"11" липня 2012 р.Справа № 5024/2339/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Картере В.І.
суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.
секретар судового засідання -Ткачук Є.О.
за участю представників:
від ТОВ „Технопласт" -Літвінова Т.В.,
від ТОВ „Петропласт" -Довгополов О.В.,
від ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ „Укрексімбанк" -Тригубенко Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопласт"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.05.2012р.
у справі № 5024/2339/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопласт"
до Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ „Укрексімбанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Петропласт"
про розірвання договору поруки
16.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Технопласт" звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ „Укрексімбанк" у м. Херсоні, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Петропласт", в якому просило розірвати договір поруки №6906Р4 від 27.04.2006р.
Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору та істотне порушення відповідачем умов договору.
Зокрема позивач, пославшись на приписи ч.1 ст. 559 та ст. 652 ЦК України зазначає, що у зв'язку з неможливістю виконання ним зобов'язань за договором поруки через відсутність валютної виручки, яка на момент укладання цього договору була наявна, та неможливість її придбати у відповідача для виконання зобов'язань по договору, а також відсутність права здійснити таке придбання у інших банків, істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладанні спірного договору поруки.
Також, посилаючись на приписи ч.2 ст. 651 ЦК України, позивач зазначає про порушення відповідачем покладених на нього зобов'язань передбачених спірним договором поруки №6906Р4 від 27.04.2006р., а саме: п.4.2.1, відповідно до якого кредитор (відповідач) зобов'язаний надавати на вимогу поручителя (позивача) документи, що засвідчують стан заборгованості позичальника (третя особа) перед кредитором по кредитній угоди та п. 4.2.2 щодо обов'язку кредитора прийняти виконання зобов'язань (або їх частину) від позичальника по кредитній угоді та/або виконання зобов'язання від поручителя.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.05.2012р. (суддя Чернявський В.В.) у задоволенні позовних вимог відмолено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ТОВ „Технопласт" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції і прийняти нове, задовольнивши у повному обсязі позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт наводить доводи аналогічні тим, що зазначені у позові.
В той же час, апелянт стверджує про відсутність у сторін можливості виконання зобов'язань за договором поруки у зв'язку з відсутністю у поручителя валютної виручки та законодавчо встановленою забороною придбання валюти для виконання зобов'язань третіх осіб.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався на пункти п.3.7.4 та 3.7.5 кредитної угоди №6906К14 без врахування того факту, що ці положення можуть бути застосовані лише до кредитора та боржника, і не стосуються поручителя.
Відзиву на апеляційну каргу не надійшло.
У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи 26.04.2006р. між ПАТ „Укрексімбанк" (Банк) та ТОВ „Петропласт" (Позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №6906N1 та кредитні договори до неї №6906К14 від 26.04.2006р. і №6907К7 від 18.05.2007р., відповідно до яких, з урахуванням додаткових угод, ПАТ „Укрексімбанк" (Банк) зобов'язався відкрити ТОВ „Петропласт" (Позичальник) невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості відповідно 1,5 млн. та 0,5 млн. доларів США.
З метою забезпечення кредитних зобов'язань Позичальника 27.04.2006р. між Банком (Кредитор), ТОВ „Петропласт" (Позичальник) ТОВ „Технопласт" (Поручитель) укладено договір поруки №6906Р4, відповідно до умов якого ТОВ „Технопласт" поручився перед Кредитором по своєчасному виконанню Позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі відповідно до кредитної угоди щодо повернення наданих Позичальнику кредитів, сплати процентів за користування кредитами, сплати усіх інших платежів, передбачених умовами кредитної угоди.
Також, відповідно до п. 3.1 вказаного договору Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником кредитних зобов'язань за кредитною угодою №6906N1 від 26.04.2006р.
Станом на 12.12.2011р. кредитний борг є непогашеним і становить:
- по кредитному договору №6906К14 від 26.04.2006р. - 722 262,01 дол. США та 2 140,43грн.;
- по кредитному договору №6907К7 від 18.05.2007р. - 360 418,04 дол. США та 13 127,75 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Листом №069-03/2668 від 26.08.2010р. (т.1, а.с.27) Банк повідомив Поручителя про факт існування простроченого кредитного боргу у Позичальника:
- за кредитною угодою №6906К14 від 26.04.2006р. в розмірі 89 300,00 дол. США;
- за кредитним договором №6907К7 від 18.05.2007р. в сумі 11 500,00 дол. США.
Вказаний борг Банк вимагав сплатити протягом 10-ти днів.
У відповідь на цю вимогу ТОВ „Технопласт", листом б/н та дати (т.1, а.с.28), повідомив Банк про неможливість перерахування валютного кредитного боргу у зв'язку з відсутністю валюти, запропонувавши вказати можливі варіанти щодо оплати заборгованості за валютним кредитом.
07.10.2010р. позивач направив відповідачу заяву №202 (т.1, а.с.26) на купівлю валюти в розмірі 840,00 дол. США та платіжне доручення №354 від 07.10.2010р. на суму 840 дол. США з призначенням платежу: оплата за ТОВ „Петропласт" згідно договору поруки №6906Р4 за кредитною угодою №6907К7.
Вказану заяву було повернуто позивачу із позначкою Банку: „Повертаємо без виконання заяву про купівлю валюти №202 від 07.10.2010р., оскільки не відповідає вимогам п.1 глави 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. №281, якими не передбачено право купувати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними операціями іншої особи, в даному випадку позичальника.
Посилаючись на вказаний факт, як на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору та істотне порушення відповідачем умов договору, ТОВ „Технопласт" звернулось до господарського суду з позовом про розірвання договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006р., укладеного між ним та відповідачем.
Місцевий господарський відмовив у задоволенні позову пославшись на недоведеність позивачем факту істотного порушення відповідачем умов спірного договору поруки, а також на те, що істотної зміни обставин, як підстави для розірвання договору з мотивів неможливості виконання сторонами зобов'язань за договором поруки, не відбулося.
Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке:
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому, сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору з цієї підстави позивач, з урахуванням положень статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.
Натомість, як вірно встановив господарський суд першої інстанції, позивач не довів наявність правових підстав для розірвання договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006р. в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки підстави для продажу банком поручителю іноземної валюти для виконання останнім своїх зобов'язань за договором поруки, згідно із приписами Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. №281, були відсутні як під час укладання цього договору (27.04.2006р.), так і під час звернення ТОВ „Технопласт" до ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" із заявою №202 на купівлю валюти (07.10.2010р.).
Щодо ствердження позивача про порушення відповідачем п.4.2.1 та п. 4.2.2 договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006р., як підстави для розірвання цього договору, то слід зазначити таке:
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Однак, доказів порушення відповідачем умов п. 4.2.2 спірного договору поруки щодо обов'язку кредитора прийняти виконання зобов'язань (або їх частину) від позичальника по кредитній угоді та/або виконання зобов'язання від поручителя шляхом повернення банком заяви про купівлю іноземної валюти №202 від 07.10.2010р. позивач не надав. При цьому, повернення банком заяви про купівлю іноземної валюти не є відмовою кредитора прийняти виконання частини зобов'язань від позичальника по кредитній угоді, так як банк, повертаючи вказану заяву діяв у відповідності до приписів Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. №281., якими не передбачено право резидентів купувати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними операціями іншої особи (позичальника).
Крім того, зобов'язання позивача як поручителя за договором поруки №6906Р4 від 27.04.2006р. існують як у валюті кредиту -доларах США, так і у національній валюті. Тобто, зобов'язання позивача за спірним договором поруки мають виконуватись як у доларах США, так і у гривні. Однак, будь-яких доказів виконання позивачем зобов'язань як поручителя за договором поруки №6906Р4 від 27.04.2006р. у гривні, матеріали справи не містять.
Посилання позивача на не виконання відповідачем п.4.2.1 спірного договору поруки, відповідно до якого кредитор (відповідач) зобов'язаний надавати на вимогу поручителя (позивача) документи, що засвідчують стан заборгованості позичальника (третя особа) перед кредитором по кредитній угоди, всупереч ст. 33 ГПК України не підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для розірвання договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006р.
При цьому, апеляційний господарський суд виходить й з того, що наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог обставини, не є, відповідно до приписів ст. 559 ЦК України, підставою для припинення спірного договору поруки, оскільки відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, отже зобов'язання за спірним договором не можуть бути визнані припиненими через відсутність у позивача грошових коштів в іноземній валюті.
Доводи апелянта щодо того, що положення п. п. 3.7.4 та 3.7.5 кредитної угоди №6906К14 від 26.04.2006р. можуть бути застосовані лише між кредитором та боржником, і не стосуються поручителя, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки умовами договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006р. чітко передбачено, що позивач, як поручитель ТОВ „Петропласт" (позичальник) зобов'язався солідарно з позичальником відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання останнім зобов'язань відповідно до кредитної угоди щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів на умовах та в порядку, передбаченими кредитною угодою, укладеної в рамках генеральної угоди №6906N1 від 26.04.2006р., тобто порядок здійснення погашення кредиту, встановлений п. п. 3.7.4 та 3.7.5 кредитної угоди №6906К14 від 26.04.2006р., є обов'язковим й для поручителя.
Таким чином, оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.05.2012р. у справі № 5024/2339/2011 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопласт" -без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 16.07.2012р.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: Л.В. Лавриненко
В.Т. Пироговський