"06" липня 2012 р.Справа № 5017/1250/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі Л.Е. Кришиневській
За участю представників:
від позивача - Сивак А.Л.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Дочірнього підприємства „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про стягнення 135 350,53 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 135 350,53 грн., посилаючись на наступне.
16.10.2000р. між КП „Одесводоканал" та ДП „Санаторій "Красні зорі" був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4014/3.
При цьому позивач зазначає, що відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-ХХІV від 17.12.2003 р. та договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та зобов'язань КП „Одесводоканал", що підтверджується п. 1.1. його статуту. Також, як вказує позивач, для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.
Так, позивач вказує, що у відповідності з п. 2.1 договору позивач та відповідач зобов'язуються керуватися Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.
У відповідності з п. 3.2 договору оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу.
Згідно з п. 3.9 договору об'єми стоків, що відводяться від абонента, відводяться рівними об'ємами витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству віл 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби."
Як вказує позивач, з жовтня 2008р. діють нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.
Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.
Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008р.
Розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листа вх. № 347 від 29.03.2004 р. про територію боржника, в якому зазначена площа забудови - 0,4972 га, площа удосконаленого покриття - 0,657 га, ха рактер каналізації - загальносплавний.
Так, за ствердженнями позивача, станом на січень 2012р. у відповідача з'явилась заборгованість за послуги водовідведення у сумі 135 350,53 грн. При цьому позивач наголошує, що розрахунок суми боргу свердловин проводиться на підставі щомісячних звітів, отриманих від боржника.
Також позивач посилається на те, що у відповідності з п. 2.3.13 договору та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.
Як вказує позивач, відповідачем було отримано рахунки № 82083/567547 від 31.01.2010 р, № 82083/753193 від 29.06.2011 р., № 82083/810861 від 30.11.2011 р., акт звірки, повідомлення № 37847 від 17.02.2010 р. про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення, а також досудові попередження № 33539 від 07.04.2009 р., № 41711 від 11.01.2011 р.
Відтак, несплата відповідачем вказаної суми боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 135 350,53 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/1250/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився. Проте відповідачем було надано до суду заперечення на позовну заяву (а.с. 1-2 т. 2), в яких відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем здійснено розрахунок суми боргу з 01.11.2008 р., тоді як з огляду на встановлення законом трирічного строку позовної давності відповідний розрахунок може здійснюватися за три року до звернення до суду. Відтак, відповідач просить суду застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави для нарахування відповідачу суми вартості послуг, які, за ствердженнями відповідача, не отримувались останнім взагалі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Між Комунальним підприємством „Одесводоканал" та Дочірнім підприємством „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4014/3 від 16.10.2000 р., згідно п. 1.1, 1.2 якого КП "Одесводоканал" надає послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу відповідач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до встановлених Правил.
У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.
Пунктами 2.2.1, 2.2.2 і 2.2.3 договору передбачено, що КП „Одесводоканал" зобов'язується подавати ДП „Санаторій „Красні зорі" ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" воду і приймати стоки, доводити до відома відповідача про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за одну добу до відключення, в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж.
Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору ДП „Санаторій „Красні зорі" ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".
За умовами п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу". Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору).
Вказаний договір було укладено на 5 років та строк його дії встановлений в п. 5.3 договору, який становить з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.
Таким чином, Дочірнє підприємство „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" було абонентом КП "Одесводоканал" на основі Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення та договору № 4014/3 від 16.10.2000 р.
Як зазначає позивач та з'ясовано судом, КП „Одесводоканал" в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого КП „Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" від 17.12.2003 р., що вбачається зі статуту ТОВ „Інфокс".
При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс" (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).
Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 4014/3 від 16.10.2000 р., у зв'язку з чим вказаний договір діяв з 01.11.2000 р. до 2010 року.
Між тим на момент укладення вказаного договору 4014/3 від 16.10.2000 р. був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.
З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Враховуючи викладене, до договору про надання послуг водопостачання і водовідведення застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір продовжував діяти після набрання чинності вказаним Кодексом.
В п. 3.9 договору зазначено, що об'єми стоків, які відводяться від відповідача, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству віл 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".
Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється з „Правилами приймання стоків" (п. 3.10 договору).
При цьому у відповідності з п. 2.3.13 договору та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.
Як вказує позивач, з жовтня 2008р. діяли нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.
Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.
Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. був встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р.
Розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листа вх. № 347 від 29.03.2004 р. про територію відповідача, де зазначена площа забудови - 0,4972 га, площа удосконаленого покриття - 0,657 га, ха рактер каналізації - загальносплавний.
Також з матеріалів справи вбачається, 25.08.2010 р. між ТОВ „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" та Дочірнім підприємством „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" була укладена додаткова угода № 1/546 до вказаного договору № 4014/3 від 16.10.2000 р., згідно п. 7.3 якої строк дії вказаного договору було пролонговано до 31.12.2015 р. Таким чином, зазначений договір є діючим і таким, що підлягає виконанню сторонами.
Наразі вказаною додатковою угодою № 1/546 умови договору № 4014/3 від 16.10.2000 р. з п. 1.2 були викладені у новій редакції.
Зокрема, у відповідності з п. 1.2 договору позивач зобов'язався надавати послуги з подачі питної води на об'єкти відповідача, а також послуги з приймання стоків холодного та гарячого водопостачання, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів. В свою чергу відповідач згідно п. 1.3 договору своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мережі, споруд, приладів та пристроїв на них у відповідності з встановленими Правилами.
В п. 2.1 договору в новій редакції передбачено, що його сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про питну воду та питне водопостачання"; „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, „Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632; а також технічними умовами, чинними ДСТУ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.
Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору у новій редакції позивач зобов'язаний подавати відповідачу цілодобово або за відповідним графіком воду і приймати стоки у відповідності зі станом мереж і споруд водопроводу і каналізації, доводити до відома відповідача через ЗМІ про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за 10 днів.
Згідно п. 2.4.1, 2.4.2 договору у новій редакції відповідач зобов'язаний утримувати в належному технічно справному стані свої водоканалізаційні мережі і споруди, обладнання, прилади і пристрої, що знаходяться у нього на балансі; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".
В п. 3.1 договору у новій редакції передбачено, що облік спожитої холодної води та скиданих стоків, а також споживання холодної води, що направляється на гаряче водопостачання, і водовідведення гарячої води здійснюється за показниками приладів обліку води та стоків, встановлених на об'єктах відповідача. У випадку збоїв у водопостачанні не з вини відповідача, розрахунок за відпущену воду за відсутністю приладів обліку води і стоків здійснюється за час фактичної подачі води. Факт відсутності води встановлюється представниками відповідача і позивача зі складанням акту. У випадку відсутності підписаного сторонами акту послуги водопостачання-водовідведення вважаються наданими у повному обсязі.
Згідно п. 3.2 договору у новій редакції оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору). При цьому на моменту укладення договору в новій редакції діяли наспіну тарифи: за водопостачання -9,64 грн. за 1 куб.м (з ПДВ), за водовідведення -6,89 грн. за 1 куб.м (з ПДВ).
В п. 3.7 договору у новій редакції зазначено, що об'єми стоків, які відводяться від відповідача, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 3.14, 5.29 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих відповідачем ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 4.10 „Правил водокористування" 2008 року та ДСТУ 3013-95.
Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється з „Правилами приймання стічних вод" (п. 3.8 договору).
При цьому у відповідності з п. 2.4.15 договору у новій редакцій та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, платежі за скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, які передбачені „Правилами водокористування" і „Правилами приймання стічних вод".
За умовами п. 3.4 договору в новій редакції рахунки (дебетові повідомлення) направляються споживачу на його адресу поштою у відповідності з реквізитами, які зазначаються в договорі, або вручаються представнику відповідача.
Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало ДП „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" послуги водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про водокористування за період з листопада 2008 року по січень 2012 року (а.с. 35-53 т. 1), які складались ДП „Санаторій „Красні зорі" та надавались позивачу згідно договору № 4014/3. Також, як зазначає позивач, з боку позивача відповідачу надавались послуги водовідведення. При цьому згідно наданих до суду позивачем розрахунків вартості наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 8-22 т. 1) загальна сума вартості цих послуг за період з листопада 2008 року по січень 2012 року склала 135 350,53 грн.
Стосовно доводів відповідача у своїх запереченнях на позов про неотримання послуг з водовідведення з огляду на ненадання позивачем доказів прийняття ним на баланс системи водовідведення зливових стоків у м. Одесі суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2003 р. сторонами був складений акт № 1528-ТИ, яким визначено площу території абонента (відповідача) та система каналізації. В подальшому у 2004 р. у зв'язку з відчуженням відповідачем частки території останній надав до Водоканалу лист з уточненням своєї нової території для нарахування оплати за ливневі стоки (лист вх.№ 347 від 29.03.2004 р.). Саме на підставі вказаного листа були проведені нарахування за послуги водовід ведення ливневих стоків, які, за ствердженнями позивача, відповідач сплачував до квітня 2008 р. (останній платіж був 31.03.2008р., що підтверджується витягом з особового рахунку). Також позивачем надано до суду схему каналізаційних мереж, якою спростовуються ствердження відповідача щодо відсутності на території санаторію люків та коло дязів.
Наразі п. 3.9 договору у новій редакції (п. 3.11 договору 2000 року) передбачено, що у випадку зменшення об'єму водокористування-водовідведення при проведені розрахунків по діючим нормам водокористування, перерахунок проводиться на початку місяця, в якому були надані відомості. Позивач ("Водоканал") не несе відповідальності за несвоєча сне наданні відповідачем (абонентом) відомостей щодо зменшення об'ємів споживання. Проте, як с стверджує позивача, жодного звернення до Водоканалу зі сторони відповідача не надходило, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Тим більш посилання відповідачем на неправомірність нарахування відповідачу послуг з водовідведення є безпідставними, оскільки система водовідведення зливових стоків у м. Одеси входить до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий в оренду ТОВ "Інфокс" відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-ХХІV від 17.12.2003 р. та договору оренди цілісного майнового комплексу.
Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем були отримані рахунки № 82083/567547 від 31.01.2010 р, № 82083/753193 від 29.06.2011 р., № 82083/810861 від 30.11.2011 р. щодо сплати наданих послуг, проте вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачем не сплачувалась з 2008 року. При цьому відповідачу були вручені повідомлення № 37847 від 17.02.2010 р. про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення, а також досудові попередження № 33539 від 07.04.2009 р., № 41711 від 11.01.2011 р. Також відповідачу було надіслано акт звірки станом на 01.10.2012 р., про що свідчить копія фіскального чеку № 5659 від 10.02.2012 р.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання та водовідведення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, які містяться в матеріалах справи. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив у повному обсязі оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за період з листопада 2008 р. по січень 2012 року склала 135 350,53 грн. згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу за період з 01.11.2008 р. по 01.02.2012 р. (а.с. 13-16 т. 1).
Між тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 4014/3 послуги водопостачання та водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Натомість відповідач у своїх запереченнях на позов послався на те, що позивач пропустив строк позовної давності, який згідно ст. 257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки. Так, відповідач вказує, що зі штампу на опису вбачається, що позивач звернувся до суду 24.02.2012 р., а згідно доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості вбачається, що розрахунки проводяться з 01.11.2008 р., що в свою чергу свідчить про заявлення позивачем до стягнення заборгованості за період, більший ніж три роки.
Разом з тим згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, як зазначалось вище, умовами п. 3.2 договору № 4014/3 (в редакції 2000 р., що діяла у 2008 року на початок періоду виникнення заборгованості) було передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати надані послуги з водокористування та водовідведення щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, надані у листопаді 2008 року послуги водокористування і водовідведення на суму 6855,49 грн. (згідно розрахунку суми боргу) відповідач мав оплатити не пізніше 20.12.2008 р., отже строк позовної давності розпочався з 21.12.2008 р. та сплинув 21.12.2011 р. Аналогічно надані у грудні 2008 року послуги водокористування і водовідведення на суму 9025,90 грн. (згідно розрахунку суми боргу) відповідач мав оплатити не пізніше 20.01.2009 р., у січні 2009 року на суму 564,98 грн. -не пізніше 20.02.2009 р., у лютому 2009 року на суму 3699,94 грн. -не пізніше 20.03.2009 р., у березні 2009 року на суму 1191,97 грн. -не пізніше 20.04.2009 р.
Так, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги водокористування і водовідведення, у т.ч. за послуги в період з листопада 2008 року - березень 2009 року, лише 23.04.2012 р., відповідно позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення вказаної заборгованості за надані послуги в період з листопада 2008 року - березень 2009 року на суму 21338,28 грн. (6855,49 грн. + 9025,90 грн. + 564,98 грн. + 3699,94 грн. + 1191,97 грн.)
Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині вимог про стягнення заборгованості за надані послуги водокористування і водовідведення у період з листопада 2008 року по березень 2009 року на суму 21338,28 грн.
При цьому суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги водокористування і водовідведення у період з квітня 2009 року по січень 2012 року в розмірі 114 012,25 грн., яка розрахована за вказані періоди наростаючим підсумком та момент сплати якої розпочався з 21.05.2009 року.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми боргу.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Дочірнього підприємства „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про стягнення 135 350,53 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" (65016, м. Одеса, вул. Красні зорі, буд. 4/6; код ЄДРПОУ 32405248; р/р 26008670530991 в Київському відділенні ООФ ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 328016) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з квітня 2009 р. по січень 2012 р. в сумі 114 012/сто чотирнадцять тисяч дванадцять/грн. 25 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2280/дві тисячі двісті вісімдесят/грн. 24 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Дочірнього підприємства „Санаторій „Красні зорі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. в сумі 21 338,28 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2012 р.
Суддя Петров В.С.