"27" червня 2012 р. м. Київ К/9991/74988/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Шипуліна Т.М.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:Підіпригору М.О.,
відповідача-1:не з'явився,
відповідача-2:не з'явився,
відповідача-3:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р.
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 р.
у справі № 2а-12428/10/2070
за позовом Закритого акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»
до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області,
Головного управління Державного казначейства України в Харківській області,
Управління Державного казначейства у Нововодолазькому районі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області
про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,
Закрите акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»(надалі -позивач, ЗАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (надалі - відповідач-1), Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (надалі -відповідач-2), Управління Державного казначейства у Нововодолазькому районі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (надалі -відповідач-3) про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р. (суддя -О.В. Білова), адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 20.09.2010 року № 000014600/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 259 230,39 грн., за травень 2010 року у сумі 281 781,96 грн., за серпень 2010 року у сумі 144 081,05 грн.; відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 20.09.2010 року № 000014600/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 96 301,61 грн., за травень 2010 року у сумі 93 803,04 грн., за серпень 2010 року у сумі 87 259,95 грн. та про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України на користь Закритого акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 962 458,00 грн., у тому числі: 355 532,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року; 375 585,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року; 231 341,00 грн. за податковою декларацією з податку на додатку вартість за серпень 2010 року шляхом безспірного списання коштів; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.В. Шевцова, судді: О.М. Мінаєва, Я.М. Макаренко), скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0000141600/0.
У касаційній скарзі Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача-1, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість за квітень, травень та серпень 2010 року, за результатами якої 20.09.2010 р. складено акт № 2141/07-0-12/30773938 (надалі акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 962 458,00 грн.
На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0000141600/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 962 458,00 грн.
Судами встановлено, що 15.04.2009 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «МетРудТранс»(надалі -експедитор, ТОВ «МетРудТранс») укладено договір № МРТ-157, відповідно до умов якого експедитор зобов'язався за винагороду, за дорученням та за рахунок ЗАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат», організувати перевезення експортно-імпортних і внутрішніх вантажів залізничним транспортом по території України та за її межами в об'ємах та по напрямках, заявлених клієнтом.
Факт виконання сторонами умов згаданого договору (у тому числі оплати послуг) підтверджено: актами виконаних робіт: від 31.01.2010 р. № 01, від 28.02.2010 р. № 02, від 31.03.2010 р. №03, від 30.04.2010 р. №04, від 31.07.2010 р. №07; актами звірок № 1, № 2, № 3, № 4, № 7; копіями платіжних доручень, які додані до матеріалів справи; податковими накладними.
Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявними первинними документами, які оформлені належним чином підтверджено реальність господарських операцій за договором від 15.04.2009 р. № МРТ-1574.
А відтак, віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «МетРудТранс» за вказаним договором було правомірним.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області від 20.09.2010 р. №000014600/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 96 301,61 грн., за травень 2010 року у сумі 93 803,04 грн., за серпень 2010 року у сумі 87 259,95 грн. виходив з неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Астероід, ЛТД»(надалі -ТОВ «Астероід, ЛТД») та приватним підприємством «НВФ «ТКС»(надалі -ПП «НВФ «ТКС») через відсутність документів, які б підтверджували здійснення транспортування товарів, придбаних у зазначених юридичних осіб.
Апеляційний суд визнав такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Астероід, ЛТД»дизпаливо відповідно до договору від 05.01.2009 р. № 01/09, умовами якого передбачалось, що доставка товару може здійснюватися як ТОВ «Астероід, ЛТД», так і ЗАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат».
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Договору товар поставляється партіями згідно накладних, підписаних сторонами, що є невід'ємною частиною договору та в яких зазначається номенклатура, кількість та ціна товару.
У період з лютого по липень 2010 року на підставі видаткових накладних TOB «Астероід, ЛТД»поставило позивачу товар (дизельне пальне, масла) на загальну суму 3 474 082,16 грн., який останнім було оплачено у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок TOB «Астероід, ЛТД», що підтверджено копіями платіжних доручень.
У свою чергу, на виконання умов договору від 05.01.2009 р. № 01/09, TOB «Астероід, ЛТД»виписало на адресу позивача податкові накладні на суму поставленого товару, на підставі яких останній правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за вказаним вище договором.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що доставка товарів відбувалася автотранспортом постачальника TOB «Астероід, ЛТД»на склад ЗАТ «Новоселівський ГЗК», розташований за адресою: с. Новоселівка, вул. Піщана, 2.
Оприбуткування зазначеного вище товару на складі ЗАТ «Новоселівський ГЗК»здійснювалось на підставі прибуткових накладних. Видавався товар зі складу працівникам товариства на підставі вимог на відпуск продукції, що підтверджено звітом про переміщення номенклатури на складах за період з 01.02.2010 р. по 31.07.2010 р.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ «Новоселівський ГЗК»має на балансі основні засоби для зберігання дизельного палива, бензину, а саме: резервуари СМГ, ємність для зберігання дизельного палива, що підтверджено відомістю наявності основних засобів за період з 01.02.2010 р. по 30.07.2010 р.
Придбане дизельне пальне, масла, бензин використовувались позивачем у власній господарській діяльності для власних автомобілів, які знаходяться на балансі позивача, наявність яких підтверджена відомістю основних засобів за період з 01.02.2010 р. по 30.07.2010 р.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «НВФ «ТКС»на підставі договору від 06.01.2010 р. № 01/06 здійснював поставку позивачу м'яких контейнерів.
Факт виконання умов даного договору підтверджено видатковими накладними, розрахунковими документами та, виписаними ПП «НВФ «ТКС»на адресу позивача податковими накладними.
Доставка товару (контейнерів м'яких) відбувалася власним транспортом позивача на свій склад, розташований за адресою: с. Новоседівка, вул. Піщана, 2 (будівельно-матеріальний склад). Контейнери м'які були оприбутковані на складі прибутковими накладними, які наявні у матеріалах справи.
Контейнери м'які, що були отримані від ПП «НВФ «ТКС»позивач використовував у господарській діяльності для пакування власної продукції (піску). Зокрема, у липні 2010 року зі складу на збагачувальну фабрику позивача було відпущено 4 861 штук контейнерів м'яких, що підтверджується копією вимог на відпуск продукції та матеріальним звітом по збагачувальній фабриці за липень 2010 року.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідній редакції, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які видані за результатами реальних операцій є законними та обґрунтованими.
Що стосується посилань податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами позивача, то апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що така позиція суперечить практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у його рішенні у справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.2009 р., згідно якої позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 р. у справі № 2а-12428/10/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.
Суддя А.М. Лосєв