"17" липня 2012 р. м. Київ К/9991/26263/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,
розглянувши касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року у справі № 2а-2273/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіком»до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
12.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавіком»звернулось до суду з позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2011 року №0000602301, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4168244,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0000592301, згідно з яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2502444,98 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0000592301; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0000602301 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 3625354, 01 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні та лютому 2011 року посадовими особами Кагарлицької ОДПІ в Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої зроблено висновок про те, що позивачем не включено до складу валових доходів попередню оплату за іменні цінні сертифікати у розмірі 11281671,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 2001955,98 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3273847,08 грн.; занижено валові доходи на суму умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 19601,31 грн.; завищено валові витрати у розмірі 540516,00 грн. у зв'язку з тим, що вони не підтверджені первинними, розрахунковими, платіжними та іншими документами, безпідставно віднесено до валових витрат оплату за поставлену продукцію у розмірі 351506,93 грн.
На підставі вказаних висновків податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8, 9 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР.
У п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР зазначається, що під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону.
Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжним та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до приписів вказаного Закону, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами були укладені договори купівлі-продажу іменних інвестиційних сертифікатів на загальну суму 11281671,00 грн. У подальшому вказані договори були розірвані та змінено призначення платежу з «оплати за цінні папери»на «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно умов договору», внаслідок чого кошти були зараховані у якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги відповідно до договорів від 01.09.2010 року та від 01.09.2010 року.
В листі Національного банку України від 26.09.2005 року № 25-113/1506-9580 зазначено, що відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правлінням НБУ від 21.01.2004 року №22, питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу»платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.
Як вбачається з матеріалів справи, зміна призначення платежу відбулась відповідно до вимог чинного законодавства, заперечень щодо зміни призначення платежу у сторін не було, усі підтверджуючі документи були надані відповідачу при перевірці.
Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, суми поворотної фінансової допомоги включаються до валового доходу за умови отримання їх від платника, що не є платником податку на прибуток (у т.ч. нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку.
Отже, оскільки контрагенти позивача були платниками податку, у позивача були відсутні підстави відносити поворотну фінансову допомогу до валових витрат.
Щодо позовних вимог в частині висновку податкового органу про те, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат оплату за поставлену продукцію у розмірі 351506,93 грн., колегія суддів погоджується з наступним.
Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом було укладено договори поставки від 30.09.2009 року та від 29.04.2010 року на придбання гранітних виробів. Відповідно до умов договорів, за першим з них здійснювалась попередня оплата за товар, яка і була у подальшому віднесена до валових витрат, а за другим - відбувалась поставка продукції з відстрочкою платежу.
Відповідно до вимог ч. 6 Розрахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»від 30.11.1999 року № 291, аналітичних облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату та передбачає ведення в розрізі господарських договорів.
Чинним законодавством не заборонено мати декілька договорів з одним контрагентом. Крім цього, згідно з п.7 П(С)БО 2 «Баланс», зареєстрованого Міністерством юстиції України від 21.06.1999 року №396/3689, згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).
В порушення правил (стандартів) ведення бухгалтерського обліку, відповідач згорнув статті активів та зобов'язань позивача, що, у свою чергу, призвело до помилкового висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат у розмірі 351506,93 грн.
Щодо завищення валових витрат у розмірі 540516,00 грн., колегія суддів погоджується з наступними висновками.
Відповідно п. 8 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою Наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, якщо платник податків надіслав до органів ДПС кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лавіком»було подано два уточнюючих розрахунки податкових зобов'язань, у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок за ІІІ квартал 2010 року. У першому уточнюючому розрахунку уточнювався лише рядок 05.1 на 540 616, 00 грн. У другому уточнюючому розрахунку зв'язку з уточненням рядку 05.2 на 42 101, 00 грн. також було зазначено зміни в рядку 05.1, внесені попереднім уточнюючим розрахунком.
Податковий орган самостійно просумував (подвоїв) рядок 05.1 на підставі уточнюючих розрахунків, поданих позивачем, що призвело до подвоєння в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток за 2010 рік суми 540616,00 грн.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Кагарлицьку об'єднану державну податкову інспекцію в Київській області на Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області Державної податкової служби.
Касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року у справі № 2а-2273/11/1070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
Ухвала складена у повному обсязі 18.07.2012р.
Суддя Г.К. Голубєва