17 липня 2012 року м. Київ К/9991/26193/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Полтави
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року
та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2009 року
по справі № 2-а-1662/09/1670
за позовом ОСОБА_3
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
та Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Полтави
про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Полтави про зобов'язання нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн..
Підставами позову зазначив, що він має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії за 2006-2007 роки йому не виплачувалось.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року у даній справі позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування підвищення до пенсії; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема: ст. 6 та 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Полтави відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2009 року по справі №2-а-1662/09/1670 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.