26 червня 2012 року м. Київ К-39519/09-С
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2009 у справі № 2а-9111/08 (22-а-8079/09)
за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Державною податковою інспекцією заявлено позовні вимоги про стягнення податкового боргу зі сплати фінансових санкцій за порушення порядку проведення готівкових розрахунків у сумі 414 404,15 грн.
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач, основним видом діяльності якого згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області від 12.08.2005 є виробництво борошна, у період з 01.01.2006 по 31.03.2007 здійснював реалізацію продукції власного виробництва (борошна) на млині з оформленням прибуткових касових ордерів.
За результати перевірки фахівцями податкової інспекції було складено акт від 10.09.2007, за висновками якого в порушення ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" позивач здійснював розрахунки з покупцями без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) у період з 01.01.2006 по 31.03.2007.
На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією прийнято рішення від 18.09.2007 № 0004771702 про застосування фінансових санкцій у сумі 414 404,15 грн. та вручено платнику податків.
Відповідач до суду із позовом про визнання нечинним рішення контролюючого органу не звертався, тому несплачена фінансова санкція перетворилась на податковий борг платника податків, який в судовому порядку заявлений до стягнення.
Ухвалюючи судові рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з встановленого в судовому процесі факту продажу позивачем продукції власного виробництва (борошна) та п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", з урахуванням змісту якого суд дійшов висновку, що здійснення торгівлі продукцією власного виробництва є підставою для здійснення розрахункових операцій без застосування РРО.
Так, п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" передбачено, що РРО та РК не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та при наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
При цьому згаданий вище Закон не містить визначення терміна "продукція власного виробництва". Таке визначення дано в Законі України від 01.06.2000 № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 № 108.
Відповідно до Закону № 1775-III виробництвом (виготовленням) вважається діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.
Виробництво - сукупність організованих у систему виробничих процесів створення з предметів праці за допомогою засобів праці промислової продукції певного призначення (пп. 1.9 п. 1 Інструкції № 108).
Під терміном "повний технологічний цикл виробництва" розуміють сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства (ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").
Враховуючи вказане, суди дійшли вірного висновку, що при реалізації продукції власного виробництва, тобто продукції, яка виробляється та реалізується платником податку самостійно в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили, РРО не застосовуються.
Також суди першої та апеляційної інстанції вірно зазначили, що при винесенні рішення про застосування фінансових санкцій позивач не врахував положення ст. 250 Господарського кодексу України.
Так, за своєю суттю передбачена ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція та фінансова санкція за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарськими санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, застосування до позивача адміністративно - господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки та порядку проведення готівкових розрахунків після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Доводи касаційної скарги зроблених судом висновку не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2009 у справі № 2а-9111/08 (22-а-8079/09) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко