"19" липня 2012 р. м. Київ К-40110/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Кравцова О.В.,
Масло І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим та ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим (далі - УПСЗН), Нижньогірської районної державної адміністрації, Нижньогірського відділу освіти про відшкодування витрат по оплаті за тверде паливо та за користування житлом з опаленням та освітленням,-
У липні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що працює вчителем у Нижньогірській школі-ліцеї №1, у зв'язку з чим, відповідно до Закону України «Про освіту», має право на відшкодування витрати по оплаті за тверде паливо та за користування житлом з опаленням та освітленням.
З урахуванням уточнених вимог просила стягнути з відповідача витрати, понесені нею на тверде паливо за період з 2004 по 2005 роки, з 2007 по 2008 роки - газове опалення, за 2005, 2007-2008 роки -освітлення.
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року позов задоволено. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_4 1021 грн. 67 коп. Стягнуто з УПСЗН на користь позивач судовий збір у сумі 51 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, УПСЗН звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), колегія суддів приходить до висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працювала на посаді вчителя у Нижньогірській школі-ліцеї №1.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.
Відповідно до частини першої статті 70 Житлового Кодексу Української РСР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спеціалісти, які працюють і проживають у сільській місцевості, поза населеними пунктами (а в установлених законодавством Союзу РСР випадках - у селищах), користуються безплатно жилим приміщенням з опаленням і освітленням.
Частина четверта статті 57 Закону України «Про освіту»передбачає, що педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава, відповідно до чинного законодавства, забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначена норма доповнена реченням такого змісту: «Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вищевказані зміни визнані неконституційними.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету»(далі - Порядок) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.
Пункт 3 Порядку встановлює, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Відповідно до пункту 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 5 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, до 22 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом 1 частини четвертої статті 59 цього Закону.
Згідно з пунктом 6 Порядку, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до 7 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом 1 частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу та до 25 числа місяця, що наступає за звітним пільг, передбачених абзацом 1 частини четвертої статті 57 цього Закону.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами пільг, передбачених абзацом 1 частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту».
Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу»пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням . Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Згідно з пунктом 10 Порядку від 31 березня 2003 року № 426 установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, зокрема, ті, в яких працюють педагогічні працівники, щомісяця до 5 числа наступного періоду:
- розраховують відповідно до пункту 9 цього Порядку розмір пільг, що надаються працівникам;
- розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги;
- подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 року № 1430 «Про внесення змін до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу»внесені зміни до Порядку від 31 березня 2003 року № 426, доповнено:
- пункт 2 абзацом такого змісту: «Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням»,
- пунктом 9-1 такого змісту: «У разі використання педагогічними, медичними, фармацевтичними працівниками або працівниками культури права на забезпечення твердим паливом установа розраховує відповідно до пункту 9 цього Порядку сукупний розмір щомісячного грошового еквівалента пільг за 12 місяців, що передують місяцю звернення та іншими».
Закон України від 9 вересня 2004 року № 1994-IV «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту»педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів»встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту».
Даним Законом визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України «Про освіту».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту»педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати.
Поточні платежі виплачуються працівникам, які підпадають під дію цього Закону, з урахуванням вимог статті 57 Закону України «Про освіту». Утворення заборгованості із зазначених виплат не допускається.
Порядок «Погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат, установлених абзацом 1 частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»щодо безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням», затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 28 листопада 2005 року № 679 «Про затвердження Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат, установлених абзацом 1 частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»щодо безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням»(далі -Порядку № 679), визначає механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат, установлених абзацом 1 частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»щодо безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 679 заборгованість з виплат за тверде паливо нараховується за нормами, встановленими обласними державними адміністраціями для відповідної місцевості у відповідний період на домогосподарство.
Згідно пункту 12 цього ж Порядку особа, яка має право на виплати, подає до закладу чи установи, де працює або працювала, заяву, документи, що підтверджують оплату відповідних комунальних послуг у вищезазначений період ( крім документів, які підтверджують придбання твердих видів палива), а також довідки про призначення (непризначення) субсидії.
Відповідно до пункту 13 Порядку заборгованість з виплат відображається у формах бухгалтерського обліку та фінансової звітності як кредиторська заборгованість державного бюджету з виплат, у тому числі здійснених з місцевих бюджетів на підставі рішень судів.
Згідно пункту 14 Порядку виплату заборгованості особам, які мають право на такі виплати, здійснюють безпосередньо заклади чи установи відповідно до помісячних обсягів асигнувань.
Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом (квартирою) з опаленням і освітленням відповідно до пункту «ї»частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу 1 частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»від 13 вересня 2006 року № 341/651/619/769 право на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням мають педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу і, перелік посад яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників»№ 963 від 14 червня 2000 року (із змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 341/651/619/769 норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.
Що стосується решти позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на придбання твердого палива за 2004 по 2005 роки, то апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення з ним до суду.
Так, відповідно до частини 1 і 2 статті КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Апеляційний суд встановив, що позивач належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду не подала.
За таких обставин, враховуючи клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду і вимог процесуального закону, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову і в цій частині.
Вимога касаційної скарги УПСЗН про скасування рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає, оскільки вказане судове рішення вже скасовано апеляційним судом.
З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-
ухвалив:
Касаційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Суддя М.О. Сорока