Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" липня 2012 р. Справа № 5023/1912/12
вх. № 1912/12
Суддя господарського суду Шатерніков М.І.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Кондратюк Н.А., посв. № 242 від 15.11.2011 року
першого позивача - не з'явився
другого позивача - Маркосян М.В., дов. № 9-Д від 19.01.2012 року
першого відповідача - Наумов С.М., дов. № 285 від 02.07.2012 року
другого відповідача - Бойченко В.В., дов. № 35 від 18.05.2012 року
третього відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном в особі Державного підприємства "Інститут машин і систем", м. Харків
до 1. Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", м. Київ
2. Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків
3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про визнання недійсними прилюдних торгів
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном в особі Державного підприємства "Інститут машин і систем", м. Харків з позовом, в якому просить суд визнати недійсними прилюдні торги від 15.12.2011 року з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства "Інститут машин і систем" по лоту № 1 - нежитлова будівля літ. "А-5", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка закріплена в протоколі про проведення прилюдних торгів № 290-02/311/11/а від 15.12.2011 р.; визнати протиправними дії підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства "Інститут машин і систем" шляхом продажу на прилюдних торгах, які проводились 15.12.2011 року ХФ ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція"; скасувати акт державного виконавця Сидоренко О.М. про проведення прилюдних торгів, затверджений начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 19.12.2011 року; скасувати свідоцтво серія ВРП за № 124491 про придбання об'єктів нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстроване в реєстрі за № 13242 в книзі 1. Судові витрати просить суд покласти на відповідачів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/1912/12 та розгляд справи призначено на 22.05.2012р. о 10:00 год.
Прокурором у позовній заяві також заявлено клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно літ. "А-5", що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. розгляд справи № 5023/1912/12 було відкладено на 11:30 год. 26.06.2012р. Цією ж ухвалою було продовжено строк розгляду справи за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 09 липня 2012 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2012 р. розгляд справи № 5023/1912/12 було відкладено на 10:30 год. 04.07.2012р.
Прокурор у судовому засіданні підтримує клопотання про забезпечення позову, заявлене разом з позовною заявою та враховуючи письмові обґрунтування необхідності застосування даного виду забезпечення позову, просить суд накласти арешт на нерухоме майно літ. «А-5», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Суд, розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, не знаходить правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Прокурором не надано жодного доказу та не було доведено суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Прокурор у судовому засіданні підтримував вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник другого позивача у судовому засіданні не підтримував вимоги, викладені у позовній заяві.
Представники відповідачів у судових засіданнях, а також у відзивах на позовну заяву та письмових поясненнях, наданих до суду та залучених до матеріалів справи, проти позову заперечують, вважають його необґрунтованим та просять відмовити в його задоволенні повністю, мотивуючи свої заперечення тим, що оспорювані прокурором прилюдні торги були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням процедури підготовки до реалізації правомірно арештованого нерухомого майна, встановленої Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 р. № 68/5.
Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 2006 року у Ленському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на виконанні знаходилось зведене виконавче провадження по примусовому стягненню з Державного підприємствa «Інститут машин і систем» на користь фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.10.2007 року №К-21034-25 зведене виконавче провадження було передано для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
30.03.2009 постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №38-033-09-25/15 зведене виконавче провадження було передано до Ленського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Постановою від 21.02.2011 заступника начальника Головного управління юстиції у Харківській області - начальника відділу державної виконавчої служби зведене виконавче провадження було передано для подальшого виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.
У відповідності до вимог ст.ст. 17, 19, 20, 21, 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяв стягувачів за посвідченнями комісії по трудових спорах були відкриті виконавчі провадження та надавався строк для самостійного виконання виконавчих документів. В наданий термін виконавчі документи, боржником (позивачем) виконані не були. Керуючись ст.ст. 28, 33 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та приєднано їх до зведеного виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Інститут машин і систем».
Усього у зведене виконавче провадження на час реалізації майна було об'єднано 64 виконавчих провадження про стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 455743,00 грн.,13 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості на користь УПФУ на суму 176183,00 грн., одне виконавче провадження про стягнення заборгованості на користь держави та 13 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб не пов'язаних з трудовими правовідносинами на загальну суму 485620,00 грн..
17.10.11 року до державного виконавця звернувся в.о. директора ДП «Інститут машин і систем», на підставі статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» з листом № 267 від 14.10.2011р., в якому було запропоновано, в першу чергу, звернути стягнення на майно, яке знаходиться на балансі ДП «Інститут машин та систем» та не задіяне у виробничому процесі, а саме: нежитлову будівлю літ. «А-5», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке знаходиться в аварійному стані.
25.10.11 державним виконавцем було здійснено вихід за місцем знаходження майна боржника та складено акт опису та арешту майна, яке знаходиться на праві господарського відання ДП «Інститут машин і систем» та не задіяне у виробничому процесі, а саме: нежитлову будівлю літ. «А-5», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3277,6 кв.м.
01.11.11 державним виконавцем постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, на підставі статей 13, 58 ЗУ «Про виконавче провадження», для участі у виконавчому провадженні було залучено суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Біржове агентство нерухомості «Центр».
Згідно звіту про оцінку вартості арештованого майна боржника експерта суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Біржове агентство нерухомості «Центр», складеного 09.11.11, початкова вартість об'єкту оцінки для реалізації на прилюдних торгах, а саме нежитлової будівлі літ. «А-5», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3277,6 кв.м, становить 954200,00 грн. без ПДВ.
У відповідності до приписів ч.4 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем були направлені повідомлення про результати оцінки арештованого майна, що належить боржникові, а також повідомлено сторін виконавчого провадження про те, що більш детально ознайомитись з результатами оцінки (матеріалами виконавчого провадження) можливо у державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області. Заперечення від сторін виконавчого провадження, щодо визначеної ціни арештованого майна не надходили, відповідно до положень ч. 3 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. Заперечення від сторін виконавчого провадження щодо результатів оцінки не надходили.
Крім цього ТОВ «БАН «Центр» була проведена рецензія на звіт про оцінку майна, якою підтверджено що звіт проведено з дотриманням всіх вимог, які пред'являються к звітам про незалежну оцінку.
30.11.2011 року між відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області. та Харківською філією Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» було укладено Договір № 02/311/11/а, предметом якого є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень №1 від 14 січня 2011 року з надання послуг з реалізації арештованого рухомого майна шляхом його продажу на аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Відділ передає Спеціалізованій організації майно, арештоване державним виконавцем, а Спеціалізована організація надає послуги по організації і проведенню аукціону з реалізації майна у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (із змінами та доповненнями), іншими Законами України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 р. № 68/5, зареєстрованого в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 745/4038 (із змінами і доповненнями), та іншими нормативно - правовими актами України.
30.11.2011 p., Приватним підприємством «СП «Юстиція» Харківська філія у відповідності до п. 3.5. «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», було здійснено на офіційному сайті https://trade.informjust.ua, публікацію про прилюдні торги, тобто за 15 днів до проведення публічних торгів.
Крім того, поштою на адресу ДП «Інститут машин і систем», 05 грудня 2011 року рекомендованою кореспонденцією було надіслано повідомлення про час та місце проведення прилюдних торгів.
15.12.2011р. у приміщенні Харківської філії ПП «СП Юстиція» було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи на продаж було виставлено нерухоме майно, що належало ДП «Інститут машин і систем» на праві повного господарського відання, а саме: нежитлову будівлю літ «А-5», загальною площею 3277,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Результати прилюдних торгів було зафіксовано в Протоколі № 290-02/311/11/а проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 15.12.2011 р. Згідно зазначених документів було визначено переможця торгів - ОСОБА_1, який придбав нерухоме майно, що входило до лоту № 1, за ціною 1 000 000, 00 грн.
Керуючись ст.ст 43, 44, 45 Законом України „Про виконавче провадження" грошові кошті, які були отримані після реалізації майна боржника були розподілені між. стягувачами за зведеним виконавчим провадженням та погашені їх вимоги в порядку черговості. У повному обсязі погашені вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами, вимоги УПФУ та держави, що підтверджується розрахунком розподілу стягнутих з боржника, ДП «Інститут машин і систем», сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 205042725, який затверджено 19.12.2011 року начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Корнійчук С.П.
Мотивуючи позовні вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Інститут машин і систем» по лоту №1, яке закріплене у протоколі № 290-02/311/11/а від 15.12.2011р.; про визнання протиправними дій підрозділу примусового виконанні рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Інститут машин і систем», а також про скасування акту державного виконавця Сидоренко О.М. про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконанні рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 19.12.2011р. та про скасування свідоцтва серії ВРП № 124491 про придбання об'єктів нерухомого майна з прилюдних торгів, прокурор посилається на порушення економічних інтересів держави під час відчуження майна ДП «Інститут машин і систем» без урахування позицій Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, Фонду державного майна України, Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та спричинило шкоду інтересам держави у вигляді недоотримання коштів на суму майже 2 млн. грн..
Так, позивач посилається на те, що при проведенні виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні щодо примусового стягнення з ДП «Інститут машин і систем» заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб було описано та арештовано нерухоме майно, що не належало боржникові на праві власності, а знаходилося у ДП «Інститут машин і систем» на праві господарського відання. Це, на думку прокурора, є порушенням вимог статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", п. 5.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій.
Також, прокурор вказує на те, що при проведенні оцінки майна були допущені значні недоліки, які вплинули на її достовірність та значне зменшення реальної ринкової вартості відчужуваного майна.
Крім того, прокурор посилається на те, що в порушення ст.. 18, ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», при реалізації спірного майна не було отримано погодження від Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації на відчуження вказаної будівлі. Необхідність такого погодження обґрунтовано тим, що нежитлова будівля літ. «А-5», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки сторін виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 4 статті 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно п.2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 №68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за №745/4038, з подальшими змінами та доповненнями, під прилюдними торгами розуміється продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Результатом проведення публічних торгів є визначення покупця-переможця публічних торгів та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу та складання акту про проведення прилюдних торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої видачі свідоцтва про придбання майна.
Як вже встановлено судом, 15.12.2011 року були проведені прилюдні торги, які відбувались в межах зведеного виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ДП «Інститут машин і систем» заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб, за результатами яких було реалізоване арештоване нерухоме майно ДП «Інститут машин і систем», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначене арештоване та реалізоване майно належало на праві власності державі Україна в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном та перебувало в господарському віданні ДП «Інститут машин і систем», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 22.06.2011 року виконавчим комітетом Харківської міської ради.
Як зазначає прокурор у позовній заяві, оскільки позивач відносно закріпленого за ним майна мав лише обмежене речове право - право господарського відання, то накладення арешту на це нерухоме майно було здійснено з порушення вимог ст.. 52 ЗУ «Про виконавче провадження та п. 5.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій.
Суд критично ставиться до даних доводів прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до Стаття 52. ЗУ «Про виконавче провадження» Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Як встановлено судом та підтверджено позивачем, на час вчинення оскаржуваних дій у ДП «Інститут машин і систем» на балансі були відсутні цінні папери, грошові кошти на депозитах та інших рахунках, готова продукція, у зв'язку з чим листом від 17.10.2011 року позивач повідомив державного виконавця, що на балансі ДП «Інститут машин і систем» знаходиться нежитлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у аварійному стані та не задіяна у виробничому процесі. На зазначене майно було накладено арешт державним виконавцем.
Згідно статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України,: право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Право господарського відання державних підприємств прирівнюється до права власності із застосуванням деяких обмежень у розпорядженні державним майном, що встановлюються законом і статутами таких підприємств.
Главою 5 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи та зазначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Крім того, згідно підпункту 5. 11 Інструкції про проведення виконавчих дій встановлено, що: прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою. Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця. До заявки додаються: копії документів, що підтверджують право власності або інше речове право на нерухоме майно, визначене ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства-боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника. Таким чином законодавством встановлена можливість примусової реалізації майна державних підприємств. Повідомлення до відповідних установ були направлені державним виконавцем, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, а змістом ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» передбачено встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Судом також не встановлено порушень норм Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", так як згідно з ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" для цілей цього закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства. Оскільки, по-перше прокурором не надано доказів того, що нежитлові приміщення, що були відчуженні по результатам спірних відкритих торгів, забезпечували ведення виробничої діяльності ДП «Інститут машин і систем», навпаки з матеріалів справи вбачається та підтверджено позивачем, що спірна будівля має аварійний стан та не опалюється; по-друге, гроші отримані від відчуження спірних приміщень були направлені на погашення вимог працівників, пов'язаних з трудовими правовідносинами, вимог УПФУ та держави.
Також, суд вважає такими, що базуються на довільному тлумаченні та помилковому застосуванню норм чинного законодавства посилання прокурора на необхідність погодження відчуження спірної будівлі з Управлінням містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пункт 16 Ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» також встановлює, що повноваження органів охорони культурної спадщини обласних, державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції поширюються на погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління. Таким чином, чинним законодавством не встановлений обов'язок органів державної виконавчої служби отримувати подібний дозвіл при здійсненні примусової реалізації арештованого майна, оскільки в даному випадку відчуження здійснюється примусово і не самим власником.
Більш того, судом не приймається у якості належного та допустимого доказу того, що нежитлова будівля, розташована у АДРЕСА_1 є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, надану прокурором ксерокопію рішення Харківського облвиконкому від 30.04.1980 року № 334, оскільки вона жодним чином не завірена, що виключає можливість прийняття її у якості належного та допустимого доказу по справі. Крім того, з додатку до вищезазначеного рішення вбачається посилання на житловий будинок по вул. Котлова, проте встановити номер будинку неможливо.
Таким чином, прокурором взагалі не надано до суду допустимих доказів того, що нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Безпосередньо порядок продажу арештованого майна визначено статтею 62 Закону України, "Про виконавче провадження", за якою реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Крім того, цей порядок регулюється Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5.
Так, відповідно до пункту 1.1. Тимчасового положення ним визначено умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.
Пунктом 2.1. Тимчасового положення надано визначення арештованого майна, а саме ним є майно боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. В свою чергу, відповідно до 2.2. Тимчасового положення прилюдними торгами є продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
У відповідності до пункту 3.1. вказаного Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації.
Відповідно ч. 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
Статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення.
До того ж, відповідно до вимог частини 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
На момент передачі майна на реалізацію до державного виконавця не надходило зауважень щодо звіту про оцінку предмета іпотеки.
Відповідно до 6.1. вказаного вище Тимчасового положення, після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.
На підставі оцінки матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо відсутності порушень чинного законодавства України при підготовці до проведення прилюдних торгів. Так, зокрема, прилюдні торги було проведено за заявкою державного виконавця та у відповідності до вищезазначеного Договору № 02/311/11/а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 30.11.2011 р. Прилюдні торги було проведено 15.12.2011р., тобто в межах визначеного п. 3.3. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. N 68/5 двомісячний строк.
На виконання вимог п. 3.5. вказаного Тимчасового положення Харківською філією ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" було здійснило на офіційному сайті https://trade.informjust.ua, публікацію про прилюдні торги 30.11.2011 p., тобто за 15 днів до проведення публічних торгів.
Крім того поштою на адресу ДП «Інститут машин і систем», 05 грудня 2011 року рекомендованою кореспонденцією надсилалося повідомлення про час та місце проведення прилюдних торгів.
Також при підготовці до проведення торгів було здійснено інші дії, передбачені чинним законодавством України, а саме - отримано від ТОВ «ТЕРРА-КВЕСТ» та ОСОБА_1 заяви про участь у прилюдних торгах та документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків; покупцям надано можливість ознайомитися з майном, що підлягає реалізації, за його місцезнаходженням (про що було зазначено в офіційному повідомленні).
Суд не може прийняти до уваги послання прокурора на невідповідність стартової початкової ціни реальній ринковій вартості проданого на прилюдних торгах нерухомого майна, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», пп. 5.7.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. N 74/5 та п. 3.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна початкова вартість нерухомого майна було визначено згідно звіту суб'єкту оціночної діяльності ТОВ "Біржове агентство нерухомості "Центр" від 09.11.2011р. про оцінку арештованого майна боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурором належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, суду не доведено, що оцінка вартості спірно майна, проведена ТОВ "Біржове агентство нерухомості "Центр" не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісною і не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу.
Заперечення від сторін виконавчого провадження щодо результатів оцінки не надходили. Від одного із стягувачів надійшов лист про погодження з визначеною вартістю арештованого майна.
Крім цього ТОВ "БАН "Центр" була проведена рецензія на звіт про оцінку майна якою підтверджено що звіт проведено з дотриманням всіх вимог, які пред'являються к звітам про незалежну оцінку.
Таким чином, враховуючи те, що оцінка відчужуваного майна проведена з додержанням чинного законодавства, результати оцінки майна не були оскаржені у встановленому чинним законодавством порядку, тому не можуть вважатися не чинним.
Доводи прокуратури на те, що за результатами оцінки вартості спірного майна, проведеної 15.02.2012р. ХНДІСЕ ім. М.С.Бокаріуса надано висновок № 1230, у відповідності до якого встановлено, що ринкова вартість будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на момент її відчуження могла складати 2880000,00 грн. не приймаються судом, у зв'язку з тим, що вказана оцінка, всупереч ст. 37 Закону України „Про іпотеку", була проведена після набуття третім відповідачем права власності на спірне майно.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується прокурора та позивача, які повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Натомість, прокурором, в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не доведено в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів, обґрунтованості та правомірності заявлених вимог.
Враховуючи вищевикладене та на підставі аналізу чинного законодавства та матеріалів справи судом встановлено відсутність порушень чинного законодавства України при підготовці та проведенні прилюдних торгів по лоту № 1 з продажу нерухомого майна, результати яких оформлено Протоколом № 290-02/311/11/а проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 15.12.2011р., затвердженим директором Харківської філії ПП «СП Юстиції» та підписаним ОСОБА_1 Таким чином, підстави для визнання недійсними оспорюваних прилюдних торгів та визнання протиправними дії підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства "Інститут машин і систем" шляхом продажу на прилюдних торгах, які проводились 15.12.2011 року ХФ ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" відсутні.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є безпідставними, не обґрунтованими та такими, які не підтвердженні документально, у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.
За таких обставин господарський суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на прокурора. Враховуючи, що прокурор звільнений від сплати держмита, згідно ЗУ "Про судовий збір", держмито по даній справі не стягується .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 68, 77, 82 Господарського процесуального кодексу України,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 09.07.2012 року.
Суддя Шатерніков М.І.