"18" липня 2012 р. Справа № 5008/1511/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатська обл.
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року
у справі господарського суду Закарпатської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатська обл.
до1. Дочірнього підприємства «Санаторно-оздоровчий комплекс «Тиса»закритого акціонерного товариства «Буштинський лісокомбінат», смт. Буштино, Закарпатська обл., 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.», м. Київ, 3. Публічного акціонерного товариства «Буштинський лісокомбінат», смт. Буштино, Закарпатська обл., 4. Буштинської селищної ради, смт. Буштино, Закарпатська обл.
провизнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном, визнання недійсним рішення виконавчого комітету
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача-1: Стеблівський Т.В.,
відповідача-2: Случак О.О.,
відповідача-3: не з'явився,
відповідача-4: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі за текстом -РВ ФДМ України по Закарпатській області) звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до дочірнього підприємства «Санаторно-оздоровчий комплекс «Тиса»закритого акціонерного товариства «Буштинський лісокомбінат»(далі за текстом -ДП «СОК «Тиса»ЗАТ «Буштинський лісокомбінат»), товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(далі за текстом -ТОВ Фірма «Т.М.М.»), публічного акціонерного товариства «Буштинський лісокомбінат»(далі за текстом -ПАТ «Буштинський лісокомбінат») та Буштинської селищної ради про визнання права державної власності за державою Україна в особі РВ ФДМ України по Закарпатській області на профілакторій «Тиса», розташований в смт. Буштино Тячівського району по вул. Б. Хмельницького, 116, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року, укладеного ДП «СОК «Тиса» ЗАТ «Буштинський лісокомбінат»та ТОВ Фірма «Т.М.М.», зобов'язання ТОВ Фірма «Т.М.М.»усунути перешкоди у користуванні профілакторієм «Тиса»та визнання недійсним Рішення виконавчого комітету Буштинської селищної ради від 22.01.2001 року № 2/5 (далі за текстом -Рішення № 2/5).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.11.2011 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року в задоволенні позовних вимог РВ ФДМ України по Закарпатській області було відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що спірний об'єкт нерухомого майна було приватизовано на пільгових умовах відповідно до чинного на момент його приватизації законодавства шляхом безоплатної передачі Організації орендарів Буштинського лісокомбінату з вилученням вартості цього об'єкта з загальної вартості цілісного майнового комплексу, як об'єкту викупу, оскільки це майно передавалось покупцю безоплатно.
Не погоджуючись із судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, РФ ФДМ України по Закарпатській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
ТОВ Фірма «Т.М.М.»до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.
В судовому засіданні представники відповідачів-1,-2 проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.
Позивача та відповідачів-3,-4 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників відповідачів-1,-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Фондом державного майна України (продавець) та Організацією орендарів Буштинського лісокомбінату (покупець), правонаступником якої є ПАТ «Буштинський лісокомбінат», 10.11.1993 року було укладено Договір № КП 211 (далі за текстом -Договір № КП 211), відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив державну частку майна цілісного майнового комплексу Буштинського лісокомбінату, який знаходиться в смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області.
Згідно з п. 4 Договору № КП 211 до покупця з моменту підписання Договору перейшло право власності на майно, що приватизується згідно з цим Договором.
Актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу Організації орендарів Буштинського лісокомбінату від 04.10.1994 року, підписаним Фондом державного майна України та Організацією орендарів Буштинського лісокомбінату, оформлено передачу викупленого майна згідно з Договором № КП 211 від 10.11.1993 року.
06.10.1994 року Фондом державного майна України було видано Організації орендарів Буштинського лісокомбінату Свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу Буштинського лісокомбінату, реєстраційний № П-382, що свідчить про те, що вказана організація орендарів є власником майна цілісного майнового комплексу Буштинського лісокомбінату.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з Відомістю розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.10.1993 року по Організації орендарів Буштинського лісокомбінату балансова вартість профілакторію «Тиса»станом на 01.10.1993 року складала 616 461,00 тис. крб., залишкова вартість - 397 157,00 тис. крб.
Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Організації орендарів Буштинського лісокомбінату від 15.10.1993 року (далі за текстом -Акт оцінки) містить дані про те, що вартість майна, яка вилучена із вартості вищевказаного цілісного майнового комплексу, разом складає 2 209 671 тис. крб., в тому числі у рядку 12.2 містяться дані про вартість майна, для якого встановлено пільги, що складає 633 286 тис. крб.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сума вартості профілакторію «Тиса»міститься у Акті оцінки саме у рядку 12.2, тобто у рядку, що відображає вилучення вартості майна, для якого встановлено пільги.
Пунктом 12 вищезазначеного Акту оцінки визначено, що з вартості майнового комплексу Буштинського лісокомбінату, що підлягала викупу за майнові сертифікати в 1993 році вилучалась вартість майна: яке вже перебувало у власності орендаря -1 471 908 тис. крб.; для якого встановлено пільги -в сумі 633 286 тис. крб.; вартість державного житлового фонду в сумі 50 тис. крб. та вартість об'єктів, які не підлягали приватизації, в сумі 104 427 тис. крб.
Зі змісту п. 11 Розрахунку розмірів часток у майні Організації орендарів Буштинського лісокомбінату (далі за текстом -Розрахунок) вбачається, що у власності колективу орендарів Буштинського лісокомбінату на дату укладення Розрахунку вже перебувало наступне майно: основні і оборотні засоби (за вирахуванням зносу), придбані колективом відповідно до договору від 28.10.1991 року (п. 8 Розрахунку); основні і оборотні засоби, придбані за період оренди за власні кошти орендного колективу (п. 9 Розрахунку); основні і оборотні засоби, передані колективу безкоштовно, в тому числі житловий фонд і об'єкти соціальної інфраструктури (п. п. 10, 10.1, 10.2 Розрахунку).
Все вищезазначене майно складало частку 69,7 відсотків вартості майнового комплексу Буштинського лісокомбінату, що знаходилась у власності колективу орендарів (п. 11.1 Розрахунку).
Відповідно до п. 6 Розрахунку до основних і оборотних засобів Буштинського лісокомбінату, які не підлягають приватизації, віднесено майно лісового господарства та цивільної оборони, а не об'єкти соціальної інфраструктури.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі прав, наданих ЗАТ «Буштинський лісокомбінат»як власнику майна, у відповідності до вимог чинного законодавства України, у 1997 році на базі майна СОК «Тиса»та піонерського табору «Тиса»було створено самостійну юридичну особу -дочірнє підприємство «СОК «Тиса», яке було зареєстроване 09.12.1997 року розпорядженням Тячівської районної державної адміністрації за № 1034.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 5 Закону України «Про підприємства в Україні», чинної на момент створення ДП «СОК «Тиса»ЗАТ «Буштинський лісокомбінат», останнє могло бути створене в результаті виділення структурного підрозділу зі складу діючого підприємства. В такому випадку, основні фонди та оборотні засоби структурного підрозділу, що виділяється, виступають внеском засновника до статутного фонду новостворюваного підприємства.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Буштинський лісокомбінат», створило дочірнє підприємство та передало йому майновий комплекс профілакторію «Тиса», а, отже, передало і право на спірне майно та при цьому отримало в обмін на передане майно корпоративні права в обсязі, що дорівнюють вартості переданого майна.
26.01.2001 року Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації зареєстровано майновий комплекс СОК «Тиса»в смт. Буштино, вул. Б. Хмельницького, 116 за ДП «СОК «Тиса»на підставі рішення Виконкому Буштинської селищної ради від 22.01.2001 року № 2/5.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Зі змісту ст. 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, чинній на час приватизації Буштинського лісокомбінату) вбачається, що приватизація майна державних підприємств України -це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, чинній на час приватизації Буштинського лісокомбінату) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, чинній на час приватизації Буштинського лісокомбінату) передбачались пільги на викуп державного майна орендними підприємствами, що полягали у тому, що орендним підприємствам, які стали власником свого підприємства, зокрема, в результаті викупу, державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.
Частиною 4 ст. 5 Закону «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, чинній на час приватизації Буштинського лісокомбінату) встановлено, що будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів. При наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням у довгострокову оренду
31.12.1992 року Декретом Кабінету Міністрів України № 26-92, чинним на час приватизації Буштинського лісокомбінату, було затверджено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація та передача в оренду яких не допускається. Серед зазначених в Декреті об'єктів відсутні об'єкти соціально-побутового призначення Буштинського лісокомбінату.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, чинній на час приватизації Буштинського лісокомбінату) визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, (чинної на час приватизації майна Буштинського лісокомбінату) вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна: що належить орендареві; для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення); на яке поширюється особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, фінансових вкладень у цінні папери та паї інших підприємств, господарських товариств, банків, у відсоткові облігації та позики, вклади до статутних фондів спільних підприємств); державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; об'єктів, що не підлягають приватизації.
Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, фактично не підлягало приватизації лише майно лісового господарства та цивільної оборони на суму 104 427 тис. крб., безоплатно передавались у власність об'єкти соціально-побутового призначення на суму 633 286 тис. крб., а до викупу в 1993 році підлягала частка цілісного майнового комплексу в розмірі 30,3 відсотка, що складало 642 249 тис. крб., викуп якої відбувся на підставі Договору купівлі-продажу від 10.11.1993 року та Акта прийому-передачі від 04.10.1994 року.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що спірне державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) було передане безоплатно саме у власність, оскільки вимоги чинного законодавства, що діяли під час приватизації, не містили будь-яких застережень щодо передачі такого майна на будь-яких інших умовах.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій було вірно застосовано положення ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиційності фактів, відповідно до яких правомірність набуття ДП «СОК «Тиса»ЗАТ «Буштинський лісокомбінат»у власність майна профілакторію «Тиса», а також правомірність прийняття Виконкомом Буштинської селищної ради рішення № 2/5 від 22.01.2001 року встановлені судовими рішеннями у іншій справі, а саме: рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.11.2006 року, додатковим рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.11.2006 року, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року у справі № 11/161, які набули законної сили, а тому такі факти не потребують доведення при вирішенні даної справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги РВ ФДМ України по Закарпатській області не підлягають задоволенню з огляду на те, що право власності на спірний профілакторій «Тиса», як на об'єкт державної власності (соціально-побутового призначення), перейшло до ЗАТ «Буштинський лісокомбінат»шляхом приватизації на пільгових умовах відповідно до чинного на момент приватизації законодавства.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи РВ ФДМ України по Закарпатській області, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року у справі № 5008/1511/2011 - залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга