73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
"15" листопада 2006 р. Справа № 4/31-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства "ТЕП" м. Нова Каховка Херсонської області
до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Нова Каховка Херсонської області про стягнення 3862 грн. 31 коп.
та зустрічний позов приватного підприємця ОСОБА_1 м. Нова Каховка
до приватного підприємства "ТЕП" м. Нова Каховка Херсонської області
про визнання недійсним правочину
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа ОСОБА_2
від відповідача - не з'явився
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3862 грн. 31 коп. збитків, посилаючись на несплату відповідачем вартості наданих послуг згідно з договором від 31.01.2004 року НОМЕР_1.
Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначивши у відзиві, що договір підписаний не ним, тому просив призначити почеркознавчу експертизу. Крім того, відповідач посилається на те, що з 01.01.05 року по 20.12.05 року позивачем здійснювалося постачання електроенергії без укладення відповідного договору. Він також вважає, що поставка електроенергії не є предметом договору НОМЕР_1, в пункті 1.2 якого зазначено, що позивач надає послуги відповідачу після укладення додатково договору відповідача з енергозабезпечувальною організацією на поставку електроенергії, а такого договору він не укладав. Оскільки прилад обліку відповідачем не було встановлено, відповідач вважає, що позивач не надав документального обгрунтування того, які саме обсяги електроенергії були спожиті відповідачем, яка потужність встановлена для споживача електроенергії, а тому вимоги позивача в частині стягнення збитків не визнає.
В наступному представник відповідача надав копію договору з печаткою позивача, яка за його словами була надіслана йому позивачем, але не підписувалася. Істотні умови в цьому екземплярі договору (без дати та номера) відсутні. Відсутні і підписи уповноважених на те осіб. Наданий до матеріалів справи позивачем екземпляр договору від 31.01.2004року НОМЕР_1, оригінал якого залучено до справи, відповідач не визнає, посилаючись на те, що підпис на ньому від імені приватного підприємця ОСОБА_1 здійснено іншою особою, тому він наполягає на проведені почеркознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 23.02.2006 року зупинено провадження по справі та призначено судову почеркознавчу експертизу у зв'язку із виникненням при вирішенні господарського спору питань, які потребують спеціальних знань.
Ухвалою суду від 27.09.2006 року поновлено провадження у справі у зв'язку із надходженням від науково - дослідного експертно - криміналістичного центру УМВС України в Херсонській області висновку експерта по проведеній почеркознавчій експертизі та усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.10.2006 року, у зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням витребуваних документів, розгляд справи відкладено на 24.10.2006 року.
Ухвалою від 27.10.2006року суд прийняв до розгляду спільно з одновним позовом зустрічну заяву відповідача про визнання недійсним договору від 31.01.2004року. Відповідач посилається на те, що зазначений договір укладено під впливом помилки відносно обставин, що мають істотне значення, договір не містить істотних умов необхідних для такого виду договорів, тому просить визнати його недійсним на підставі ч.1 ст. 229 ЦК України.
Позивач не визнає вимог за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої заперечення тим? що при зверненні з первісним позовом, підставою позовних вимог він зазначив договір про надання доступу до електромережі від 31.01.2004року, а не договір про спільне використання технологічних електромереж основного споживача, який укладається на основі типового договору і на який посилається відповідач в зустрічному позові. На думку позивача договір містить усі істотні умови, необхідні для такого виду договорів, відповідачем не доведено, що при укладенні договору від діяв під впливом помилки, яка має істотне значення, тому в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до статті 77 ГПК України оголошувалася судом в засіданні 09.11.2006року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про наступне:
Між приватним підприємством "ТЕП" (позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 31.01.2004року укладено договір НОМЕР_1 про надання доступу до електромереж.
Згідно з цим договором позивач зобов'язався надати відповідачу доступ до своїх електромереж та забезпечити технічну можливість для передачі договірної величини активної електроенергії відповідачу, а відповідач - своєчасно сплачувати послуги позивача по транспортуванню електроенергії до електроустановок відповідача.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що перелік та вартість послуг, які надаються відповідачу, регламентується рахунком на оплату, який виставляє позивач і який є підставою для оплати відповідачем на протязі 3-х календарних днів.
При укладенні договору від 31.01.2004року сторони діяли на основі вільного волевиявлення та на свій розсуд погодили істотні умови договору, що не суперечить ч.4 ст. 179, ст.180 Господарського Кодексу України.
Так, розділами 1 та 2 договору від 31.01.2004року погоджено предмет договору та порядок визначення вартості наданих послуг, який сторони погодилися визначати рахунком, який надсилає позивач відповідачу. Фактом виконання послуг по рахунку є акт з зазначенням спожитої електроенергії відповідно до додатку №1, підписаний обома сторонами. Пунктом 7.6 договору зазначено строк його дії до 31.12.2004року та обумовлено, що договір вважається продовженим на 1 рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заяви однієї із сторін про відмову від договору або його зміну.
Таким чином, сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору, виконавши вимоги ч.3 ст. 180 ГК України, що свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов правочину і відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір від 31.01.2004року є укладеним.
Відповідачем при поданні зустрічного позову та в засіданнях суду не доведено, що правовідносини сторін на момент укладення договору регулювалися Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 30.07.1996року №28 в редакції від 22.08.2002року (далі - ПКЕЕ). Відповідно до пункту 1.6 ПКЕЕ типовим договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача регулюються відносини між споживачами та субспоживачами електричної енергії . Договір від 31.01.2004року не є договором про спільне використання технологічних електричних мереж, його предметом є надання відповідачу доступу до електромереж позивача та забезпечення технічної можливості для передачі договірної величини активної електроенергії відповідачу, про що сторони зазначили в пункті 1.1 спірного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України угода укладена внаслідок помилки, яка має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Для визнання угоди недійсною за ознаками зазначеної норми закону необхідно, щоб помилка, під впливом якої сторона діяла, мала істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилкою є таке невірне розуміння стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, які вплинули на її волевиявлення і при відсутності яких угода не була б укладена.
Правочин, який вчиняється під впливом помилки, належить до оспорюваних правочинів, а тому наявність помилки повинна довести особа, яка діяла під впливом помилки. Юридичне значення має не будь-яка помилка, а лише та, яка має істотне значення. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт укладення договору під впливом помилки. Приватний підприємець ОСОБА_1 при укладенні та підписанні договору мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, передбачений ЦК України, її волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі, вона розуміла зміст правовідношень між сторонами, оскільки фактично отримувала та частково сплачувала обсяги фактично використаної електроенергії.
З урахуванням викладеного позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 31.01.2004року безпідставні і задоволенню не підлягають.
Розглядаючи вимоги позивача за первісним позовом суд виходить із наступного:
Відповідно до договору від 31.01.2004року НОМЕР_1 між сторонами склалися взаємовідносини про надання доступу до електромережі, яким передбачено енергозабезпечення відповідача та оплата ним рахунків позивача на протязі 3 календарних днів (пункти 2.1 та 2.2 договору). Зазначений договір підписаний від імені відповідача ОСОБА_1., що підтверджено висновком науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Херсонській області НОМЕР_2.
За посиланням позивача на території, яка знаходилася в користуванні сторін, від фідеру РУ-0,4 ТП-113, який належить ТОВ «Онікс»прокладена мережа електропередач загального користування до території та споруд, які належать ОСОБА_1. До зазначеної мережі, крім сторін, підключені також інші споживачі.
Відповідач відповідно до пунктів 2.1, 5.1 договору від 31.01.2004року зобов'язався сплачувати рахунки позивача на протязі 3 календарних днів за тарифами позивача за показниками лічильника, а в разі їх відсутності - по встановленій потужності.
Позивач посилається на те, що відповідач до 01.07.2004 року виконував обов'язки за договором та сплачував рахунки позивача, як це передбачено умовами договору, а з 01.07.2004року припинив перерахування коштів, чим спричинив збитки відповідачу, які за розрахунком позивача за період з 01.07.2004року по 31.12.2004року становлять 3862грн. 31коп.
Відповідно до п.п.1,7 ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідач в засіданні суду не заперечував проти факту отримання електроенергії, але посилався на те, що документального обгрунтування обсягів спожитої енергії, її потужності та розрахунку суми позову позивач не надав.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути доведенні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За умовами пункту 2.3 договору фактом виконання послуг за рахунком позивача є акт з зазначенням електроенергії відповідно до додатку №1, який підписується обома сторонами. Таким чином, рахунок позивачем виставляється на підставі підписаного сторонами акту відповідно до показників лічильника, а в разі його відсутності - по установленій потужності.
Позивачем не надано актів, підписаних сторонами або іншого розрахунку, який би свідчив про обсяги спожитої електроенергії відповідачем, виходячи із встановленої потужності. Таким чином, позивачем не обгрунтовано розрахунок суми позову чим не доведено спричинення йому збитків з вини відповідача.
Його посилання на заборгованість перед ТОВ фірма «Онікс»в сумі 2366грн.97коп., не є належним обгрунтуванням суми збитків спричинених позивачем. Не надано ним і відомостей щодо показників усіх лічильників споживачів та вирахуванням цих показників із загальних обсягів спожитої електроенергії, що за посиланням позивача відображено в спеціальному журналі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача 3862грн. 31коп. збитків задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49,77, 82-85 ГПК України, суд
1.В задоволенні первісного позову про стягнення 3862грн. 31коп. збитків відмовити.
2.В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору від 31.01.2004року НОМЕР_1 відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст.84 ГПК України 15.11.2006року.