"17" липня 2012 р. Справа № 5011-69/2612-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШевчук С.Р.,
суддівВоліка І.М., Коваленко С.С.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р.
у справі№ 5011-69/2612-2012 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг"
доПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
прозменшення неустойки та зобов'язання вчинити певні дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Любчик Б.В., дов. № 43 від 22.06.2012 р.
- відповідача: Скрипченко Є.І., дов. № 747 від 27.09.2011 р.
У березні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про зменшення розміру нарахованої банком пені за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р. на суму 71 681,01 грн. та визнання її такою, що не підлягає сплаті; зобов'язання банку подати до Київської обласної філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяву про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису №7959597 від 23.09.2008 р., внесеного на підставі укладеного між сторонами договору застави транспортних засобів від 09.09.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 7022; зобов'язання банку подати до Київської обласної філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяву про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 7953412 від 22.09.2008 р., внесеного на підставі укладеного між сторонами договору про заставу майнових прав від 09.09.2008 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р.( у складі головуючого Кропивної Л.В., суддів Поляк О.І., Рудченка С.Г.), у справі 5011-69/2612-2012 у задоволенні позову ТОВ "Богдан-Лізинг" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, ТОВ "Богдан-Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 16, 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2012р., та прийняти нове рішення.
Скаржник зазначає, що ним як позичальником достроково у повному обсязі виконані зобов'язання за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р. в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, однак банком була нарахована пеня за порушення строків сплати процентів за період з 06.04.2009 р. по 28.09.2010 р у розмірі 71 682,01 грн., в зв'язку з несплатою якої банк відмовився подати заяву про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження переданих йому позичальником у заставу транспортних засобів та майнових прав.
Скаржник вважає, що наявні правові підстави для зменшення суми пені у розмірі 71 681,01 грн. відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, обраний спосіб захисту відповідає положенням ст. 43, ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень рухомого майна".
ПАТ "АБ "Укргазбанк" надав відзив на касаційну скаргу, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти -без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми інстанціями встановлено, що 09.09.2008 р. між ВАТ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" та ТОВ "Богдан-Лізинг" (позичальником) було укладено кредитний договір № 51, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 395 790,00 доларів США для фінансування операції фінансового лізингу автобусів пасажирських Богдан А09212 в кількості 10 одиниць, термін кредитування - з 09.09.2008р. по 09.09.2013р., а позичальник зобов'язувався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені договором.
Згідно з п.п. 1.4.1., 1.4.2 кредитного договору за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 18% річних. За користування кредитними коштами понад термін, визначений в п. 1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за цим договором:
- прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);
- прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення) ;
- строкові проценти;
- строкові комісії;
- прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);
- штрафні санкції за цим договором;
- строкова заборгованість за основним боргом.
Пунктом 3.3.3. кредитного договору передбачено, що у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування простроченим кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 1.4.2 кредитного договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості (п. 5.3. кредитного договору).
В забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 51 від 09.09.2008р. між сторонами було укладено договір застави транспортних засобів від 09.09.2008 р., за умовами якого банком прийнято в заставу автобуси пасажирські Богдан А 09212 в кількості 10 одиниць, та договір про заставу майнових прав від 09.09.2008 р., за умовами якого банком прийнято в заставу право вимоги боргу за договором фінансового лізингу №034/08-АВТ від 31.07.2008 року.
На виконання умов спірного кредитного договору банк надав позичальнику кошти у сумі 395790,00 доларів США.
У зв'язку з виникненням у позичальника простроченої заборгованості за кредитом згідно з п. 1.4.2 кредитного договору позичальник здійснював оплату за користування кредитом (процентна ставка) у розмірі 28% річних, а саме, за період з 06.04.2009 року по 28.09.2010 року - у сумі 10 977,29 доларів США (еквівалент в гривні за курсом Національного Банку України на дату оплати становив 87 111,63 грн.).
18.08.2011 року позичальником було достроково погашено залишок заборгованості за кредитом згідно кредитного договору у сумі 166 150,00 доларів США -за основним боргом, 2 601,02 доларів США -за процентами.
У зв'язку з достроковим виконанням у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р. ТОВ "Богдан-Лізинг" листом №798 від 19.08.2011 р. звернувся до банку з проханням письмово повідомити про відсутність заборгованості та виконання ТОВ "Богдан-Лізинг" всіх зобов'язань перед ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р. та вилучити запис із Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо застави майна та майнових прав, що були надані позичальником в заставу банку в забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, а також письмово повідомити про виведення із застави ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" транспортних засобів, а саме, автобусів пасажирських Богдан А 09212 в кількості 10 одиниць.
Листом № 241021/3962 від 19.08.2011 року ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" повідомив ТОВ "Богдан-Лізинг", що відповідно до п. 5.3. кредитного договору, станом на 19.08.2011 року заборгованість ТОВ "Богдан-Лізинг" з пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів складає 71 682,01 грн., тому вилучення реєстраційного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за договором застави транспортних засобів від 09.09.2008 р. та договором застави майнових прав від 09.09.2008 р. відбудеться тільки після виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ТОВ "Богдан-Лізинг" за період з 06.04.2009 року по 28.04.2010 року здійснювало плату за користування кредитом за підвищеною ставкою у розмірі 28%, що складає 87 111,63 грн. В зв'язку з тим, що вказана сума є більшою від суми нарахованої пені у розмірі 71 682,01 грн., а сума нарахованої пені є значною і її сплата суттєво вплине на фінансовий стан товариства, та враховуючи дострокове виконання ТОВ "Богдан-Лізинг" зобов'язань за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р., позивач вважає, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені та визнання такою, що не підлягає сплаті пеня у розмірі 71 682,01 грн. за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вказані обставини не звільняють ТОВ "Богдан-Лізинг" від виконання зобов'язання за кредитним договором у вигляді сплати нарахованої банком пені та не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт несвоєчасної сплати позичальником процентів за період з 06.04.2009 р. по 28.09.2010 р. за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р., в зв'язку з чим відповідно до положень п. 5.3 вказаного кредитного договору банком нарахована пеня у сумі 71681,01грн., яка на час розгляду справи є несплаченою.
Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Також, п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду, при прийнятті рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, і зменшення неустойки не є підставою для припинення зобов'язання боржника щодо сплати нарахованої пені взагалі.
В той же час, позивач просить не тільки зменшити розмір неустойки на всю суму нарахованої неустойки, але й визнати її такою, що не підлягає сплаті, при цьому не обґрунтовуючи, яким саме чином порушуються його права або охоронювані законом інтереси в зв'язку з нарахуванням банком пені за несвоєчасну сплату процентів згідно з умовами кредитного договору.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Богдан-Лізинг" до ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" про зменшення розміру нарахованої банком пені за кредитним договором № 51 від 09.09.2008 р. на суму 71 681,01 грн. та визнання її такою, що не підлягає сплаті.
Щодо позовних вимог про зобов'язання банку подати до Київської обласної філії ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяви про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів, внесених на підставі договорів застави від 09.09.2008 р., укладених в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 51 від 09.09.2008р., колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що за відсутності правових підстав для припинення обтяження відсутні і підстави для внесення до Державного реєстру відповідних відомостей згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних актів у справі № 5011-69/2612-2012.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. у справі № 5011-69/2612-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я І.М. Волік
С у д д я С.С. Коваленко