"17" липня 2012 р. м. Київ К/9991/45598/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Леонтович К.Г.,
суддів: Калашнікової О.В., Логвиненка А.О.,
секретаря -Наумця О.В.,
за участю представника Івано-Франківської митниці Думенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі № 2а-2674/10/0970 за позовом закритого акціонерного товариства "Падана Кемікал Компаундс" до Івано-Франківської митниці, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про скасування рішень, -
У липні 2010 року закрите акціонерне товариство "Падана Кемікал Компаундс" звернулося в суд з позовом до Івано-Франківської митниці, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, в якому просило: скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 березня 2010 року № 206040000/0/0052; скасування рішення про визначення митної вартості товарів Івано-Франківської митниці від 11 березня 2010 року № 206000006/2010/000303/2; стягнення з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Падана Кемікал Компаундс" 17090,14 грн. переплачених митних платежів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 206040000/0/00052 від 12 березня 2010 року, а також в порушення статті 266 Митного кодексу України визначена митна вартість полівінілхлориду Polanvil S 70 після митного оформлення з 1,0197 дол. США на 1,13 дол. США за 1 кг полівінілхлориду Polanvil S 70 згідно із рішенням про визначення митної вартості товарів № 20600000/2010/000303/2 від 11 березня 2010 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції. Позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Івано-Франківська митниця Державної митної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 01.03.2010 р. позивачем укладений контракт № PL/910128477/10-0035 з компанією "Anwil SA" (Польща), згідно з яким закритим акціонерним товариством "Падана Кемікал Компаундс" придбаний ПВХ (полівінілхлорид) типу POLANVIL S 70. Згідно з умовами Контракту кількість та асортимент кожної партії товару, а також ціна товару визначається сторонами та фіксується в Додатках до Контракту (загальна кількість товару згідно даного контракту становить 146 300 кг за ціною близько 149 182,11 дол. США), при цьому поставка товару (полівінілхлориду POLANVIL S 70) здійснюється компанією на умовах FCA Влоцлавек у відповідності до Правил Інкотермс 2000.
У лютому 2010 року закритим акціонерним товариством "Падана Кемікал Компаундс" імпортовано на митну територію України товар (полівінілхлорид POLANVIL S 70) згідно митних декларацій: № 20640000/2010/000692 від 12.03.2010 року, № 20640000/2010/000693 від 12.03.2010 року, № 20640000/2010/000740 від 16.03.2010 року, № 20640000/2010/000936 від 30.03.2010 року, № 20640000/2010/000937 від 30.03.2010 року, № 20640000/2010/000939 від 31.03.2010 року, № 20640000/2010/000940 від 31.03.2010 року.
Згідно із вказаними вантажно-митними деклараціями позивачем визначена митна вартість товару відповідно до специфікації та товарно-супроводжуючих документів на рівні 1,0197 доларів США за 1 кг.
Відповідно до ст.265 Митного кодексу України та п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, митницею було здійснене порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю подібних, ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже було здійснене, з ціновою базою Державної митної служби України.
Оскільки при проведенні порівняння було встановлено, що заявлена митна вартість товару значно занижена у порівнянні з вартістю подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене, відповідачем відповідно до п.п. 7-11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., були витребувані у позивача додаткові документи, а саме експортну декларацію країни відправлення, прайс-листи, калькуляцію від фірми виробника, що підтверджується записом працівників митниці у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості № 206040000/2010/000687 від 11.03.2010р.
Позивачем у тій же графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості № 206040000/2010/000687 від 11.03.2010 р. вчинений запис такого змісту: "Інформацію про формування ціни надано, а калькуляцію від виробника надати немає змоги, так як це є комерційна таємниці фірми ANWIL". Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем надана експортна декларація, що не заперечується відповідачем.
Відповідачем винесене рішення №206000006/2010/000303/2 від 11.03.2010 р. про визначення митної вартості товарів з 1,0197 доларів США за 1 кг на 1,13 доларів США за 1 кг.
З урахуванням наведеного, відповідачем видана картка відмови за № 206040000/0/00052 від 12.03.2010 р. в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, які перевозилися згідно контракту № PL/910128477/10-0035 від 01.03.2010 р.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що є встановленим факт неподання закритим акціонерним товариством "Падана Кемікал Компаундс" обґрунтованих та документально підтверджуючих документів щодо задекларованої митної вартості товару згідно з п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., відповідачем не був застосований метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), натомість використаний резервний метод визначення митної вартості.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неподання одного з документів передбачених п.11 Порядку, зокрема калькуляції від фірми виробника товару, при наявності всіх обов'язкових документів, передбачених п. 7 Порядку, не є підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товару та обов'язкового застосування іншого методу, без дотримання вимог ч. 2, 4 ст. 266 Митного кодексу України. Позивачем не була надана відповідачу калькуляція від фірми виробника, оскільки така є комерційною таємницею фірми "Anwil", позивач був позбавлений можливості надати витребуваний документ з незалежних від нього причин.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Згідно обставин справи позивачем оскаржується картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 березня 2010 року № 206040000/0/0052; рішення про визначення митної вартості товарів Івано-Франківської митниці від 11 березня 2010 року № 206000006/2010/000303/2; стягнення з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Падана Кемікал Компаундс" 17090,14 грн. переплачених митних платежів.
Між сторонами виник спір щодо наявності законних підстав застосування Івано-Франківською митницею шостого методу визначення митної вартості товару замість першого методу.
Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 260 МК України врегульоване питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Зокрема визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Частиною 2 ст.266 МК України визначено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Крім того, положеннями даної статті передбачено, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Статтями 268 та 269 МК України передбачено визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Частиною 5 статті 266 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.
Згідно пункту 3.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України № 74 від 31.01.2007 року, якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за № 1766.
Пункт 3.4. вказаних Рекомендацій також передбачено, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Пунктом 14 Порядку визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В рішенні відповідача про визначення митної вартості імпортованого позивачем полівінілхлориду Polanvil S 70 не наведені будь-які обставини, які б перешкоджали визначенню митної вартості товару за ціною договору, а також не вказані підстави для визначення митної вартості за іншим, ніж основний, методом. Тобто, при визначенні митної вартості товару відповідачем не мотивувалася послідовність застосування попередніх 1-5 методів визначення митної вартості товару та неможливість їх застосування.
Крім того, відповідачем не надані докази проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом, а також неможливості визначення митної вартості товарів за іншим, ніж основний, методом та необхідності застосування резервного методу.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивачем подані відомості передбачені п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року.
Відповідно п. 2, 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 р., відповідач зобов'язав позивача подати додаткові документи. Судами попередніх інстанцій встановлено, що із витребуваних документів позивачем не була надана лише калькуляція від фірми виробника, інші документи відповідачем не витребовувалися, не зазначалося які документи, передбачені п. 7 Порядку, не надані позивачем.
Позивачем не була надана відповідачу калькуляція від фірми виробника, оскільки така є комерційною таємницею фірми "Anwil", що підтверджується листом незалежного маркетолога відділу продаж і маркетингу PCW фірми "Анвіл" ОСОБА_1.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вірно зазначив, що позивач був позбавлений можливості надати витребуваний документ з незалежних від нього причин, а як уже зазначалося інші документи не витребовувалися.
Аналіз вищезазначених правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини свідчить, що лише неподання одного з документів передбачених п.11 Порядку, зокрема калькуляції від фірми виробника товару, при наявності всіх обов'язкових документів, передбачених п. 7 Порядку, не є підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товару та обов'язкового застосування іншого методу, без дотримання вимог ч. 2, 4 ст. 266 Митного кодексу України.
Крім того, відповідачем зазначено, що підставою витребування відповідачем у позивача додаткових документів стала наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, обґрунтованість яких була підтверджена шляхом здійснення порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю подібних, ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже було здійснене, з ціновою базою Державної митної служби України, яким встановлено, що заявлена митна вартість товару значно занижена у порівнянні з вартістю подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене.
Таким чином, надані відповідачем пояснення стосовно неможливості застосування методів 2-5 визначення митної вартості товарів є суперечливими за своїм змістом та не спростовують неможливість визначення митної вартості товарів за іншим, ніж основний, методом та необхідність застосування резервного методу, а навпаки свідчать про можливість застосування методів 2-5.
Отже, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що визначення відповідачем митної вартості імпортованих позивачем товарів проведена з порушенням вимог ст.266 Митного кодексу України, зокрема, в частині застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України.
Крім того, відповідачем здійснене застосування іншого методу визначення митної вартості товару, ніж основний, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України та в порушення Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначеного постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року, методичних рекомендацій наданих Державною митною службою України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 березня 2010 року № 206040000/0/0052 та рішення про визначення митної вартості товарів Івано-Франківської митниці від 11 березня 2010 року № 206000006/2010/000303/2 прийняті не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Оскільки рішення про визначення митної вартості товарів Івано-Франківської митниці від 11 березня 2010 року № 206000006/2010/000303/2 є протиправним, то суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Падана Кемікал Компаундс" 17090,14 грн. переплачених митних платежів також слід задовольнити.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя К.Г. Леонтович