83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.07.12 р. Справа № 5006/9/89/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м. Донецьк
до відповідача: Урзуфської сільської ради, с. Урзуф, Донецька область
про стягнення 2 710грн.61коп.
за участю
представників сторін:
від позивача - Іванченко Д.І. - за довіреністю №558/04 від 29.02.2012р.
від відповідача - не з'явився
У судовому засіданні 17.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.
Позивач, Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Урзуфської сільської ради, с. Урзуф, Донецька область, заборгованості за договором №9779 на виконання роботи від 10.10.2011р. у розмірі 2 054грн. 41коп., 3% річних у розмірі 37грн. 82коп., індексу інфляції у розмірі 14грн. 38коп., пені у розмірі 460грн. 19коп. та штрафу у розмірі 143грн. 81коп., усього 2 710грн. 61коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.
В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №9779 на виконання роботи від 10.10.2011р.; протоколу узгодження договірної вартості роботи (додаток №1 до договору); розрахунку вартості; акту здавання-приймання виконаної роботи від 14.10.2011р.; претензії про сплату дебіторської заборгованості №1149/04 від 15.05.2012р.; листа №202 від 28.05.2012р.; листа №1335/04 від 06.06.2012р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.
Відповідач представника у судове засідання не направив, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, у листі №259 від 10.07.2012р., направленому поштою на адресу господарського суду, просить справу розглянути у відсутність представника відповідача.
З огляду на те, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -
Між Державним підприємством «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (далі - виконавець) та Урзуфською сільською радою (далі - замовник) був укладений договір №9779 на виконання роботи від 10.10.2011р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати експертизу проектної документації «Капітальний ремонт теплового пункту дитячого садку в с. Гурзуф, Першотравневого району з заміною котлів та системою ГВС».
Загальна вартість роботи, як домовились сторони у п.1.1 та п.2.1 договору, складає 2 054грн. 41коп., в т.ч. ПДВ 342грн. 40коп., що співпадає з сумою, вказаною в протоколі узгодження договірної вартості роботи (додаток №1 до договору).
Як передбачено п.2.2 договору, порядок оплати визначено сторонами наступним чином: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання від виконавця рахунку та підписання акту здавання-приймання виконаної роботи зобов'язується здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором щодо виконання вказаних робіт підтверджується актом здавання-приймання виконаної роботи від 14.10.2011р. на суму 2 054грн. 41коп., у т.ч. ПДВ у розмірі 342грн. 40коп. Даний акт підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.
Розглядаючи даний спір, предметом якого є стягнення заборгованості за договором №9779 на виконання роботи від 10.10.2011р., господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно сплати вартості виконаних робіт у сумі 2 054грн. 41коп. згідно з п. 2.2 договору протягом 30 календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи, тобто, до 13.11.2011р. включно.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача станом на час розгляду справи розрахунку за договором відповідачем здійснено не було, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №9779 на виконання роботи від 10.10.2011р. у розмірі 2 054грн. 41коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості за договором, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача за період з 14.11.2011р. по 25.06.2012р. 3% річних у розмірі 37грн. 82коп. та інфляційні втрати у розмірі 14грн. 38коп., оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 14.11.2011р. по 25.06.2012р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, фактично 3% річних позивача складають за період з 14.11.2011р. по 25.06.2012р. у сумі 39грн. 99коп. Однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та, враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає дані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок за інфляційних втрат період з 14.11.2011р. по 25.06.2012р. у сумі 14грн. 38коп., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок арифметично вірний, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, отже позовні вимоги в цій чистині є такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 14.11.2011р. по 25.06.2012р. у розмірі 460грн. 19коп., виходячи з 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штрафу у розмірі 7% вказаної вартості у сумі 143грн. 81коп, оцінюючи правомірність яких суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Пунктом 5.5 укладеного договору передбачено, що у разі порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Разом з тим, вимогами ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.
Отже, виходячи з того, що згідно з п. 2.2 договору днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт є 14.11.2011р., тобто, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені сплаває 13.05.2012р. включно.
Перевіривши розрахунок пені за період з 14.11.2011р. по 25.06.2012р., судом встановлено, що позивачем здійснений розрахунок пені без урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не враховуючи вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, за результатами позивачем неправомірно було включено до періоду нарахування пені за період з 14.05.2012р. по 25.06.2012р.
Фактично розмір пені за період з 14.11.2011р. по 13.05.2012р., виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, складає 157грн. 20коп., на підставі чого суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 302грн. 99коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Перевіривши розрахунок штрафу, заявленого до стягнення, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, на підставі чого, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7% у сумі 143грн. 81коп. такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони: на позивача - пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, на відповідача - в іншій частині.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ч.1, 7 ст. 193, ч.1 ст.230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань», господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Урзуфської сільської ради (87455, с.Урзуф, Донецька область, вул.Леніна, буд.64, ідентифікаційний код 04342878) на користь Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (83015, м.Донецьк, вул.Челюскінців, буд. 167А, ідентифікаційний код 23182908) заборгованість за договором №9779 на виконання роботи від 10.10.2011р. у розмірі 2 054грн. 41коп., 3% річних у розмірі 37грн. 82коп., індекс інфляції у розмірі 14грн. 38коп., пеню у розмірі 157грн. 20коп. та штраф у розмірі 143грн. 81коп., усього 2 407грн. 62коп.
В задоволенні позову Державному підприємству «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м.Донецьк, в частині стягнення з Урзуфської сільської ради, с.Урзуф, Донецька область, пені у розмірі 302грн. 99коп. відмовити.
Стягнути з Урзуфської сільської ради (87455, с.Урзуф, Донецька область, вул.Леніна, буд.64, ідентифікаційний код 04342878) на користь Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (83015, м.Донецьк, вул.Челюскінців, буд. 167А, ідентифікаційний код 23182908) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 429грн. 59коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 17.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2012р.
Суддя Стукаленко К.І.