Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2012 р. Справа № 5023/2607/12 (н.р. 5023/5594/11)
вх. номер 2607/12 (н.р. 5594/11)
Суддя Господарського суду Харківської області Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача (за первісним позовом) - не з'явився
відповідача (за первісним позовом) - не з'явився
3-ї особи (за первісним позовом) - не з'явився
прокурора - Бойко В.В. (посв. № 108 від 30.03.2012 р.)
розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом - Комунальне підприємство "Водтехконтроль Харківського району", смт. Пісочин
про відшкодування моральної шкоди та визнання недійсним договору
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Комунальне підприємство "Водтехконтроль Харківського району", смт. Пісочин
за участю Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Харків
про визнання дійсним договору
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС" відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та визнання недійсним договору оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладеного між ТОВ "Торговий дім "АСС" та КП "Водтехконтроль Харківського району.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС" подало зустрічний позов, в якому просить суд визнати дійсним Договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ "Торговий дім "АСС" та КП "Водтехконтроль Харківського району.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 липня 2011 року (суддя Погорєлова О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано дійсним Договір оренди майна №1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ "Торговий дім "АСС" та КП "Водтехконтроль Харківського району". Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на корить ТОВ "Торговий дім "АСС" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року (судді: Шепітько І.І - головуючий, Камишева Л.М., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2011 року у справі № 5023/5594/11 скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 травня 2012 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС" задоволено частково, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року у справі № 5023/5594/11 та рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2011 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 11 червня 2012 р. по справі призначено суддю Жигалкіна І.П.
14 червня 2012 року ухвалою суду призначено справу до розгляду у судовому засіданні на "21" червня 2012 р. о 11:00.
Позивач (за первісним позовом) та уповноважений представник у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки та неявки представника суд не повідомив. Ухвала, яка направлялась на адресу Позивача за первісним позовом, зазначену у позові, повернулась до суду з довідкою поштового відділення - "за закінченням терміну зберігання".
Представник Відповідача (за первісним позовом) у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвал суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи (за первісним позовом) у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала, яка направлялась на адресу третьої особи повернулась до суду з довідкою поштового відділення - "за закінченням терміну зберігання".
Прокурор у судовому засіданні проти первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та заслухавши Прокурора, суд встановив наступне.
22 вересня 2010 року між Комунальним підприємством "Водтехконтроль Харківського району" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС" (Орендар) було укладено договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі).
Згідно до умов Договору оренди, Відповідачу було передано в строкове платне користування гідротехнічну споруду водного об'єкту (земляну греблю), яка належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Виходячи з положень договору, вказана гребля перебуває на балансі КП "Водтехконтроль Харківського району".
Зазначений договір оренди було складено та підписано сторонами у простій письмовій формі. Договір оренди, за домовленістю сторін, діє з 22 вересня 2010 року до 22 вересня 2059 року.
Згідно до п. 3.1. Договору оренди, вартість об'єкта на час його укладення склала 32 310,00 гривень.
Відповідно до 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування Гідротехнічну споруду водного об'єкту (земляну греблю), площа ділянки під водою 7,8 га, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Виходячи з положень договору, вказана гребля перебуває на балансі КП "Водтехконтроль Харківського району". Майно передається в оренду з метою використання, обслуговування та експлуатації. Вартість оренди згідно із Договором склала 8 077,50 грн.
Відповідно до п. З.2., 3.3. Договору визначено порядок індексації орендної плати. Порядок використання та нарахування амортизаційних відрахувань встановлено п. 4.1. Договору.
22.09.2010 року було підписано Акт приймання - передачі до Договору № 1 від 22.09.2010 року об'єктом передачі є гідротехнічна споруда ( земляна-гребля), площа ділянки під водою 7,8 га.
Позивач по первісному позову просить суд визнати спірний договір недійсним, обґрунтовуючи позов тим, що експлуатація такого об'єкту має здійснюватись виключно спеціалізованими підприємствами, створеними відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Крім того, спірний договір оренди укладений без дотримання вимог ЦК України щодо нотаріального посвідчення. Також просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. моральної шкоди.
Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати спірний договір дійсним.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити виходячи з наступного.
Поняття гідротехнічних споруд наведено у пункті 1.9.18 Методики "Про затвердження методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів", яка затверджена наказом Держкоммістобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252.
Згідно вказаної норми гідротехнічними спорудами визнаються споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
В узагальненні судової практики ВСУ по господарським справам від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що суди встановивши, що правочин є неукладеним на цій підставі повинні залишати позов про визнання правочину недійсним без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що спірний Договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22.09.2010 року вважається укладеним з моменту його державної реєстрації, суд вважає, що позовні вимоги про визнання цього договору недійсним задоволенню не підлягають, оскільки спірний договір не зареєстрований у встановленому законом порядку та є неукладений.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання ТОВ "Торговий дім "АСС" відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. з наступних підстав.
В обґрунтування заявленої позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на те, що використання відповідачем греблі ставить під загрозу екологічну безпеку м. Південне. що порушує її законні інтереси.
Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Цивільно-правова відповідальність за завдання моральної шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність моральної шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та моральною шкодою, вина.
Відповідно до ст. 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не доведено, що саме з вини відповідача спричинено моральну шкоду позивачу, у чому вона виражається та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками щодо спричиненням моральної шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується зустрічного позову ТОВ "Торговий дім "АСС" про визнання дійсним Договору оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ "Торговий дім "АСС" та КП "Водтехконтроль Харківського району судом встановлене наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.
В даному разі предмет позову в частині вимог позивача про визнання договору дійсним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права.
Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
Визнання договору дійсним не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання.
Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - про відновлення порушеного права.
Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п. 3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі № 10/732 та від 14.12.2004 у справі № 6/11.
Крім того, суд зауважує, що нормами ч.3 ст.215 ЦК України, статей 218 - 224 ЦК України передбачена можливість для визнання правочинів дійсними.
Відповідно до вимог абз. 4 п. 13 Постанови Верховного суд № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК (435-15).
Суд зазначає, що спірний договір є неукладеним, оскільки був порушений порядок його укладання передбачений нормами ЦК та Закона України "Про оренду державного та комунального майна", і Відповідач за зустрічним позовом не навів підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України для визнання договору дійсним, тому суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Зазначене знаходить своє відображення і у Постановах Вищого господарського суду України: від 26.03.2012 р. по справі № 5023/7143/11; від 07.02.2012 по справі № 5023/6662/11; від 21.05.2012 р. по справі № 5023/5594/11.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 210, 215, 218 - 224, 640, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 20, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В первісному позові відмовити повністю.
В зустрічному позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 13 липня 2012 року по справі № 5023/2607/12 (н.р. 5023/5594/11).
Суддя Жигалкін І.П.