"18" липня 2012 р. Справа № 15/2390
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоДунаєвської Н.Г.
суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Модуль"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012
за скаргоюПАТ "Модуль"
на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі -ВДВС)
у справі№ 15/2390
за позовомПП "Фірма Регалія" (надалі -Підприємство)
доПАТ "Модуль" (надалі -Товариство)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПП "Алантан-Індастрі"
простягнення коштів
за участю представників:
від позивача- не з'явилися
від відповідача- Савліва Л.О.
від третьої особи- не з'явилися
від ВДВС- не з'явилися
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.03.2012 (суддя Муха М.Є.) скаргу Товариства на дії ВДВС задоволено, скасовано постанову державного виконавця ВДВС від 15.12.2011 про стягнення з відповідача виконавчого збору в розмірі 2 503 782,28 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 (судді: Василишин А.Р., Юрчук М.І., Філіпова Т.Л.) ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано, скаргу Товариства на дії ВДВС відхилено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу господарського суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.09.2010 стягнуто з Товариства на користь Підприємства 19 317 611,89 грн. основного боргу, 2 743 100 грн. інфляційних втрат, 2 238 476 грн. пені, 712 899 грн. відсотків річних, 25 000 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вказаного рішення 14.12.2010 господарським судом Хмельницької області було видано наказ про примусове виконання рішення.
07.02.2011 державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 24308814 з виконання даного наказу.
Пунктом 2 постанови боржнику надано сім днів з моменту її отримання для добровільного виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.05.2011 затверджено укладену між Товариством та Підприємством Мирову угоду в процесі виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2010.
Постановою ВДВС від 15.12.2011 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 2 503 782,28 грн.
16.12.2011 постановою ВДВС закінчено виконавче провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючи із постановою ВДВС про стягнення з відповідача виконавчого збору, Товариство звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ВДВС.
Господарський суд першої інстанції, скасовуючи постанову ВДВС від 15.12.2011, мотивував свою ухвалу тим, що ВДВС належними та допустимими доказами не доведено направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження. А оскільки боржник не був належним чином повідомлений про хід виконавчого провадження -у ВДВС були відсутні правові підстави для стягнення з Товариства виконавчого збору.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд мотивував свою постанову тим, що ВДВС належним чином направив на адресу Товариства постанову про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується витягом з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
Проте, вказані висновки суду апеляційної інстанції є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій ВДВС) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій ВДВС, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 № 270 передбачено, що документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Оскільки, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, ВДВС не надало суду відповідних доказів відправлення Товариству постанови про відкриття виконавчого провадження, господарський суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що боржник не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, суд першої інстанції вірно вказав, що Журнал реєстрації вихідної кореспонденції не є належним доказом направлення Товариству постанови, в розумінні ст. 34 ГПК України.
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про невідповідність постанови ВДВС про стягнення з Товариства виконавчого збору вимогам законодавства, а тому правомірно задовольнив скаргу Товариства на дії ВДВС.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ПАТ "Модуль" задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 у справі № 15/2390 скасувати.
Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2012 у даній справі залишити в силі.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк