18.07.12р. Справа № 3/5005/4646/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗУКРТРАНС", м.Дніпропетровськ
до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ
Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗІНВЕСТГРУП", м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним кредитного договору
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
позивача - Майний Д.В., представник за дов.
відповідача-1 - Муравський В.В., представник за дов.
відповідача-2 - Федулов С.Є., директор ТОВ"СОЮЗІНВЕСТГРУП", протокол №1 від 30.05.07р.
Позивач просить визнати недійсним з моменту укладання Кредитний договір № 2096 від 12.09.2008р., укладений Відповідачами.
11.07.2012р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просить визнати недійсним частину Кредитного договору №2096 від 12.09.2008 року, укладеного Відповідачами, а саме: пункт А.6 повністю, частину пункту А.3 у частині "Сума процентів до сплати, доларів США", пункт 4.1 повністю, пункт 4.11 повністю, з моменту їх укладання. Решту вимог Позивач залишив без змін.
Позов мотивовано тим, що оспорюваний договір, у частині наведених пунктів, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: сторонами не погоджено ціну кредитного договору - проценти за користування кредитом.
Відповідач-1 позов заперечує, мотивуючи тим, що при укладанні Кредитного договору Відповідачі, відповідно до ст. 91, 92 ЦК України мали повну цивільну правоздатність, що підтверджується статутами підприємств. Укладаючи спірний Кредитний договір Відповідачі діяли свідомо, укладений договір цілком відповідає "Внутрішній волі" сторін та особистому волевиявленню. Крім того, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Вищевказаний Кредитний договір відповідає нормам чинного законодавства. Сторонами, при укладанні Кредитного договору додержано норм ст.179 ГК України - загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання та ст. 180 ГК України, щодо додержання та досягнення істотних умов господарського договору.
Відповідач-2 позов визнав, посилаючись на те, що Відповідачами при укладанні спірного Кредитного договору не досягнуто згоди щодо його істотних умов, а саме ціни кредитного договору (розміру, сум та порядку нарахування процентів за користування кредитом), тому вказаний договір повинен бути визнаний судом недійсним.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
12.09.2008р. Відповідачами укладено кредитний договір № 206 (далі Кредитний договір), за яким Відповідач -1 надав Відповідачеві -2 кредит у сумі 40 000,00 доларів США, а Відповідач -2 зобов'язався повернути кредит у строки згідно з Графіком погашення кредиту, кінцевий термін погашення кредиту 12.09.2011р., сплачувати за його користування 16 % річних в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 40,08 % річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, відповідно до порядку та строків, зазначених у Кредитному договорі.
З метою забезпечення виконання Відповідачем-2 обов'язків за Кредитним договором, Відповідачем-1 з Позивачем укладено договір поруки №4 від 12.09.2008 року (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем (Позивачем) перед Кредитором (Відповідачем -1) за виконання Боржником (Відповідачем -2) своїх обов'язків за Кредитним договором.
Пунктом 2 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Пунктом 4 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником обов'язків за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники.
Таким чином, Позивач є поручителем за спірним Кредитним договором.
Відповідно до п. А.1 Кредитного договору, вид кредиту -строковий кредит.
Згідно з п.А.2 Кредитного договору, ліміт Кредитного договору - 40 000,00 доларів США для поповнення оборотних коштів.
Погашення кредиту проводиться в розмірі та строки згідно з Графіком погашення кредиту, визначеному п. А.3 Кредитного договору.
Пунктом А.6 Кредитного договору визначено, що за користування кредитом Позичальник (Відповідач -2) сплачує проценти у розмірі 16 % річних.
Пунктом А.7 обумовлено, що при порушенні Позичальником якогось з обов'язків з погашення кредиту Позичальник сплачує Банку (Відповідачеві -1) проценти за користування кредитом в розмірі 40,08 (сорок цілих вісім сотих) % річних від суми простроченого кредиту.
Згідно з п. А.8 Кредитного Договору, датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не обумовлено п. 7.3. При несплаті процентів у визначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2).
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 Позичальник сплачує проценти у розмірі, визначеному в п.А.6 (п. 4.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 4.11 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту у часовий інтервал нарахування процентів не включається.
Так, звертаючись до суду Позивач послався на те, що зі спірного Кредитного договору неможливо зрозуміти, про що саме домовилися сторони і досягнуті домовленості неможливо виконати через невизначеність істотної умови Кредитного договору, а саме ціни кредитного договору - процентів за користування кредитом, невизначеність вимог з цього приводу до Боржника.
Позивач вважає, що відповідно до п.А.6 Кредитного договору, ціна договору становить 16% річних за 365 днів календарного земного року, або за 366 днів у високосному році. За розрахунками Позивача у "Порівняльній таблиці нарахування відсотків та відсоткових ставок відповідно до п. А.3 та п. А.6 Кредитного договору" суми нарахованих процентів за користування кредитом, які підлягають сплаті за графіком у п. А.3 спірного Кредитного договору, нараховані за іншою, більшою процентною ставкою, а саме за процентною ставкою 16,22 % річних. Також, у відповідності до п. 4.11 Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються із розрахунку не фактичних днів календарного земного року у розумінні п.А.6 кредитного договору, а з розрахунку 360 днів у році, що у сумі нарахованих процентів буде також значно перевищувати 16% річних визначених п. А.6 Кредитного договору.
На думку Позивача ці факти свідчать про те, що Відповідачами при укладанні спірного Кредитного договору фактично не досягнуто згоди з істотної умови Кредитного договору - ціни кредитного договору, а саме визначена п.А.6 Кредитного договору процентна ставка (16 % річних), не відповідає процентній ставці у сумах процентів до сплати визначених пунктом А.3 Кредитного договору (розрахованих із ставки 16,22 % річних), а строк у порядку розрахунку процентів, визначений п. 4.11 Кредитного договору (із розрахунку 360 днів у році) не відповідає строку порядку розрахунку процентів визначеному п.А.6 Кредитного договору (із розрахунку річних, а саме 365 або 366 днів у році) і ці розбіжності не врегульовані сторонами.
Судовий захист майнових інтересів осіб, визначених ст.1 ГПК України, відповідно до п.3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст.20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Недійсними частини угод визнаються за загальними правилами визнання угод недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання (абз. 4 п. 16 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/111 від 12.03.99р.).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У ст. 215 ЦК України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. В силу вказаної норми правовою підставою для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 3 ст. 251 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. (ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України).
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За загальним правилом щодо укладання договорів, встановленим ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з абзацом 1 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 189 ГК України визначено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.
У силу ст.33 ГПК України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваний договір, в частині наведених пунктів, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, сторонами не погоджено ціну кредитного договору - проценти за користування кредитом.
На підтвердження виконання Кредитного договору Відповідач-1 надав суду платіжні доручення та банківські виписки.
Відповідач -2 також надав до матеріалів справи банківські виписки щодо розрахунків за спірним Кредитним договором.
Дослідивши спірний Кредитний договір, копія якого долучена до матеріалів справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судом встановлено, що сторони при його підписанні домовилися про те, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі у розмірі 16 % річних (п. А.6 Кредитного договору), пунктом А.7 обумовлено, що при порушенні Позичальником якогось із обов'язків з погашення кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 40,08 % річних від суми простроченого кредиту; згідно з п.А.8 Кредитного договору, датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не обумовлено п. 7.3. При несплаті процентів у визначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2); нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році (п. 4.11 Кредитного договору). Погашення кредиту проводиться в розмірі та строки згідно з Графіком погашення кредиту, обумовленому п. А.3 Кредитного договору.
Частиною 3 ст. 251 ЦК України визначено, що строк та термін можуть бути визначені правочином, у даному випадку, Кредитним договором визначено, що проценти у розмірі 16 % річних розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. Договір підписано уповноваженими особами підприємств Відповідачів.
Посилання Позивача у судових засіданнях на те, що надані Відповідачами платіжні доручення не підтверджують виконання спірних пунктів Кредитного договору спростовуються платіжними документами, Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженим Постановою Правління Національного Банку України № 280 від 17.06.2004р. "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", за яким до 2 класу відносяться "Операції з клієнтами: 2063 - довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання; 2068 - нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання; 2069 - прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання
З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи Позивача та Відповідача-2 погоджується з позицією Відповідача-1 та вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 33, 34, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити.
Господарські витрати покласти на Позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане ____________