17 липня 2012 року м. Київ К/9991/25114/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010 року
та постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2009 року
по справі № 2-а-1008/09/1506
за позовом ОСОБА_3
до Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області
про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області про визнання протиправною відмови відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язання нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 3298,50 грн..
Підставами позову зазначила, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії за 2006-2007 роки їй не виплачувалось, а у 2008-2009 році виплачувалось в неповному обсязі.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010 року у даній справі позов задоволено частково; визнано відмову Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області щодо виплати ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеною Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. У касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010 року та постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2009 року по справі № 2-а-1008/09/1506 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.