"16" липня 2012 р.Справа № 5017/1483/2012
Позивач: Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії -Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"
про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 3805,10 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача : Яриловець Д.А. -довіреність від 02.07.2012р.
Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалася перерва з 13.06.2012р. до 10год.40хв. 02.07.2012р.
Суть спору: Позивач, Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (надалі -ДУ "Держінспекція з карантину рослин") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Балтського відділення 3 2822 ВАТ "Ощадбанк" в якій просить стягнути з відповідача 2195,60 грн..
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2012р. позовну заяву № 2230/2012 було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5017/1483/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2012р. за згодою позивача було змінено неналежного відповідача - Балтське відділення 3 2822 ВАТ "Ощадбанк" на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії -Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк".
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2012р., про що свідчать корінці про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи, але в судове засідання, що відбулося 16.07.2012р. його представник не з'явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, згідно з наданих в судових засіданнях усних пояснень проти позову заперечує.
Як зазначено у п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
30.09.2003р. між ВАТ "Державний Ощадний банк України" (орендодавець) та Державною прикордонною інспекцією по карантину рослин по Одеській області" було укладено договір № б/н оренди приміщень, що належать банківському відділенню Ощадбанку України (надалі -договір).
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно виробниче приміщення (майно), площею 14,6м2, розташоване на першому поверсі адмінбудинку за адресою: м. Кодима, вул. Кривенцова, 2 що знаходиться на балансі Балтського відділення № 2822 Ощадбанку. Майно передається в оренду з метою службового використання (офісу).
Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата нараховується у розмірі 93,67 грн. щомісячно включно ПДВ 15,61 грн. В загальний розмір орендної плати включається: плата за оренду приміщення; охорона приміщення та вивіз сміття.
Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що договір укладено строком на 5 років, що діє з 01.10.2003р. по 01.10.2008р. включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору в частині зміни назви та реквізитів сторін.
01.01.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої термін дії договору було визначено до 31.12.2007р.
01.10.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої термін дії договору було визначено до 31.12.2008р.
01.05.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодилися внести зміни в п.3.1. договору та визначити загальну суму орендної плати в розмірі 2783,40грн., в т.ч. ПДВ. До складу орендної плати сторони внесли комунальні платежі та визначили, що оплата проводиться на підставі акту виконаних робіт на протязі 10 банківських днів з моменту його отримання. Вартість оренди в місяць визначена у розмірі 101 грн. у тому числі ПДВ та вартість інших комунальних платежів визначена у розмірі 130,95 грн. в місяць.
18.01.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої термін дії договору було визначено до 31.12.2010р.
Контрольно-ревізійним управлінням Одеської області у період з 24.11.2010р. по 11.01.2011р. було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Держінспекції з карантину рослин за період з 01.04.2010р. по 01.10.2010р.
За результатами проведеної ревізії 17.01.2011р. КРУ в Одеській області було складено акт № 07-19/13, в якому було зазначено, зокрема, що в ході перевірки договорів оренди, які укладалися між Інспекцією та орендодавцями на користування приміщеннями встановлено, що окремі договори укладені в порушення п.10 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995р., в результаті за укладеним між Держінспекцією та Балтським відділенням Ощадбанку договором було проведено необґрунтованих видатків за рахунок коштів спеціального фонду на загальну суму 2195,60 грн.
Як зазначає позивач, з урахуванням висновків КРУ, зазначених в акті від 17.01.2011р., він вважає, що відповідач безпідставно отримав 3805,10 грн., а тому порушив права та інтереси позивача, що й зумовило звернення останнього до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову з наступних підстав:
Стаття 19 Конституції України проголошує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В якості підстав заявленого позову, позивач посилається на висновки, викладені в Акті КРУ від 17.01.2011р., в якому зазначено, що при укладанні договору між позивачем та відповідачем було порушено приписи п. 10 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995р. згідно з яким розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з п. 11 Положення державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області", відповідно до якого Держінспекція дійсно утримується за рахунок загального та спеціального фонду Державного бюджету України.
Проте, суд звертає увагу на наступне.
По-перше, як випливає з матеріалів страви, між сторонами у справі 30.09.2003р. було укладено договір № б/н оренди приміщень, що належать банківському відділенню Ощадбанку України на підставі якого між сторонами виникли певні права та обов'язки, які регулюються нормами ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
По-друге, відповідно до ст.2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
З аналізу положень Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" вбачається, що акти органів Державної контрольно-ревізійної служби будь-яким чином юридично на господарські договори не впливають (не змінюють умов договорів, не припиняють договори повністю або частково, не є в самостійному значенні підставою для розірвання договорів, оскільки не є первинними документами господарської діяльності, лише які можуть бути належними та допустимими доказами з питання виконання договорів).
Таким чином, підстав для посилання в якості обґрунтування позовних вимог на акт перевірки органів КРУ у позивача немає.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Посилання позивача на ст. 1212 ЦК України як на правову підставу для задоволення позову, на думку суду, взагалі неспроможні та не приймаються судом до уваги, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини.
Крім того, позивачем у встановленому законом порядку, взагалі не обґрунтовано суму яку він просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДУ "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" є необґрунтованими, незаконними, не підтверджуються матеріалами справи, а тому такими що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 32,33,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволені позову -відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.07.2012р.
Суддя Цісельський О.В.