"19" липня 2012 р. Справа № 13/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Бондар С.В., Капацин Н.В.
за участю представників: позивача -Бойко В.А.
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Українська гірничо-металургійна компанія -Донецьк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі за позовом ТзОВ "Українська гірничо-металургійна компанія -Донецьк" до Публічного акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод" про стягнення 208523,49 грн.,
У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 208523,49 грн., посилаючись на той факт, що на підставі усної домовленості між сторонами у справі про купівлю-продаж позивач за видатковими накладними здійснив поставку товару відповідачеві, який був оплачений ним частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 208523,49 грн.
У поданому до суду відзиві на позов (т.1, а.с.118) відповідач просив суд відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, вважаючи, що поставка товару за спірними видатковими накладними була здійснена на виконання укладеного між сторонами у справі договору поставки №300-ПР-др.о/52у від 1 травня 2007 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12 січня 2012 року (суддя Макарова Ю.В.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 208523,49 грн., судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року рішення суду скасоване. В задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 1 травня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір поставки №300-Пр-др.о/52У, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити продукцію, найменування, ціна і кількість якої обумовлюються в Специфікаціях до даного договору, оформлених у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору) (т.1, а.с.88).
Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 208523,49 грн., позивач послався на те, що на підставі усної домовленості між сторонами у справі, позивачем за видатковими накладними на адресу відповідача була здійснена поставка товару загальною вартістю 251465,88 грн.
Відповідач за отриманий ним від позивача товар розрахувався частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованості в розмірі 208523,49 грн., що і стало предметом спору в даній справі.
Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, поставка спірного товару позивачем здійснювалась саме на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору поставки №300-Пр-др.о/52У від 01.05.2007 року, оскільки між сторонами у справі були підписали відповідні Специфікації до договору, а саме Специфікація №1 від 21.05.2007 року, №4 від 01.12.2007 року, №7 від 07.04.2008 року, №8 від 05.05.2008 року; Специфікація №1 від 21.05.2007 року, №1 від 01.10.2007 року, №2 від 01.11.2007 року, №7 від 07.04.2008 року, №8 від 05.05.2008 року (т.2. а.с. 93-96, 120-124).
Крім того, у видаткових накладних, наявних в матеріалах справи (т.1, а.с.19-26), міститься посилання на передоплату, яка передбачена умовами укладеного договору. Про отримання товару за договором свідчать також довіреності, які видані на отримання матеріальних цінностей за цим договором поставки (а.с.27-33).
Наявні в матеріалах справи податкові накладні, виписані позивачем, (т.1, а.с. 34-39), також, містять посилання на те, що умовою поставки товару є договір №300-Пр-др.о/52У від 01.05.2007 року.
При цьому податкова декларація оформлена належним чином є одночасно звітним та видатковим документом, який є достатнім підтвердженням товарної операції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що поставка товару, за який стягується сума боргу в даній справі, була здійснена в період дії укладеного між сторонами у справі договору поставки №300-Пр-др.о/52У від 01.05.2007 року.
Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач за поставлений йому позивачем по рахункам-фактурам №УД0002048 від 06.06.2008 року, №УД-0002276 від 23.07.2008 року, №УД-0002333 від 04.08.2008 року, №УД-0002334 від 04.08.2008 року (т.1, а.с.14-17) товар розрахувався, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.126-130), крім рахунку-фактури №УД0002473 від 4 вересня 2008 року, за яким був поставлений товар на суму 10669,39 грн.
Тобто, з огляду на викладене, апеляційним господарським судом правильно був встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 10669,39 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п.6.2 вказаного договору поставки оплата здійснюється шляхом 100% предоплати, якщо інше не вказано в Специфікаціях.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи Специфікацій, строком поставки є місяць підписання відповідної Специфікації.
На підставі ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як правильно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, оскільки неоплачений відповідачем товар за спірними видатковими накладними №УД-0001887 від 30.09.2008 року та №УД-0001899 від 06.10.2008 року (т.1, а.с.25, 26) був поставлений 30.09.2008 року та 06.10.2008 року відповідно, то строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України, на час звернення позивача з даним позовом до суду сплив.
Згідно ч.ч. ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності (т.1, а.с.118).
Враховуючи той факт, що позивач звернувся з позовом до суду 12 жовтня 2011 року, апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та відмовив у позові, скасувавши рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є законною і такою, що прийнята відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Дерепа
Судді С.Бондар
Н.Капацин