"19" липня 2012 р. м. Київ К-38899/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Кравцова О.В.,
Масло І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Луганської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
У квітні 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12 звернулись до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Луганської міської ради № 33/101 від 14.06.2005 ОСОБА_4 передано в оренду земельну ділянку між під'їздами будинку, мешканцями якого вони є. Вважали вказане рішення таким, що порушує їх права щодо користування вказаною земельною ділянкою, оскільки вона відноситься до прибудинкової території та призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Тому просили суд визнати вказане рішення відповідача незаконним в частині передачі ОСОБА_4 в оренду вказаної земельної ділянки
Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 23 січня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним рішення Луганської міської ради № 33/101 від 14.06.2005 в частині передачі ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки між під'їздами будинку АДРЕСА_1. У задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Луганська міська рада, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі з тих підстав, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, у межах, передбачених частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія судів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Луганської міської ради 33/101 від 14.06.2005 «Про передачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки під будівництво та розміщення прибудови до приміщення та благоустрій прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1»зокрема, цій особі передано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0140 га для будівництва та розміщення прибудови до приміщення та благоустрою прилеглої території в межах визначених проектом відведення земельної ділянки, розташовану за вказаною адресою.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
У статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»міститься визначення прибудинкової території, а саме -це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
У відповідності до вимог частин 1,3 статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією і призначена для обслуговування будинку, у якому мешкають позивачі, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про передачу її в оренду.
Слід зазначити про безпідставність посилання Луганської міської ради у касаційній скарзі на те, що вказаний спір не підлягає розгляду з порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно Закону України від 21 травня 1997 року №280/97 «Про місцеве самоврядування»сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, надання земельних ділянок у користування, передача у власність громадян та юридичних осіб.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими нормативно-правовими актами, держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010, положення частини 1 статті 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень.
Органи місцевого самоврядування відповідно до Земельного кодексу України вирішують питання про розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, та при вирішенні таких питань ці ради виступають як суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, в розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі, є публічно-правовим.
Згідно зі статтею 220 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційні скарги Луганської міської ради та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Суддя М.О. Сорока