"17" липня 2012 р. м. Київ К/9991/23476/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року по справі № 2-а-11822/08/1570 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, третя особа Приватне підприємство "Тарнада" про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
У листопаді 2008 року ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" звернулося до суду з позовом до Ізмаїльської ОДПІ, третя особа: приватне підприємство "Тарнада", з вимогою скасувати рішення відповідача №0000272200 від 27.06.2007р. та №0000482200 від 22.11.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 649500,29грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року позов задоволено частково; скасовано рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.11.2007р. №0000482200 в частині застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 4128,47 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає рішення адміністративних судів обох інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що Ізмаїльською ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ "УДП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. до 31.12.2006р., за наслідками якої складено акт №01012301/01125821 від 18.06.2007р. Перевіркою було встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме ненадходження товару по імпорту.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №000272200 від 27.06.2007р. на суму 464872,50грн.
Після адміністративного оскарження зазначеного рішення, відповідачем було збільшено суму пені на 184627,79грн., визначену у рішенні відповідача від 27.06.2007р., внаслідок чого прийнято рішення №0000482200 від 22.11.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 184627,79грн.
При цьому, судами встановлено, що 30.12.2004 року між компанією nal Paints Ltd" (Великобританія) (продавець) та ВАТ "УДП" (покупець) було укладено контракт на поставку лакофарбової продукції №1295 СПРФ, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та продати, а покупець прийняти та оплатити лакофарбові матеріали на умовах DDР-Кілія. Пунктом 2 цього Договору також визначено, що відвантаження товару здійснюється продавцем зі складу у м. Одеса. Оплата усіх витрат, пов'язаних із митним оформленням поставки фарби і доставкою у пункт призначення здійснюється за рахунок продавця. Умовами договору також визначено, що прийом-передача товару здійснюється уповноваженим представником Продавця і покупця з оформленням та підписанням акту прийому-передачі товару, який засвідчується печаткою обох сторін.
Умови поставки товару DDР-Кілія (Delivered Duty Paid) відповідно до правил Інкотремс - офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2000 року означають поставку зі сплатою мита у Кілію. Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки продавця при таких умовах, зокрема, включають умови поставки, відповідно до яких продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
Даним зовнішньоекономічним контрактом не передбачено обов'язку позивача самостійно здійснювати митне очищення товару, а за умовами поставки він отримує визначений товар після проходження процедури митного оформлення.
31.08.2001 року між компанією al Paints Ltd" (консигнант) та ПП "Тарнада" (консигнатор) було укладено контракт №376, відповідно до якого консигнатор приймає товар та надає консигнанту складські послуги, необхідні для розміщення та зберігання продукції консигнанта під митним контролем на ліцензійному митному складі "відкритого типу", організовує та забезпечує всі необхідні послуги, враховуючи зберігання і поставку товару, митне очищення і документацію, організацію транспорту для доставки вантажу консигнанта на території України у відповідності із його розпорядженнями, забезпечує маркетингове посередництво в руху товару для всіх клієнтів консигнанта на території України та за її межами без передачі прав власності або з правом власності на товар консигнатору у відповідності із інструкціями консигната, забезпечує формування партій товару, їх митне оформлення, дроблення партій товару по відправкам, доставку вантажу для всіх клієнтів як від свого імені, так і від імені консигнанта.
Відповідно до акту прийому-передачі лакофарбової продукції на підставі контракту №1295 - СПРФ від 30.12.2004 року, який датується 29.06.2005 року, ПП "Тарнада" за дорученням компанії Paints Ltd" здійснило митне очищення партії лакофарбових матеріалів та передало ВАТ "УДП" продукцію на загальну суму 77714,00 доларів США.
29.09.2005 року на підставі інвойсу від 01.07.2005 року № IN 593352 платіжним дорученням в іноземній валюті №589 позивачем було перераховано 77714,00дол. США на рахунок компанії nternational Paints Ltd". Граничний термін розрахунків у відповідності із вимогами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" - 28.12.2005р.
Відповідно до акту прийому-передачі лакофарбової продукції на підставі контракту №1295 - СПРФ від 30.12.2004 року, який датується 29.10.2005 року, ПП "Тарнада" за дорученням компанії national Paints Ltd" здійснило митне очищення партії лакофарбових матеріалів та передало ВАТ "УДП" продукцію на загальну суму 50082,40 доларів США.
21.12.2005 року на підставі інвойсу від 01.12.2005 року № IN 624240 платіжним дорученням в іноземній валюті №823 позивачем було перераховано 50082,40дол. США на рахунок компанії nternational Paints Ltd". Граничний термін розрахунків у відповідності із вимогами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" - 21.03.2006р.
Всього позивачем за визначеним контрактом за перевіряємий період було перераховано 127796,40 дол. США, що складає 645371,82грн.
Згідно копії додатку до контракту на поставку лакофарбової продукції від 30.12.2004 року № 1295-СПРФ, ціни на продукцію, передбачені умовами визначеного контракту, відповідають цінам на продукцію, зазначеним у актах прийому-передачі такої продукції, з підписанням яких у відповідності із положеннями контракту відбувся перехід права власності на визначену продукцію.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що датою здійснення імпортної операції слід вважати саме момент фактичного перетину митного кордону та надходження товару до митної території України, проте, при обов'язковому оформленні в подальшому ВМД типу ІМ-40 "Імпорт".
Судам надана копія вантажно-митної декларації ІМ 40 №500050000/5/020949 від 22.06.2005 року.
Разом з тим судами зазначено, що зі змісту наданої вантажної митної декларації не вбачається, що лакофарбова продукція, яка пройшла процедуру митного оформлення, отримана ПП "Тарнада" саме в межах виконання компанією Paints Ltd" зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом на поставку лакофарбової продукції від 30.12.2004 року №1295 СПРФ, укладеного нею із ВАТ "Українське Дунайське пароплавство", у зв'язку з чим, на думку судів, така декларація не є документом, що засвідчує факт здійснення імпортної операції ВАТ "УДП", а відтак суди дійшли висновку про недоведеність факту поставки товару за цим контрактом та факту здійснення імпортної операції.
Також суди послались на те, що податковий орган не наділений господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо позивача як суб'єкта господарювання, отже, не є учасником відносин у сфері господарювання, які є переметом регулювання Господарського кодексу України. А тому положення статті 250 цього Кодексу щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюється на відносини між ОДПІ та Товариством з при нарахуванні останньому встановленої статтею 4 Закону № 185/94-ВР пені. Строк та порядок застосування податковим органом такої санкції, на думку судів попередніх інстанцій, було врегульовано Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Як зазначено у частині першій статті 220 того самого Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)
Відповідно до приписів статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
На виконання зазначеної норми чинного процесуального законодавства, в процесі встановлення фактичних обставин справи, судами було долучено до матеріалів справи та досліджено відповідні докази, що підтверджують фактичне здіснення господарських операцій у межах договору консигнації та, зокрема, встановлено, що поставка та проведення розрахунків саме у відповідному порядку та послідовності, кім того, не заперечується відповідачем та підтверджуються до того ж його актом перевірки, рішенням про результати розгляду скарг Товариства у ході досудового оскарження спірних рішень, первинними документами бухгалтерського обліку тощо.
При цьому, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених дослідженими судами доказами, очевидно помилковими та безпідставними є висновки судів про недоведеність факту поставки товару за контрактом на поставку лакофарбової продукції від 30.12.2004 року №1295 СПРФ та факту здійснення власне імпортної операції, лише з тих підстав, що вказаний договір консигнації містить, на думку судів формальні ознаки договору доручення.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
За змістом частини першої статті 4 цього ж Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
З наведених приписів Закону вбачається, що умовою застосування санкцій в порядку наведеної норми є, зокрема, здійснення резидентом імпортних операцій на умовах попередньої оплати.
В даному ж випадку, як вбачається з установлених судами фактичних даних, позивачем здійснювалася оплата за імпортовані ТМЦ в межах договору консигнації вже після поставки товарів, що взагалі виключає можливість застосування до спірних правовідносин зазначених норм Закону. А відтак судам слід було дійти висновку про безпідставність застосування до Товариства заходів відповідальності за оспорюваними рішеннями податкового органу.
Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України від 16.04.1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
При цьому, відповідно до вказаної статті "Моментом здійснення імпорту" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України.
Так, зокрема, п. 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.
Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару "Під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону.
Крім того, Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, не містить приписів про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.
Також, відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 року за №43/2247, моментом перетину митного кордону при перевезеннях іншими видами транспорту (у тому числі залізничним та автомобільним) при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.
За висновком наведеного, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за визначенням пункту 1.2 ст.1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно частини 1 ст.2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Види та перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".
Аналіз наведених правових норм свідчить, що податкове зобов'язання стосується обов'язку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обов'язкового платежу), встановленого Законом України "Про систему оподаткування".
За своєю суттю штрафна санкція, у вигляді пені, встановлена ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР, є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановлені статтею 238 Господарського кодексу України. А відтак, стягнення зазначеного штрафу, як застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції, тобто притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, можливе в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.
Разом з тим, вирішуючи питання про встановлення факту наявності або відсутності порушення з боку податкового органу встановленого цим Кодексом річного строку для застосування штрафних санкцій, встановлених ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР, необхідно врахувати, що навіть за умови встановлення факту вчинення позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності, таке на момент застосування штрафних санкцій вже не було б триваючим, оскільки розрахунки за поставлену продукцію у повному обсязі завершено у грудні 2005 року, а спірні рішення прийняті відповідачем більше ніж через рік з моменту порушення.
Таким чином, у зв'язку із тим, що законодавчо встановлений термін застосування штрафних санкцій сплив, у контролюючого органу у будь-якому випадку не було підстав для застосування штрафних санкцій згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.
Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року у даній справі.
Керуючись ст.ст. 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" задовольнити.
Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року по справі №2-а-11822/08/1570.
Постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції №0000272200 від 27.06.2007р. та №0000482200 від 22.11.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 649500,29грн.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 -239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
Постанова складена у повному обсязі 19.07.2012р.