"14" листопада 2006 р. Справа № 12/156
Суддя господарського суду Тисянчин В. М. розглянувши спільну заяву сторін НОМЕР_1 по справі № 12/156 головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс», м. Ужгород (позивача) та приватного підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідача) про затвердження мирової угоди, укладеної між ними 09.11.2006 року у процесі виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 09.08.2006 року у справі № 12/156,
Встановив:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.08.2006 року у справі № 12/156 присуджено до стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс» суму 36 148,35 грн. боргу, 362 грн. -у відшкодування витрат по оплаті дермита та 118 грн. -у відшкодування витратна інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення суду (після закінчення 3 місячного терміну відстрочки до 09.11.2006 року) видано наказ з 10.11.2006 року.
Заявою від 10.11.2006 року (вх. НОМЕР_1) сторони звернулися до суду про затвердження укладеної мирової угоди від 09.11.2006 року, а провадження у справі зупинити.
Застосування мирової угоди судом здійснюється за правилами ГПК.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або хоча й беруть таку участь, але не є учасником мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін (Роз'яснення Президії ВГСУ від 31.05.2002 року № 04-5/609).
Позаяк, умови укладеної мирової угоди не містять вирішення долі судових витрат, не підтверджені доказами часткового погашення боргу в розмірі 3 900,00 грн., не визначено графіку і розміру погашення реального залишку боргу на протязі 6 місяців.
Отже, при укладенні мирової угоди сторони не чітко і не достатньо визначили предмет господарського позову.
З огляду статусу форми власності позивача у справі (кредитора) - на окрему правову оцінку в порядку ст. 90 ГПК України може заслуговувати готівкова форма розрахунків (п.2.2 Мирової угоди), всупереч умов договору НОМЕР_2 на якому базувався позов.
Проте, позивач є стягувачем, а тому вправі за своєю волею наказ суду для виконання примусового стягнення направляти органу ДВС до спливу 10.11.2009 року, про що зазначено в надісланому 10.11.2006 року на адресу стягувача -наказі (п.1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 116 ГПК України).
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 4, 63 (п.3), 78, 86, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Ухвалив:
1. Відмовити у затвердженні мирової угоди від 09.11.2006 року.
2. Заяву НОМЕР_1 1 аркуші та додаток на 1 аркуші (мирову угоду) повернути сторонам (заявнику).
3. Копію заяви НОМЕР_1 та додаток на 1 аркуші (мирової угоди) приєднати до справи.
Суддя Тисянчин В. М.