні облікові документи (особову справу), та надати саме рішення, в судовому засіданні 29.03.2012 року не були прийняті судом до розгляду на підставі ст. 137 КАС України, через невідповідність поданої заяви про збільшення позовних вимог вимогам ст. 106 КАС України (а.с. 119).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Шлай А.В.) від 10.01.2011 р. по даній справі відкрито провадження, та призначено її до судового розгляду (а.с. 1).
Ухвалою суду від 29.02.2012 р. адміністративну справу прийнято до провадження судді Чорної В.В. (а.с. 80).
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 15.08.1992 р. він був зарахований до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Міністерства оборони України, та проходив військову підготовку по 15.06.1996 р. включно. Керуючись нормами ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» в редакції Закону до 18.06.1999 р., позивач звернувся до керівництва Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України із зверненням, у якому просив зарахувати йому строк навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою Міністерства оборони України у загальний строк військової служби, у строк безперервної служби та у вислугу років в Збройних Силах України з 15.08.1993 р. по 15.06.1996 р., та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років до окладів за спеціальним званням і основною займаною посадою, а також внести зміни в усі відповідні персональні облікові документи (особову справу тощо). Проте, у задоволенні звернення позивача відповідачем було відмовлено, про що останнього було повідомлено листом від 13.09.2010 р. Відмова відповідача у задоволенні звернення позивача обґрунтована посиланням на норми ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» в редакції Закону, яка діяла на час розгляду зазначеного звернення, з яких вбачається, що строк навчання у військово-навчальному закладі (військовому ліцеї) не включається до загального строку військової служби. Із зазначеним рішенням відповідача позивач не погоджується, посилаючись на норми ст. 22 Конституції України, якими, зокрема, заборонено скасування існуючих прав і свобод громадян, а також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Крім цього, позивач посилається на роз'яснення Міністерства юстиції України від 14.04.2006 р. № 26-1454 Міністерству оборони України, та роз'яснення Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 27.11.2006 р. № 226/1/4727 командиру в/ч А0563 (відповідь на запит), з яких вбачається, що строк навчання у військово-навчальному закладі (військовому ліцеї) включається до загального строку військової служби.
В судове засідання 17.05.2012 р. сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (а.с. 128).
Відповідач у письмових запереченнях на позов позовні вимоги не визнав, посилаючись на норми ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції, яка була чинною з 12.05.1992 р. по 29.07.1999 р., відповідно до яких початком перебування на військовій службі, вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військового навчального закладу (військового ліцею), зазначений у приписі, виданому військовим комісаріатом. Проте, такі приписи комісаріатів в особових справах військовослужбовців відсутні. Крім того, період навчання у військовому ліцеї як вид військової служби Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачений. Відповідач також вказує на те, що здійснювати комплектування Збройних Сил України громадянами, які приймаються на навчання до військового ліцею у віці від 14 до 16 років, не є можливим, оскільки ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що на військову службу можуть бути призвані громадяни, яким виповнилося 18 років. Окрім цього, відповідач зазначає, що навчання у військових ліцеях не може відноситься до військової служби, оскільки Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачено одночасне проведення допризовної підготовки та проходження військової служби. Ліцеїсти, як учні загальноосвітнього навчального закладу загальної середньої освіти з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою, не належать до кола осіб, які відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до військовослужбовців. Крім цього, на думку відповідача, прийняття рішення про зарахування періоду навчання позивача у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою Міністерства оборони України не належить до компетенції Дніпропетровського обласного військового комісаріату. Також, відповідач не може видати позивачу відповідні документи, завірені гербовою печаткою, які будуть мати юридичне підтвердження та значення для всіх необхідних органів та організацій, оскільки надання таких документів не передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2010 р. «Про затвердження Положення про військові комісаріати» № 1235, якою визначено коло повноважень відповідача.
З урахуванням неявки в судове засідання сторін, та подання позивачем заяви про розгляд справи без його участі, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно довідки Комунального закладу освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» № 82 від 20.02.2012 р., у період з 01.09.1993 р. по 12.06.1996 р. проходив навчання в комунальному закладі освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» (а.с. 86), по закінченні якого 15.06.1996 р. отримав відповідний атестат (а.с. 4).
Згідно наказу від 12.06.1996 р. № 62, ОСОБА_1 був направлений для вступу до військового відділення Державного університету «Львівська політехніка» (а.с. 88).
У зазначений навчальний заклад позивач прибув на підставі припису Дніпропетровського обласного військового комісаріату, що відповідачем не заперечується. Згідно довідки Комунального закладу освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» № 109 від 13.03.2012 р., документи військового комісаріату, які надходили до ліцею щодо ліцеїстів і абітурієнтів у 1993 році, були знищені 01 березня 2000 року (акт № 74) (а.с. 112).
Наказом ректора Державного університету «Львівська політехніка» № 23-4а-10 від 24.07.1996 р., ОСОБА_1 зараховано на 1 курс навчання до Відділення військової підготовки за спеціальністю «військова журналістика» (а.с. 84).
Посилаючись на ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, в редакції Закону, яка була чинною до 31.07.1999 р., 19.07.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України із зверненням, у якому просив зарахувати йому строк навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою Міністерства оборони України у загальний строк військової служби, у строк безперервної служби та у вислугу років в Збройних Силах України з 15.08.1993 р. по 15.06.1996 р., та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років до окладів за спеціальним званням і основною займаною посадою, а також внести зміни в усі відповідні персональні облікові документи (особову справу тощо).
Листом від 13.09.2010 р. за № 4/3184 у задоволенні звернення позивачу було відмовлено, з посиланням на відсутність правових норм, якими передбачено зарахування періоду проходження навчання у ліцеї до загального стажу військової служби. Водночас, зазначеним листом ОСОБА_1 роз'яснено його право, передбачене ст. 55 Конституції України, на оскарження зазначеного рішення в судовому порядку (а.с. 20 - 21).
Скориставшись зазначеним правом, 06.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України» від 06.12.1991 р. № 1934-XII, Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в редакції Закону від 25 березня 1992 року, та відповідно до п. 4 розділу І Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року за №174/93, початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Зазначена норма Закону діяла до 31.07.1999 р., коли набула чинності нова редакція Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», у якій частина перша статті 24 не передбачає, що навчання у військових ліцеях є початком військової служби.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи виконавчої влади, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в Україні.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вже було зазначено раніше, ОСОБА_1 перебував на навчанні у комунальному закладі освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» у період з 01.09.1993 р. по 12.06.1996 р., на який припадає дія статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 25.03.1992 року, та дія Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року за №174/93.
Матеріалами справи підтверджено, що Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 75 від 02.02.1993 р., як складову частину єдиної системи військової освіти.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 643 від 13.06.1996 р. «Про військові ліцеї та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою», Криворізький ліцей передано до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації (а.с. 87, 122).
Отже, заклад освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» до 13.06.1996 року підпорядковувався Міністерству оборони України, та мав статус військово-навчального закладу.
Таким чином, строк навчання позивача у зазначеному навчальному закладі, відповідно до норм ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції, яка діяла на час проходження ним такого навчання (з 01.09.1993 р. по 12.06.1996 р.), мав бути зарахований до загального строку військової служби.
При цьому, суд зазначає, що з наявних у справі документів (а.с. 86) вбачається, що датою закінчення ОСОБА_1 вказаного навчального закладу є саме 12.06.1996 р., а не 15.06.1996 р., як зазначено у позовній заяві, тому саме з цієї дати суд виходить при прийнятті рішення.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що застосування відповідачем зворотної дії в часі статтею 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», викладеною відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» № 766-ХІУ від 18.06.1999 р., є неправомірними, та призвело до звуження обсягу існуючих прав позивача у сфері проходження військової служби, яке виявилось в тому, що йому не було зараховано до вислуги строк навчання у закладі освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою».
При цьому, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, оскільки, діючим на час навчання позивача законодавством вказана обставина була прямо передбачена, а тому її зміст не може бути довільно звужений відповідачем.
Також, суд зазначає, що, згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції, що діяла до 31.07.1999 р., закінченням перебування на військовій службі вважається день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв'язку із звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізніше строку, вказаного у приписі.
Оскільки одразу після закінчення 12.06.1996 р. комунального закладу освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою», що, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції, що діяла до 31.07.1999 р., є закінченням перебування на військовій службі, ОСОБА_1, відповідно до наказу № 62 від 12.06.1996 р. був направлений для вступу до військового відділення Державного університету «Львівська політехніка», що, в свою чергу, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону, є початком військової служби, суд вважає обґрунтованими також і вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати позивачу строк навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у строк безперервної військової служби.
Щодо вимог позивача про внесення необхідних змін в усі відповідні персональні облікові документи (особову справу), суд зазначає, що позивачем не конкретизовано, в які саме документи, та які саме зміни необхідно внести. Разом з тим, враховуючи, що прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до вислуги років військової служби та у строк безперервної військової служби, тягне за собою відповідні правові наслідки щодо питань, пов'язаних з проходженням публічної служби, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивача зобов'язати відповідача внести відповідні записи до особової справи позивача.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача надати йому документи, завірені гербовою печаткою, які будуть мати юридичне підтвердження та значення для всіх необхідних органів та організацій, особливо пенсійного фонду, суд зазначає, що позивачем не конкретизовано, які саме документи йому необхідно надати. Отже, враховуючи, що вимоги ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в частині зазначених позовних вимог позивачем не виконані, суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Позиція суду по даній справі підтверджується також практикою вищих судів по справах за позовами військовослужбовців щодо зарахування періоду навчання у військових ліцеях до строку загальної та безперервної військової служби, зокрема, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 р. у справі № 2а-8643/10/0470, ухвалами Вищого адміністративного суду України від 21.01.2010 р. по справі К-3591/08, від 18.10.2011 р. по справі К-13798/09, від 01.11.2011 р. по справі К-9991/16583/11.
З урахуванням сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ч. 6 ст. 128, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років військової служби та строку безперервної військової служби, періоду його навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 01.09.1993 р. по 12.06.1996 р., викладену у листі від 13.09.2010 р. № 4/314.
Зобов'язати Дніпропетровський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України зарахувати ОСОБА_1 період навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 01.09.1993 р. по 12.06.1996 р. до вислуги років військової служби та строку безперервної військової служби, з внесенням відповідних записів до його особової справи.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В.Чорна