17 липня 2012 року Справа № 5002-24/25-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Голика В.С.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивач не з'явився, фізична особа-підприємець Гончаров Олег Володимирович;
відповідача Бєлогуб Галина Борисівна, довіреність № 19 від 17.01.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД";
третьої особи не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Лозівське автотранспортне підприємство-16309";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 27 лютого 2012 року у справі № 5002-24/25-2012
за позовом фізичної особи-підприємця Гончарова Олега Володимировича (АДРЕСА_1, 64600)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" (вул. Грибоєдова, 7, Сімферополь, 95017)
третя особа не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" (вул. Польова, 1, Лозова, Харківська область, 64600)
про стягнення 30552,04 грн. та повернення приміщення
Фізична особа-підприємець Гончаров Олег Володимирович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Діоніс" ЛТД з позовом про стягнення 30 552, 04 грн. заборгованості, з яких: 17 188, 22 грн. орендної плати; 1 096,05 грн. пені; 177, 30 грн. -3% річних; 631, 67 інфляційних витрат; 11 458, 80 грн. неустойки. Також, позивач у своєму позові просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" повернути нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.11 у справі № 5023/2102/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.11 позов задоволено. Зобов'язано відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення площею 318,3 кв. м., розташоване за адресою: за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з відповідача загальну суму боргу у сумі 30 552,04 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.11 у справі № 5023/2102/11 рішення господарського суду Харківської області від 13.04.11 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.11 скасовано, справу направлено до господарського суду Автономної Республіки Крим за підсудністю.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.01.12 справу прийнято до провадження з привласненням № 5002-24/25-2012.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року у справі № 5002-24/25-2012 позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" на користь фізичної особи-підприємця Гончарова Олега Володимировича 17 188, 20 грн. заборгованості з орендної плати, 1 090, 07 грн. пені, 631, 67 грн. інфляційних витрат, 177, 30 грн. - 3% річних, 11 458, 80 грн. неустойки.
В частині стягнення 0,02 грн. заборгованості з орендної плати та пені у розмірі 5,98 грн. у позові відмовлено.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" повернути фізичній особі-підприємцю Гончарову Олегу Володимировичу нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати відповідача таким, що належно виконав умови договору.
Підставою для скасування рішення суду заявник апеляційної скарги вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заявник зазначає, що відповідач на підставі договору оренди №6 від 01.11.08, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №228", прийняло у платне користування інше приміщення, яким відповідач користувався замість спірного приміщення, а спірні приміщення ним не використовувалися.
Також, заявник стверджує, що основний договір оренди спірного приміщення від 22.10.09, укладений між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство-16309", припинив свою дію з листопада 2009 року.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні 03.07.12 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
22.10.09 між відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Гончаровим Олегом Володимировичем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (т.1,а.с.13-14).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає за плату у тимчасове володіння та користування на встановлений у цьому договорі строк, нежитлове приміщення, для розміщення складу-магазину, площею 318,3 кв.м. (об'єкт).
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору місцезнаходження об'єкту: АДРЕСА_2.
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору договір укладається на строк з 22 жовтня 2009 року до 22 жовтня 2010 року.
Відповідно до п. 4.2.11 вказаного договору орендар має право зі згоди орендодавця здавати об'єкт, як у цілому, так і частково у суборенду.
Відповідно п. 10.6 вказаного договору якщо орендодавець продовжує користуватися об'єктом після завершення строку дії договору за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, даний договір вважається поновленим на строк, якій встановлений даним договором та на тих самих умовах.
Орендоване приміщення було передано фізичній особі-підприємцю Гончарову Олегу Володимировичу, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.10.09 (т.1,а.с.15).
Відкрите акціонерне товариство "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" надало згоду на здачу орендованих приміщень у суборенду товариству з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД", що підтверджується відповідним листом від третьої особи (т.1,а.с.16).
23.10.09 між фізичною особою-підприємцем Гончаровим Олегом Володимировичем (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (т.1,а.с.17-18).
Відповідно до п. 1.1 договору суборенди орендодавець передає, а суборендар приймає за плату у тимчасове володіння та користування на встановлений у цьому договорі строк, нежитлове приміщення, для розміщення складу-магазину, площею 318,3 кв.м. (об'єкт).
Відповідно до п. 1.2 договору суборенди місцезнаходження об'єкту: АДРЕСА_2.
Відповідно до п.2.3 договору суборенди договір укладається на строк з 23 жовтня 2009 року до 23 жовтня 2010 року.
Відповідно до п. 3.2 договору суборенди об'єкт оренди вважається переданим у суборенду з моменту підписання сторонами акту приймання передачі.
Відповідно до п.1.3 договору суборенди орендна плата за об'єкт оренди: 1432,35 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору суборенди суборендар сплачує орендодавцю орендну плату за об'єкт в сумі одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 35 копійок на місяць.
Відповідно до п. 5.3 договору суборенди оплата орендної плати, встановленої у п.5.1. договору, здійснюється суборендарем до 01 числа місяця. Обов'язок по сплаті орендної плати вважається виконаним суборендарем з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 5.4 договору суборенди суборендар починає вносити орендну плату з дня фактичної передачі об'єкту підписання акту приймання-передачі об'єкту в суборенду, але не раніше 01 грудня 2009 року.
Відповідно до п. 4.2.4 договору суборенди суборендар зобов'язується повернути після закінчення строку дії договору об'єкт орендодавцю у стані, придатному для його подальшого використання з врахуванням фактичного зносу.
Відповідно до п. 6.1 договору суборенди сторони несуть один перед одним всю повноту відповідальності, яка передбачена діючим законодавством України, за невиконання, неналежне виконання своїх зобов'язань, завдану шкоду, збитки та інше.
Відповідно до п. 6.8. договору суборенди у випадку порушення суборендарем строків оплати, які зазначені у статті 5 договору, суборендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплата якої прострочена, за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.3. договору суборенди об'єкт, який орендується, вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акти приймання-передачі.
На виконання договору суборенди нежитлового приміщення від 23 жовтня 2009 року, позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.10.09 (т.1,а.с.19).
Протягом всього строку дії договору суборенди від 23 жовтня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" орендну плату не сплачувало, що відповідачем не заперечується.
29.10.10 позивач направив на адресу відповідача претензію №1, відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість з орендної плати та вимагав повернути орендоване приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору суборенди від 23 жовтня 2009 року (т.1,а.с.20-21).
Факт надсилання зазначеної претензії підтверджується наявними у матеріалах справи квитанцією про відправку цінного листа (т.1,а.с.27) та описом вкладення з відміткою поштового відділення (т.1,а.с.28).
Проте, заборгованість з орендної плати сплачена не була, орендоване приміщення повернуто не було.
Наведене стало підставою для звернення фізичної особи-підприємця Гончарова Олега Володимировича з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" 30 552, 04 грн. заборгованості, з яких: 17 188, 22 грн. орендної плати; 1 096,05 грн. пені; 177, 30 грн. -3% річних; 631, 67 інфляційних витрат; 11 458, 80 грн. неустойки та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" повернути нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, за згодою відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" (т.1,а.с.16), був укладений договір суборенди нежитлового приміщення від 23.10.09 (т.1,а.с.17-18).
Відповідно до частин 1,3 статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.1 договору суборенди суборендар сплачує орендодавцю орендну плату за об'єкт в сумі 1 432, 35 грн. на місяць.
Пунктом 5.3 договору суборенди встановлено обов'язок відповідача оплатити орендну плату, встановлену у п.5.1. договору, до 01 числа місяця. Отже, орендна плата за останній місяць оренди (з 23.09.10 по 23.10.10), мала бути сплачена відповідачем в строк до 01.10.10.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору суборенди нежитлового приміщення від 23 жовтня 2009 року позивач передав відповідачу об'єкт оренди у користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.10.09 (т.1,а.с.19).
Проте, протягом всього строку дії договору суборенди від 23 жовтня 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" орендну плату не сплачувало, що відповідачем не заперечується.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення орендної плати за весь період дії договору суборенди нежитлового приміщення від 23 жовтня 2009 року є обґрунтованими.
Позивач у своєму позові просить стягнути заборгованість з орендної плати у сумі 17 188, 22 грн. Проте, орендна плата за весь період дії договору суборенди складає 17 188, 20 грн. (1 432, 35 грн. Х 12 місяців).
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" орендної плати підлягають частковому задоволенню у сумі 17 188, 20 грн.
Доводи апеляційної скарги, які також викладені у відзиві на позов (т.2,а.с.5-6), про те, що основний договір оренди спірного приміщення від 22.10.09, укладений між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" припинив свою дію з листопада 2009 року, є необґрунтованими.
В обґрунтування наведеного доводу відповідач надав лист відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" вих. № 33/26 від 26.04.11, в якому вказано, що за договором оренди сторони не працюють з листопада 2009 року (т.1.а.с.13).
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Отже, зазначений лист не може бути належним доказом зміни або розірвання договору оренди спірного приміщення від 22.10.09, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" та фізичною особою-підприємцем Гончаровим Олегом Володимировичем.
У матеріалах справи та у відповідача немає інших доказів на підтвердження досягнення між фізичною особою-підприємцем Гончаровим Олегом Володимировичем та відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" згоди щодо розірвання договору оренди та оформлення такого припинення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Про відсутність підстав вважати договір оренди спірного приміщення від 22.10.09 розірваним також вказано у рішенні господарського суду Харківської області від 12.07.11 у справі № 5002-21/1865-2011-5023/5051/11 між тими самими сторонами (т.2,а.с.28-30).
Крім того, відповідно п. 10.6 договору оренди від 22.10.09 якщо орендодавець продовжує користуватися об'єктом після завершення строку дії договору за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, даний договір вважається поновленим на строк, якій встановлений даним договором та на тих самих умовах.
Представник позивача у судовому засіданні 03.07.12 підтвердив, що фізична особа-підприємець Гончаров Олег Володимирович та відкрите акціонерне товариство "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" вважають договір оренди від 22.10.09 поновленим, оскільки третя особа не заперечує проти того, що фізична особа-підприємець Гончаров Олег Володимирович продовжує орендувати спірні приміщення.
У матеріалах справи та у відповідача немає доказів того, що відкрите акціонерне товариство "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" заперечувало проти того, що фізична особа-підприємець Гончаров Олег Володимирович продовжує користуватися орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору.
Тому, судова колегія виходить з того, що договір оренди нежитлового приміщення від 22.10.09, укладений між відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" та фізичною особою-підприємцем Гончаровим Олегом Володимировичем (т.1,а.с.13-14), є діючим і на теперішній час.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.
Позивач у своєму позові просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" 177, 30 грн. -3% річних за період з 02.12.09 по 23.10.10 та 631, 67 інфляційних витрат за грудень 2009 року -вересень 2010 року (т.1,а.с.5).
Перевіривши розрахунки інфляційних витрат (т.1,а.с.23) за період прострочення судова колегія зазначає, що вони є вірними та проведені відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі 62-97р від 03.04.97.
Перевіривши розрахунки 3% річних (т.1,а.с.22), судова колегія вважає їх вірними.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 177, 30 грн. -3% річних та 631, 67 інфляційних витрат підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.8. договору суборенди у випадку порушення суборендарем строків оплати, які зазначені у статті 5 договору, суборендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплата якої прострочена, за кожний день прострочення.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 1 096,05 грн. пені за період 02.12.09 по 23.10.10 (т.1,а.с.5).
Як вірно зазначив суд першої інстанції, пеня розрахована позивачем за загальний період з грудня 2009 року (02.12.09) по жовтень 2010 року з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (т.1,а.с.24-26).
Здійснивши перерахунок пені за загальний період з 02.12.09 по 23.10.10 окремо за кожен місяць прострочення оплати з врахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що загальна сума нарахованої пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1 090, 07 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" пені за період з 02.12.09 по 23.10.10 за прострочення сплати орендної плати, підлягають частковому задоволенню у сумі 1 090, 07 грн.
Позивач у своєму позові просить стягнути неустойку за неповернення орендованого майна у розмірі подвійної орендної плати за чотири місяці з моменту закінчення строку дії договору суборенди від 23.10.10, що складає 11 458, 80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 4.2.4 договору суборенди суборендар зобов'язується повернути після закінчення строку дії договору об'єкт орендодавцю у стані, придатному для його подальшого використання з врахуванням фактичного зносу.
Відповідно до п. 7.3. договору суборенди об'єкт, який орендується, вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акти приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу об'єкт оренди у користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.10.09 (т.1,а.с.19).
29.10.10, позивач направив на адресу відповідача претензію №1, відповідно до якої вимагав, зокрема, повернути орендоване приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору суборенди від 23 жовтня 2009 року (т.1,а.с.20-21).
Факт надсилання зазначеної претензії підтверджується наявними у матеріалах справи квитанцією про відправку цінного листа (т.1,а.с.27) та описом вкладення з відміткою поштового відділення (т.1,а.с.28).
Проте, у матеріалах справи та у відповідача немає доказів того, що орендоване приміщення було повернуто. З усних пояснень представника відповідача у судовому засіданні вбачається, що акти приймання-передачі сторонами не підписувався, як того вимагає п. 7.3. договору суборенди.
У судовому засіданні 17.07.12 відповідач надав документи, з яких вбачається, що 20.02.12 ним на адресу позивача було направлено акт прийому-передачі (т.3,а.с.67-71), проте опису вкладення рекомендованого листа, зазначені документи не містять. Також, вбачається, що рекомендований лист був отриманий позивачем 27.02.12, тобто у день прийняття рішення судом першої інстанції. Суду першої інстанції зазначені документи не надавалися.
З письмових пояснень представника позивача (т.3,а.с.59) вбачається, що позивачем 27.02.12 було отримано лист від відповідача з пустими аркушами.
Таким чином, надані відповідачем документи не можуть бути належним доказом підписання сторонами акту приймання-передачі, як того вимагає п. 7.3. договору суборенди.
Отже, об'єкт оренди вважається неповернутим орендодавцю і до теперішнього часу.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.11 у справі №30/191 (3-33гс11) та у постанові Верховного Суду України від 26.12.11 у справі №5005/2712/2011 (3-140гс11).
З урахуванням того, що об'єкт оренди неповернутий відповідачем до теперішнього часу, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" 11 458, 80 грн. неустойки за неповернення орендованого майна у розмірі подвійної орендної плати за чотири місяці з моменту закінчення строку дії договору суборенди від 23.10.10, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, позивач у своєму позові просить зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" повернути нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Судом встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення від 22.10.09. укладений між відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" та фізичною особою-підприємцем Гончаровим Олегом Володимировичем вважається таким, що діє (т.1,а.с.13-14).
Як зазначалося вище, позивач передав відповідачу (суборендарю) об'єкт оренди у користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.10.09 (т.1,а.с.19).
Проте, у матеріалах справи та у відповідача немає доказів того, що орендоване приміщення було повернуто після закінчення строку дії договору суборенди від 23.10.09. З усних пояснень представника відповідача у судовому засіданні вбачається, що акти приймання-передачі сторонами не підписувався, як того вимагає п. 7.3. договору суборенди.
Отже, об'єкт оренди вважається неповернутим орендодавцю і до теперішнього часу.
Таким чином, з урахуванням частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" повернути нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, які також викладені у відзиві на позов (т.2,а.с.5-6), про те, що відповідач на підставі договору оренди №6 від 01.11.08, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №228", прийняло у платне користування інше приміщення, яким відповідач користувався замість спірного приміщення, а спірні приміщення ним не використовувалися, не можуть бути підставою для відмови у позові.
Наявність у відповідача орендних відносин з іншими суб'єктами господарювання не спростовує факту прийняття у користування та неповернення орендованих приміщень за договором суборенди від 23.10.09.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що договір оренди №6 з товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №228", укладений 01.11.08 (т.2,а.с.50-52) та орендовані приміщення за цим договором №6, передані відповідачу у користування 15.01.09 (т.2,а.с.52 на звороті). Тобто, зазначений договір укладений, а майно передане задовго до укладення договору суборенди від 23.10.09.
В обґрунтування того, що спірні приміщення відповідачем не використовувалися, представник відповідача у судовому засіданні стверджував, що для використання орендованих приміщень з метою здійснення господарської діяльності (під склад алкогольної продукції), відповідачу, зокрема, необхідно було створити контрольний пост державної податкової інспекції України. Такій пост не створювався.
Заперечуючи проти наведених доводів, позивач надав наказ Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №1074 від 07.12.09 (т.3,а.с.61-62) та лист Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №9703/10/15-210 від 08.12.09 (т.3,а.с.60). З зазначених документів вбачається, що 07.12.09 було створено контрольний пост державної податкової інспекції на акцизному складі товариства з обмеженою відповідальністю "Віноробне підприємство "Діоніс ЛТД" за адресою АДРЕСА_2.
Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Проте, у матеріалах справи та у відповідача немає доказів того, що орендовані приміщення не могли бути використані ним через незалежні від нього обставини. Немає доказів і того, що відповідач звертався до позивача або до суду з заявою про розірвання договору суборенди від 23.10.09.
Отже, відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати орендну плату та не звільняється від обов'язку повернути орендовані приміщення після закінчення строку дії договору суборенди від 23.10.09.
Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року у справі № 5002-24/25-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді В.С. Голик
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець Гончаров Олег Володимирович (АДРЕСА_1, 64600)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" (вул. Грибоєдова, 7, Сімферополь, 95017)
3. Відкрите акціонерне товариство "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" (вул. Польова, 1, Лозова, Харківська область, 64600)