"17" липня 2012 р. м. Київ К/9991/26191/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Логвиненка А.О.; Розваляєвої Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року,
У грудні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (Управління ПФ) звернулося до суду з позовом до ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»(Товариство) про стягнення коштів.
Зазначали, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати Управління ПФ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам Товариства відповідно до пунктів «б»-«з»частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(Закон №1788-ХІІ).
Посилаючись на те, що відповідачем не відшкодовано понесених Управлінням ПФ протягом липня -вересня 2011 року витрат в розмірі 2 031,26 грн., просили стягнути їх суму.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача 220,72 грн., а в задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 1 856,97 грн., а в задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що працівникам ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»Управлінням ПФ призначені пільгові пенсії відповідно до пункту «б»частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Протягом липня -вересня 2011 року, за твердженням Управління ПФ, ним понесені витрати з виплати та доставки цих пенсій в розмірі 2 031,26 грн.
Також встановлено, що вищевказана сума позову не відповідає розрахункам суми заборгованості, які надіслані Товариству, та згідно яких за спірний період належало сплатити 1 856,97 грн.
В матеріалах справи містяться докази перерахування Товариством 1 666, 95 грн. на погашення заборгованості.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок відшкодовувати відповідні витрати Управління ПФ відповідачем не заперечується, проте стягненню підлягає сума лише 220,72 грн., оскільки решта на час розгляду справи відшкодована Товариством.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши позов в частині вимог про стягнення 1 856,97 грн., апеляційний суд виходив з того, що поточно сплачені Товариством кошти направлені на погашення недоїмки зі сплати страхових внесків за минулі періоди, тому спірна заборгованість не погашена і підлягає стягненню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком апеляційного суду не погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує свого обов'язку відшкодовувати витрати Управління ПФ з виплати пільгових пенсій особам, які працювали за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тому спір зводиться до встановлення правомірності дій Управління ПФ щодо зарахування коштів з відшкодування спірної заборгованості на погашення недоїмки зі сплати страхових внесків за попередні періоди.
Обов'язок з відшкодування відповідних витрат Управління ПФ встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 400/97-ВР).
Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з»статті 13 Закону № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР 100 встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, та яка є чинною щодо відносин, пов'язаних зі стягненням сум недоїмки, яка виникла до 01 січня 2011 року) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 не є сплатою страхових внесків в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Аналогічно заборгованість зі сплати такого відшкодування не є недоїмкою зі сплати страхових внесків.
Тому положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо недоїмки (в тому числі і наведена частина п'ята статті 106 Закону) не розповсюджуються на відносини з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
За таких обставин, у позивача не було правових підстав для зарахування коштів Товариства, направлених на погашення заборгованості за спірний період, на покриття недоїмки зі сплати страхових внесків за попередні періоди.
Суд першої інстанції, встановивши, що з урахуванням наведеного розмір спірної заборгованості, несплаченої Товариством, за липень -вересень 2011 року становить 220,72 грн., обґрунтовано стягнув її з відповідача, а апеляційний суд помилково скасував таке законне рішення.
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.О.Логвиненко
Т.С.Розваляєва