"17" липня 2012 р. Справа № 5004/789/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 37689,16грн. з них: 35000грн. - основного боргу, 2689,16грн.- пені.
Суддя Черняк Л.О.
При секретарі Хомич О.В.
від позивача: ОСОБА_3 -представник (дов. від 15.07.2012р.)
від відповідача: н/з.
Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у позовній заяві просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 38224,62грн. з них: 35000грн. - основного боргу, 3224,62грн.- пені, а також просить стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору.
Заявлені вимоги обґрунтовує наступним.
На виконання договору купівлі-продажу №Л0610 від 09.09.2011 року підприємець поставив відповідачеві товар на загальну суму 49792грн., однак останній взятий на себе обов'язок по оплаті виконав частково в наслідок чого виникла дебіторська заборгованість у розмірі 35000грн., факт передачі товару підтверджується актом прийомки-передачі від 09.09.2011р.
В засіданні суду представник позивача подав клопотання (вх.№01-29/9136/12д від 17.07.2012р.) в якому змінив період нарахування неустойки з 24.10.2011р. по 24.04.2012р., застосувавши 6-ти місячний термін нарахування.
Згідно абзацу 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Отже, судом ухвалено прийняти клопотання представника позивача та спір розглядається в межах зменшеної суми позовних вимог.
Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 26.06.2012 не виконав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.06.2012р. була направлена на адресу зазначену в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (вх. №01-29/8797/12 від 10.07.2012р).
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Із досліджених наявних матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд, -
09.09.2011 року між підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір № Л0610. (а.с. 7-11).
Згідно п.1.1 цього договору продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві техніку (далі по тексту -товар), в певній кількості, відповідної якості, за умовною ціною, зазначеної в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.2 договору покупець здійснює оплату за поставлену партію товару згідно виставлених рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в такі строки:
перша часткова оплата в розмірі 10 000 грн., що еквівалентно 1 241доларам США, покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 6 банківських днів з дня відгрузки товару;
друга часткова оплата в розмірі 10 000 грн., що еквівалентно 1 241 доларам США, покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з дня першої часткової оплати;
остаточна оплата, що становить 29 792 грн., що еквівалентно 3 696 доларам США, покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.
Позивач свої зобов'язання виконав, поставив товар на загальну суму 49792грн., що підтверджується специфікацією до договору від 09.09.2011 року та актом прийомки-передачі від 09.09.2011 року. (а.с. 12-13).
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.
Як встановлено, цивільні права та обов'язки у сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу товарів № Л0610 від 09.09.2011року.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Однак, відповідач, взяте на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару здійснив частково, станом на день розгляду спору по суті його заборгованість становить 35 000грн.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 35 000грн. грн. підставна та підлягає до задоволення.
Згідно пункту 4.2 договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення з також суму боргу з урахуванням індексу інфляції і 25% річних..
Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 2689,16грн.- пені за період з 24.10.2011р. по 24.04.2012р..
Зазначені вище нарахування перевірені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно віднести на нього.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, статтями 526, 655 ЦК України, статтею 193 ГК України, господарський суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2)
37689,16грн. з них: 35000грн. - основного боргу, 2689,16грн.- пені, а також стягнути 1641,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Суддя Л. О. Черняк
Повне рішення
складено
17.07.12