Копія
Іменем України
18.07.12 місто СевастопольСправа №2а-1351/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Кириленко О.О.,
секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,
за участю позивача -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гагарінської районної державної адміністрації у місті Севастополі про скасування розпорядження, -
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Гагарінської районної державної адміністрації у місті Севастополі про скасування розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації від 24 грудня 1997 року № 2308-р "Про передачу громадянам України в приватну власність земельних ділянок, раніше наданих для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель" в частині передачі земельної ділянки площею 0, 05220 га по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником незакінченого будівництвом об'єкту нерухомого майна 93 відсотка готовності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі -продажу від 18 листопада 2011 року серії ВРО № 509783. 02 лютого 2012 року головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі позивачу було надано довідку -інформацію державного земельного кадастру про правовий статус земельної ділянки за № 97-22/5, в якій зазначено, що Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження від 24 грудня 1997 року № 2308-р про надання у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1. Однак, гр. ОСОБА_2 своєчасно Державний акт на земельну ділянку не оформила, з моменту видачі рішення ніяких дій по його оформленню не здійснювала та втратила право на отримання в приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, місто Севастополь. Крім того, рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 28 березня 2007 року після смерті спадкодавця ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по Ѕ частки у спадковому майні -домоволодінні АДРЕСА_1. ОСОБА_4, ОСОБА_3 своєю завою, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_5, добровільно відмовились від приватизації земельної ділянки площею 0,0522, розташованої за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1 на користь позивача, зазначивши, що Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку не оформляли і в майбутньому оформляти не мають наміру.
Таким чином, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання у власність земельну ділянку, якою він фактично користується відповідно до її цільового призначення, крім того, на цій земельній ділянці розташований об'єкт нерухомості, який належить йому на праві власності.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Заслухавши доводи позивача, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач за договором купівлі -продажу від 18 листопада 2011 року серії ВРО № 509783 є власником незакінченого будівництвом об'єкту нерухомого майна 93 відсотка готовності, розташованого за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1.
02 лютого 2012 року головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі позивачу було надано довідку -інформацію державного земельного кадастру про правовий статус земельної ділянки за № 97-22/5, в якій зазначено, що Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження від 24 грудня 1997 року № 2308-р про надання у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього розпорядження -громадяни зобов'язані після реєстрації даного розпорядження надати в відділ земельної реформи в місячний строк паспорт або документ, що його замінює для внесення відповідної відмітки та в тримісячний строк, за їх бажанням, виконане через відповідну землевпоряджувальну організацію встановлення меж ділянки в натурі в міській системі координат, закріплення точок її повороту довготривалими межовими знаками, а також узгодження її із суміжними землекористувачами для отримання Державного акту на право приватної власності на землю.
Однак, ОСОБА_2 своєчасно державний акт на земельну ділянку не оформила, з моменту видачі рішення ніяких дій по його оформленню не здійснювала та втратила право на отримання земельної ділянки за адресою: вул. Лізи Чайкіної в місті Севастополі.
Крім того, після смерті ОСОБА_2 рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 28 березня 2007 року визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по Ѕ частки у спадковому майні -домоволодінні АДРЕСА_1.
ОСОБА_4, ОСОБА_3 своєю завою, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_5, добровільно відмовились від приватизації земельної ділянки площею 0, 0522 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1 на користь позивача, зазначивши, що Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку не оформляли і в майбутньому оформляти не мають наміру.
Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
На підставі статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до частин другої, третьої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Згідно з положеннями статей 22, 23 ЗК України (що діяв під час прийняття розпорядження) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Крім того, у відповідності до частин першої, другої статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У зв'язку з викладеним, та з тих підстав, що позивач позбавлений іншим способом реалізувати право на отримання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 місто Севастополь, якою користується і на якій розташований, належний йому на праві приватної власності, незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Однак, при цьому, суд зазначає, що стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог (частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення, воно було правомірним та прийнятим у відповідності з чинним законодавством, однак у зв'язку з його не виконанням ОСОБА_2, воно втратило силу в частині передачі земельної ділянки площею 0, 05220 га по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити.
Визнати розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації від 24 грудня 1997 року № 2308-р "Про передачу громадянам України в приватну власність земельних ділянок, раніше наданих для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель" в частині передачі земельної ділянки площею 0, 05220 га по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 таким, що втратило силу.
Стягнути з Державного бюджету України (Гагарінської районної державної адміністрації у місті Севастополі) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) гривень 19 копійок.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя (підпис) О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
23 липня 2012 року
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко