"17" липня 2012 р. м. Київ К/9991/4409/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2011 року
у справі № 2-а-19917/10/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукройл»
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукройл» (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі -відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002762340/0 від 28 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Росукройл» судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2011 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.
Крім того, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Росукройл»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Променерго»за період з 01 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1243/23-2/32208910 від 15 липня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002762340/0 від 28 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 178 500,00 грн. (119 000,00 грн. -основний платіж, 59 500,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Строй-Променерго», з огляду на нікчемність договору підряду від 05 січня 2009 року, укладеного між вказаним контрагентом та ТОВ «Росукройл».
Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на акт зустрічної перевірки ТОВ «Строй-Променерго»№ 1049/23-111/33433103 від 11 червня 2010 року, в якому зазначено про відсутність у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також, станом на 11 червня 2010 року ТОВ «Строй-Променерго»не знаходиться за юридичною адресою.
Крім того, судами встановлено, що між ТОВ «Росукройл»та ТОВ «Строй-Променерго»укладено договір підряду від 05 січня 2009 року, відповідно до умов якого ТОВ «Строй-Променерго»зобов'язався розробити проектну документацію робочого проекту комплексу автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за адресою: м. Запоріжжя, Північне шосе, та робочого проекту будівлі мийки автомобілів за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, в порядку та на умовах, визначених вказаним договором.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Росукройл»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Строй-Променерго»робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок відповідача про нікчемність договору підряду від 05 січня 2009 року спростовується, зокрема, тим, що результатом вказаного договору стало виконання ТОВ «Строй-Променерго»робіт з розробки проектної документації -робочих проектів, копії яких наявні в матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відсутність підприємства за юридичною адресою саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених таким підприємством.
Крім того, як встановлено судами, на час виникнення договірних відносин (січень -серпень 2009 року) дані щодо відсутності ТОВ «Строй-Променерго»за юридичною адресою були відсутні.
Також, слід зазначити, що чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від господарських та виробничих можливостей свого контрагента.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2011 року.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Допустити заміну по даній справі відповідача -Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька його правонаступником -Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Суддя А.О. Рибченко