79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.07.12 Справа № 1/22/5022-257/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Филистин А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»№ 148 від 18.05.2012р.
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2012р. (Повний текст рішення виготовлено 08.05.2012р.)
у справі № 1/22/5022-257/2012
за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Вектор -Б», м. Чернігів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м. Тернопіль
про стягнення 9692 грн. 18 коп.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -не з'явився.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції - листів, якими надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.
Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась, клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача суду апеляційної інстанції не поступало, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників судового процесу.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2012 року у цій справі, суддя Чопко Ю.О., позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вектор-Б" -9 582 (дев"ять тисяч п"ятсот вісімдесят дві) грн. 16 коп. -вартості наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу; 42 (сорок дві) грн. 37 коп. -втрат від інфляції, 67 (шістдесят сім) грн. 65 коп. - 3% річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. в повернення судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»подало апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 1/22/5022-257/2012 від 04.05.2012р. повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПВКП «Вектор-Б»в частині стягнення втрат по інфляції 42,37 грн. та 67,65 грн. 3% річних, що включені позивачем до суми позову.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, зокрема, що під час винесення Господарським судом Тернопільської області рішення від 04 травня 2012 року у справі № 1/22/5022-257/2012 мала місце неповнота з'ясування фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно встановленого процесуального порядку та про наявність порушень процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
У судове засідання 16.07.2012р. представники учасників судового процесу не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
15 грудня 2011 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Вектор-Б" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (Замовник) було укладено Договір на перевезення вантажу 15/12 (надалі -Договір) (а.с. 12).
Відповідно до п. 1 Договору, зокрема, Перевізник зобов'язується виконати для Замовника перевезення вантажу, а Замовник зобов'язується сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену плату.
Як вбачається з умов Договору, вартість наданих перевізником послуг сторони оцінили у 12000 грн., яка оплачується шляхом безготівкового розрахунку: 50% після розвантаження і 50% 2-3 дні після отримання оригіналів документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з укладеного між сторонами Договору на перевезення вантажу 15/12 від 15.12.2011р., сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме: дата і час надання здійснення послуг, маршрут перевезення, характеристика вантажу, адреса місця завантаження та розвантаження, відправник та отримувач вантажу, умови оплати та інші умови.
Взаємовідносини сторін згідно цього Договору регулюються Главою 32 Господарського кодексу України та Главою 64 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч. 2 ст. 908 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору перевезення вантажу, який підписаний повноважними представниками сторін та завірений їх печатками, ТзОВ «Вектор-Б»за замовленням ТзОВ «Р.Е.Й.В.» у період з 16.12.2011р. по 20.12.2011р. здійснило перевезення вантажу вагою 2.1 т., 12 куб.м, 8 палет, вартістю вантажу 11132 євро за маршрутом: м. Тернопіль (Україна) - м. Москва (РФ).
Факт здійснення перевезення підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною (CMR) А № 2.05032 (а.с. 11), з якої вбачається, що транспортне замовлення виконано, отримувачем вантаж одержано.
23 грудня 2011 року між ТзОВ «Вектор-Б»та ТзОВ «Р.Е.Й.В.»було складено Акт виконаних робіт по транспортному обслуговуванню (а.с. 18), з якого випливає, що сторони претензій один до одного не мають.
Відповідно до наданих послуг позивачем виставлено для оплати відповідачу рахунок № 024 від 23.12.2011р. (а.с. 13) на суму 12000 грн. 00 коп., який надіслано на адресу відповідача. Відповідно до опису вкладення документів (а.с.17) відповідачу також було надіслано копію рахунку, копію СМР, копію акту виконаних робіт, копію договору-заявки, акт взаєморозрахунків -2 шт., копію свідоцтва про державну реєстрацію та копію довідки з податкової інспекції.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих транспортних послуг згідно Договору на перевезення вантажу № 15/12 виконав частково, сплативши позивачу 2000 грн., що підтверджується реєстром документів з архіву ВКП «Вектор-Б»(а.с. 19).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 28 лютого 2012р. позивачем від відповідача отримано претензію-вимогу № 53 від 15.02.2012р. (а.с. 20) про відшкодування понесених додаткових витрат на суму 417,84 грн. та з пропозицією врахувати додаткові митні витрати і скласти відповідний акт зарахування зустрічних однорідних вимог, проти якої позивач не заперечив і, таким чином, остаточна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 9582 грн.16 коп.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами не подані докази, які б свідчили про повну оплату вартості наданих послуг по перевезенню вантажу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем допущено порушення грошового зобов'язання, тому вимога позивача про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченого платежу (згідно з нормами ч.2 ст.625 ЦК України) повністю обґрунтована та відповідає нормам чинного Законодавства України.
За прострочення виконання грошового зобов'язання (з 22.12.2011р. до 15.03.2012р.) на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу правомірно нараховано 67,65 грн. 3% річних та 42,37 грн. інфляційних втрат (розрахунок позивача наводиться в позовній заяві а.с. 2-4).
Судом першої інстанції правильно здійснено перевірку нарахування 3% річних в сумі 67,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 42,37 грн.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9582 грн. 16 коп. -вартості наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу; 42 грн. 37 коп. -втрат від інфляції та 67 грн. 65 коп. - 3% річних є такими, що підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.4і ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.
Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Тернопільської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2012р. у справі № 1/22/5022-257/2012 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.