"17" липня 2012 р. Справа № 5015/5456/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,
суддів -Погребняка В.Я.,
Хандуріна М.І.,
за участю представників сторін:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ПАТ "Фольксбанк" -Большакова Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" на постанову господарського суду Львівської області від 04.10.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. по справі №5015/5456/11 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,-
Постановою господарського суду Львівської області від 04.10.2011р. Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Опришка О. З.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" залишено без задоволення. Постанову господарського суду Львівської області від 04.10.2011р. залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 04.10.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. скасувати та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 22.09.2011р. порушено провадження по справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в порядку, встановленому ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Львівської області від 04.10.2011р. Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, з дня прийняття постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Опришка О. З.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що майна у боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, заява боржника про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є обґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, встановивши їх відповідність нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.
Згідно частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
За заявою громадянина -підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладання мирової угоди.
Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з ч.7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: найменування арбітражного суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.
Таким чином, при здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина -підприємця відповідно ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Отже, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності.
Суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 порушено на підставі ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 11.09.2006 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 2450000000018840, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. 29.11.2010 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців внесено запис № 24150050002018840 про рішення фізичної особи -підприємця припинення підприємницької діяльності.
19.09.2011 р. Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про порушення провадження по справі про його банкрутство та визнання його банкрутом у зв'язку з недостатністю майна для погашення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.09.2011р. порушено провадження по справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та накладено арешт на все майно боржника за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
28.09.2011 р. боржник надав суду перелік кредиторів, залишок коштів на рахунку, перелік заставного майна, інформацію про майновий стан.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.02.2011 р. Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 11/187 виданого 26.11.2010 р. господарським судом Львівської області про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 в сумі 32111,44 грн.
28.02.2011 р. Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 32/214 виданого 20.12.2010 р. Господарським судом Львівської області про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 в сумі 25143,64 грн.
Листом Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 21.06.2011 р. повідомлено боржника, що вказані накази господарського суду Львівської області перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби та станом на 21.06.2011 року не виконані.
Згідно витягів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна належне боржникові на праві власності нерухоме майно перебуває в іпотеці в забезпечення зобов'язань перед банківськими установами в сумі 220000,00 дол. США, Згідно висновків про вартість майна ТзОВ "Гал-Світ" загальна вартість належного боржникові нерухомого майна становить 847400,00 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про його банкрутство стало виявлення факту неможливості погашення заборгованості перед кредиторами у загальній сумі 57254,98 грн., що підтверджується виконавчими документами.
Порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.
Отже, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до боржника за кредитним договором №КF48676 від 23.04.2008р. та кредитним договором №КF 49777 від 05.06.2008р. в сумі 220000,00 дол. США визнані ліквідатором, однак не підтверджені необхідними виконавчими документами.
Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою на виконання наказів господарського суду, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Таким чином, сума заявлених кредиторських вимог до боржника в розмірі 57254,98 грн., яка підтверджена судовими рішеннями та документами виконавчого провадження, не відповідає вимогам ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки заявлені безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно повинні складати не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація -припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до вимог статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 1 статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно вимог статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Відповідно до вимог частини 4 статті 105 ЦК України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.
Виходячи з вимог статті 51, частини 4 статті 105 ЦК України, статей 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що вирішили припинити власну підприємницьку діяльність, покладено обов'язок, для належного з'ясування кола кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, однією з передумов порушення провадження по справі про банкрутство в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в порядку частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Крім того, справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина на підставі статей 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина -підприємця за ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство не додані докази здійснення попередньої публікації оголошення в порядку статті 51 та частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та взагалі відсутні посилання на здійснення такої публікації в заяві ФОП ОСОБА_1
Вищенаведене свідчить про те, що провадження по справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 порушено без достатніх правових підстав.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Оскільки відсутні передбачені законом підстави для визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, боржником не надано доказів, які підтверджують наявність ознак його неплатоспроможності, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а провадження по справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" задовольнити.
Постанову господарського суду Львівської області від 04.10.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. по справі №5015/5456/11 скасувати.
Провадження по справі №5015/5456/11 припинити.
Головуючий: Білошкап О.В.
Судді:Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.