"27" червня 2012 р. м. Київ К/9991/72471/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Шипуліна Т.М.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:Кузіва П.Г.
відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р.
у справі № 2-а-1318/09/1970
за позовом Українсько-іспанського спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП»
до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області
про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з
державного бюджету заборгованості з податку на додану вартість,
Українсько-іспанське спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП»(надалі - позивач, Українсько-іспанське СП ТОВ «Санза ТОП») звернулося до суду з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (надалі -відповідач, Бережанська МДПІ Тернопільської області) про скасування податкового повідомлення-рішення Бережанської МДПІ Тернопільської області № 0000172301/0 від 22 квітня 2009 р. та стягнення з Державного бюджету України заборгованість з ПДВ за січень 2009 року в сумі 95 509,00 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2009 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2009 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бережанської МДПІ Тернопільської області № 0000172301/0 від 22 квітня 2009 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 69 406,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 69 406,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. в частині скасування податкового повідомлення-рішення Бережанської МДПІ Тернопільської області від 22 квітня 2009 р. № 0000172301/0 на суму 69 406,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відмовити позивачу в задоволенні позову.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Бережанською МДПІ Тернопільської області було проведено позапланову виїзну перевірку Українсько-іспанського СП ТОВ «Санза ТОП» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 201/23-134/31274081 від 17.04.2009 р.
В акті перевірки було зазначено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування на 95 509,00 грн. в порівнянні з від'ємним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2008 року.
Крім того, в акті перевірки зазначалося, що від'ємне значення податку на додану вартість виникло у зв'язку з тим, що підприємство здійснює реалізацію власної виробленої продукції за межі митної території України, податок на додану вартість при цьому обчислюється за нульовою ставкою у відповідності з підпунктом 6.2.1, пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
22.04.2009 р. Бережанська МДПІ Тернопільської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000172301/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року в розмірі 95 509,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не була дотримана перша умова для отримання права на бюджетне відшкодування, а саме завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в порівнянні з від'ємним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 95 509,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що для отримання права на бюджетне відшкодування від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступних податкових періодів.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з положеннями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.
Таким чином, сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобов'язань кожного окремого звітного періоду. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість та є необхідною, але не достатньою умовою. Сума визначеного від'ємного значення, за винятком врахованої у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні періоди з податку на додану вартість, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації по податку на додану вартість поточного звітного періоду).
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що для отримання права на бюджетне відшкодування від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно частково зберегтися за наслідками наступних податкових періодів (не бути погашеними податковими зобов'язаннями наступних періодів).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення Бережанської МДПІ Тернопільської області № 0000172301/0 від 22.04.2009 р. в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 69 406,00 грн. є неправомірним.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем було зроблено частково.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області у справі № 2-а-1318/09/1970 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис) Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.
Суддя А.М. Лосєв