донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.07.2012 р. справа №5006/39/21пн/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Гези Т.Д., Черноти Л.Ф.
Секретар: Прожерін О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Рябошапка Д.С. по дов.;
від відповідача: не з'явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. (повний текст від 12.06.2012р.) у справі №5006/39/21пн/2012 (суддя Морщагіна Н.С.)
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк
до Донецької міської ради, м. Донецьк
про визнання права власності
Позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецької міської ради, м. Донецьк, про визнання права власності на газопровід низького тиску діаметром 89мм, протяжністю 16м, який знаходиться в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 по вул. Ревякіна, в районі житлового будинку №34.
Рішенням від 07.06.2012р. господарський суд відмовив позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що всупереч приписам ст. 344 ЦК України ним не надано доказів в підтвердження набуття у володіння спірного майна, його утримання за власний рахунок та знаходження у його володінні безперервно відкрито протягом 5 років.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»з прийнятим рішенням не погодилось та звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи, якими керувався позивач при заявленні позову, як і факт відсутності заперечень відповідача проти задоволення такого позову, а отже невірно застосував до спірних правовідносин норму ст. 344 ЦК України.
Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 02.07.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначає позивач, в Петровському районі міста Донецька в кварталі 158 по вул. Ревякіна в районі жилого будинку №34 знаходиться газопровід низького тиску діаметром 89мм протяжністю 16м. За твердженням позивача, він фактично з 08.07.1986р. обслуговує вказаний газопровід, про що свідчать надані до матеріалів справи записи про технічне обслуговування та ремонтні роботи, викладені у формі журналу до паспорту спірного газопроводу.
У зв'язку з тим, що в силу приписів ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, позивач з метою отримання згоди на визнання права власності на вищевказаний газопровід за набувальною давністю листом №05/1-775 від 21.02.2012р. звернувся до Донецької міської ради та просив надати згоду на набуття права власності за ПАТ «Донецькмісьгаз»на газопровід низького тиску, який знаходиться в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 по вул. Ревякіна в районі жилого будинку №34.
Зазначений лист відповідач отримав 23.02.2012р., про що свідчить підпис його представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, проте відповіді чи заперечення на нього не надав.
За вказаних обставин, посилаючись на те, що позивач сумлінно, відкрито та безперервно протягом 25 років володіє, користується, утримує та проводить власними силами ремонтні роботи на спірному об'єкті, керуючись ст. 344 ЦК України, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про визнання за ним права власності на вищевказаний газопровід.
Як зазначалось вище, суд першої інстанції відмовив заявнику у задоволенні позову в повному обсязі.
Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
За приписами ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне і недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначеним законом строків (для нерухомого майна -упродовж 10 років, а для рухомого майно -5 років).
Беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, суду першої інстанції під час розгляду справи насамперед необхідно було встановити:
- момент виникнення права власності за набувальною давністю та строк володіння;
- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);
- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння;
- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача;
- особу, яка є власником спірного майна.
Таким чином, позивачем повинні бути доведені належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а судом перевірені наведені обставини та надана їм належна правова оцінка.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Натомість, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували набуття позивачем у володіння спірного майна, утримання його за власний рахунок та володіння ним безперервно і відкрито протягом 5 років.
Так, згідно паспорту розподільчого газопроводу по вул. Ревякіна, 34, інв. № 78 замовником будівництва спірного газопроводу визначено ДДСК-1. Згідно відомостей про технічне обслуговування та ремонтні роботи, що є невід'ємною частиною паспорту газопроводу низького тиску, позивачем з 1986р. ведеться технічне обслуговування наведеного майна, зокрема, у 1986, 1988, 1993, 1998, 2003 та 2008 роках здійснено ревізії засувки та проведено огляд з допомогою технічних засобів.
Однак, вказані відомості обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки свідчать лише про факт обслуговування вказаного газопроводу згідно з метою діяльності підприємства -задоволення попиту споживачів на послуги та роботи по газопостачанню, реалізації і транспортуванню газу і газифікації, та не можуть бути доказами володіння позивачем вказаним майном.
Твердження позивача про те, що ним протягом 25 років здійснюються заходи з підтримання справного технічного стану та безпечної експлуатації спірного майна, не може свідчити про добросовісність його володіння, оскільки вказані заходи є лише діями з обслуговування зазначеного майна для здійснення своєї безпосередньої діяльності.
Посилання позивача на відкритість володіння спірним майном матеріалами справи не підтверджена, оскільки згідно представленої позивачем бухгалтерської довідки ПАТ «Донецькміськгаз»не є власником газопроводу низького тиску діаметром 89мм протяжністю 16м, який знаходиться в Петровському районі м. Донецька в кварталі 158 по вул. Ревякіна в районі житлового будинку № 34 та на балансі Товариства зазначене майно не значиться.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, той факт, що спірне майно в теперішній час не має власника, не є обставиною, з якою пов'язується виникнення права на захист майнового інтересу позивача, шляхом подання позову про визнання права власності на спірне майно.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками господарського суду, що знаходження спірного майна у добросовісному, відкритому та безперервному володінні позивача не доведено, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Твердження заявника в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, тому підстави ля задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв'язку викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. у справі №5006/39/21пн/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на заявника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. (повний текст від 12.06.2012р.) у справі №5006/39/21пн/2012 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. (повний текст від 12.06.2012р.) у справі №5006/39/21пн/2012 -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Т.Д. Геза
Л.Ф. Чернота
Надруковано примірників-5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС