12 липня 2012 року м. Київ К/9991/66986/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Горбатюка С.А., Гордійчук М.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 20.05.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 року
у справі № 2-а-1198/11/1226
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Свердловського міського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 20.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з даними пенсійного посвідчення НОМЕР_3, виданого Управлінням Пенсійного фонду України 13.09.1993 року позивачу було призначено пенсію за віком довічно.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 17.07.1963 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим Ленінською селищною радою Свердловська Луганської області.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданим виконкомом Ленінської селищної ради м. Свердловська Луганської області ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
На підставі заяви позивача від 21.01.2009 року про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, позивачу було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.
Як обґрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, розмір пенсії по втраті годувальника пов'язаний із розміром пенсії самого годувальника на час його смерті. При цьому право визначення вихідних критеріїв, які застосовувались при обчисленні пенсії померлого годувальника, належало саме йому, тому після його смерті розмір пенсії може змінюватись лише на підставі передбачених законодавством обставин, які виникли після його смерті.
Так, позивач наполягає на здійсненні перерахунку саме його пенсії із застосуванням показника величини середньої заробітної плати в Україні за 2008 рік. Проте, такі вимоги позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, пенсія по втраті годувальника по матеріалам пенсійної справи в 2009 році позивачу призначена правомірно, підстави для здійснення позивачу її перерахунку із застосування показника величини середньої заробітної плати в Україні за 2008 рік відсутні.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 20.05.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.