"15" червня 2012 р. м. Київ К-22172/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року, -
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області про скасування постанови №008419 від 19 березня 2008 року, якою на нього було накладено штраф у розмірі 170 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2008 року позов задоволено. Постанову першого заступника начальника Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області від 19.03.2008р. №008419 про накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164-2 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. визнано протиправною та скасовано, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрито.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року це судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно постанови першого заступника начальника Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області від 19.03.2008р. за №008419 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-2 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при накладенні на позивача адміністративного стягнення не було дотримано вимог ст.280 КУпАП.
Такий висновок судів відповідає встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.
Відповідно до ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судами встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова містять тільки узагальнюючий виклад суті правопорушення без зазначення конкретних протиправних дій з боку ОСОБА_1, матеріалами справи не доводиться винність позивача саме у завищенні вартості наданих послуг по перевезенню пільгової категорії громадян за липень-листопад 2007 року на суму 303304,14 грн., де сума матеріальної шкоди 266591,73 грн. При цьому судом було взято до уваги ту обставину, що сторонами у судовому засіданні було визнано те, що форма квитків, на підставі яких здійснюється перевезення пільгової категорії пасажирів пасажирським автомобільним транспортом в Україні, не розроблена і не затверджена.
Правильним є і висновок суду щодо пропуску відповідачем строку накладення адміністративного стягнення.
Так, статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
Посилання відповідача на ту обставину, що вчинене позивачем правопорушення є триваючим обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки з матеріалів справи видно, що факт завищення вартості наданих послу по перевезенню автомобільним транспортом пільгових категорій громадян мав місце у конкретний період з липня по листопад 2007 року.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В
Суддя М.Г. Кобилянський